Творчий майстер-клас.

 Сьогодні у Звенигородській публічній бібліотеці ім. Ю.С. Кримського панувала творча атмосфера. На майстер-класі ми вчилися виготовляти милих та затишних коників. Разом з майстринею Таїсією Каюк кожен створював власний, оригінальний символ Нового року! Кожна учасниця отримала заготовку фігурки коня, яку майстриня власноруч підготувала для роботи. Завданням було перетворити цю заготовку на святкову іграшку – розшити її кольоровими нитками. За мить коники ожили яскравими візерунками - стали кумедними, барвистими та по-справжньому святковими. Як зазначила майстриня - власноруч виготовлену іграшку можна не тільки почепити на ялинку чи вікно, а й подарувати з обов'язковим побажанням — Завжди бути на коні!

І вже традиційно на зустрічі працювали психологи Центру життєстійкості Звенигородської ТГ Олена Шолох та Анна Качапкіна. Психологині дали поради, як продуктивно почати новий рік та підтримувати позитивний настрій, навіть у важкі моменти.

Щиро дякуємо всім учасникам за натхнення, творчість та чудову, затишну атмосферу, яка панувала сьогодні у бібліотеці! Ви доклали стільки душі у створення ваших милих, барвистих коників! Нехай кожен створений вами символ Нового року принесе у ваше життя удачу, радість і, звісно, виконає побажання: "Завжди бути на коні!"

Дякуємо майстрині Таїсії Каюк та психологиням Олені Шолох і Анні Качапкіній за тепло, майстерність та корисні настанови.

Поетичні рядки.

І знов з’єднались в одну оману, —
О дивне танго, — і сум, і пристрасть;
Пливу на хвилях твого туману,
Згубила керму, спалила пристань.
І б’ється серце, і гнеться тіло
В твоїм повільнім і п’янім вирі;
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре!
Олена ТЕЛІГА 

А ви знали?

 А ви знали, що 11 грудня, в день народження аргентинського співака Карлоса Гарделя і композитора Хуліо де Каро відзначається Міжнародний день танго. До того часу, як потрапити в Європу і стати вишуканим аристократичним танцем, танго було танцем-протистоянням радше між чоловіком і чоловіком. Це був танець найбідніших, танець мешканців соціального дна – портових робітників, чужинців, що приплили за океан у пошуках ліпшої долі, мовчазних волоцюг, що не випускали з рота цигарки, а з рук – ножа. Лише згодом у парі одного з чоловіків змінила жінка, але дух протистояння (навіть у здавалося б повному злитті) залишився. До Європи, а саме до Франції, танго «експортував» Карлос Гардель. Тут танго отримало свою інтерпретацію: якщо в Аргентині танцювали буквально «душа до душі», то європейці виконували його на чималій відстані одне від одного. В Європі танго стало надзвичайно популярним вже до 40-х років ХХ ст., коли з’явилась стилізація цього танцю. Сьогодні танго є одним із найпопулярніших танців у світі. У 2009 році ЮНЕСКО визнало танго нематеріальним спадком усього людства.

Цитата дня.

Запрошуємо на новорічний майстер-клас.

 🎄Шановні друзі!

🌟Хочете мати унікальну ялинкову прикрасу або створити особливий оберіг для рідних? Запрошуємо вас на надихаючий майстер-клас із талановитою майстринею ТАЇСІЄЮ КАЮК! 

Ви навчитеся створювати символ Нового року - оригінального коника власними руками.

 Це швидко, легко і дуже святково!

✨ Бонус: На зустрічі традиційно працюватимуть психологи Центру життєстійкості Звенигородської ТГ і  ви зможете отримати абсолютно безкоштовну консультацію.

📍Зустріч відбудеться 11 грудня об 11 годині у Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського

💥Приходьте! Буде цікаво і корисно.

А ви знали?

 А ви знали, що книга Артема Чапая “Звичайні люди не носять кулеметів” потрапила до списку 50 найкращих видань 2025 року за версією The Washington Post. Видання відзначило найсильніші книги, опубліковані англійською мовою цього року, і серед них – робота українського автора. На сторінках книги герой із філософським поглядом розповідає про досвід війни очима людини, яка не народилася воїном. Він говорить про руйнування, втрати, несподівані відкриття й особисту трансформацію, якою стає шлях захисника. «Це книга, написана передусім спеціально для іноземців, українською не виходила, бо це “пояснялка”., — написав Артем Чапай. Переклад книги вийшов у квітні 2025 року у незалежному американському видавництві Seven Stories Press. Роботу над англомовною версією виконала перекладачка американського походження з українським корінням – Зеня Томпкінс.
Це ще одне важливе свідчення того, що історії українців звучать у світі все голосніше – і що правда про нашу боротьбу доходить до читачів по всій планеті. Пишаємося українськими авторами, які творять і доносять голос України у світовий культурний простір.

З Днем Збройних Сил України!

  Наші захисники —  приклад незламності, самовідданості та віри в країну.
Це справжня армія нескорених!
Завдяки їм вистоїмо й переможемо!
Низький уклін героям!
Вічна пам’ять загиблим…
Віримо в ЗСУ!
Слава Україні!

Григір Тютюнник: "Завжди працюю над почуттями"

5 грудня 1931 року на Полтавщині народився Григір Тютюнник. За 48 років життя він був перекладачем, педагогом, але більшість знає його як письменника-шістдесятника. Літературне ім’я письменник обрав, щоб відрізнятися від старшого брата Григорія Тютюнника. Григорій-молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором. Його творча спадщина невелика за обсягом - близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність його літературної творчості надзвичайно висока. "Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені." - писав Григір Тютюнника у своєму щоденнику. У 1974 році, коли почалися переслідування української інтелігенції, його внесли до чорного списку для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях, твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, і він важко переживав це. "Так я ж написав тільки напівправду життя - і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що - мене вбити треба?". Його ніколи не обирали членом правління Спілки, не делегували на письменницькі форуми, йому не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи. 6 березня 1980 року письменник покінчив життя самогубством. У передсмертній записці написав "Мучте вже когось іншого, все, що я написав, спаліть".

Посмертно, у 1989-му його творчість відзначали Державною премією імені Шевченка.

З Днем Волонтера!

  Дякуємо всім, хто щоденно дарує своє тепло, час та сили для допомоги іншим.
 Дякуємо за ваше велике серце.💛💙💛💙
 Ви - янголи - охоронці. 💛💙

Григорій Сковорода.

 3 грудня ми відзначаємо день народження Григорія Сковороди – мислителя, поета і великого українця, чия свобода була ширшою за час, а внутрішній лад важив для нього більше, ніж будь-які кар’єри чи привілеї. Він не шукав звань і не приймав посад, зате говорив із людьми просто і чесно – про працю за покликанням, про самопізнання, про те, що людині добре там, де її життя не суперечить її внутрішній природі. Його думки залишаються напрочуд сучасними: про гідність, про відповідальність перед собою, про світ, який "ловить нас" тільки тоді, коли ми відступаємо від себе, про свободу, яка починається всередині. Григорій Сковорода залишив у спадок нащадкам не лише свої твори та роздуми, але й дав рідкісний приклад життя людини, яка дозволила собі жити за покликом душі і навчала того ж інших.

Андрій Любка.

 Сьогодні свій 38 день народження відзначає Андрій Любка - відомий український прозаїк, поет, перекладач, есеїст і волонтер. Він автор 3 збірок поезій та 10 прозових книжок (романи, есеї, оповідання). Учасник багатьох українських та європейських літературних фестивалів, окремі твори перекладені 15 мовами світу. Володар численних відзнак та стипендій. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну збирає кошти серед своєї аудиторії на автомобілі, купує джипи та пікапи і за кермом відвозить їх на Схід із друзями в різні підрозділи ЗСУ та ТрО. Перший автомобіль для бійців письменник придбав 19 квітня 2022 року. Гроші на нього зібрали за 12 годин. На сьогодні це понад 400 автівок ("за ваші гроші" - пише письменник на своїй ф/б сторінці). 

"Будь-який чоловік в Україні, який має хоча б грам сумління, має допомагати фронту зараз. У будь-який доступний йому спосіб. Бо хлопці там на фронті зараз захищають не себе - вони захищають всіх нас. Те, щоб вони вижили і могли далі це робити - наш спільний інтерес, і якщо ти не на фронті безпосередньо, то мусиш щось робити для фронту тут, вдома. Тому мій головний кайф - що я роблю потрібну справу і не протираю штани. Мій план - підтримувати армію, допоки є сили і є змога. Скільки треба, стільки й будемо працювати, кожен на своєму місці. Поки є актуальні автівки, можливо потім ця актуальність зміниться і потрібно буде інше, ми перемикнемося, можливо, на дрони" , - сказав Андрій Любка в одному з інтерв'ю.

Лист Святому Миколаю.

 Дорогий Святий Миколаю!🎅

Пише тобі колектив Звенигородської публічної бібліотеки імені Кримського від імені своїх читачів. Так як наша бібліотека для дорослих, тому книг для дітей у нас не багато. Але ж наші читачі часто приходять до нас зі своїми дітьми, які із задоволенням листають дитячі книги. Тому ми просимо тебе, Святий Миколаю, 🎅 допомогти нам поповнити наший книжковий фонд саме книгами для дітей від Видавництва "Ранок". Це сам перед комікси, серії книг "Детективи з вусами" "Друзяки-динозаврики" та інш. 

І, звичайно ж, наші дорослі читачі теж хочуть новинок.📚😇

Топ-3 книги 2025 року.

 Найпопулярнішими книгами серед читачів нашої бібліотеки у 2025 році стали книги: Артем Чех "Пісня відкритого шляху", Іван Багряний "Тигролови"та Ілларіон Павлюк "Я бачу, вас цікавить пітьма". Кожен з цих творів має свою унікальність, привабливість, сюжет і стиль і тому саме вони полюбилися нашим читачам.

Артем Чапай: «Я зрозумів, що завжди був частиною народу»

 2 грудня виповнюється 44 роки Артемові Чапаю (Антонові Водяному) - українському письменнику, перекладачу, репортеру, захиснику України (https://www.facebook.com/chapeye/?locale=ru_RU).  Книги Артема Чапая різні за жанрами. Це і художні твори, і філософські роздуми, і література "життєвих порад". Їх об’єднує вміння автора зацікавити читача з перших рядків. "Моменти гострого щастя бувають попри всі втрати, попри обмеження свободи й відірваність від сім'ї, проти непевність і фоновий страх вони бувають - хоч і недовгі. У "Людині в пошуках сенсу" Франкла є момент, коли в'язні концтабору дивляться на захід Сонця за колючкою й один каже: "Яким прекрасним міг би бути цей світ".", - Артем Чапай.

Будучи перекладачем текстів Махатми Ганді та прихильником ненасильницьких політичних змін, він, утім, узяв до рук зброю і тепер захищає Україну. У своїх інтерв’ю письменник робить висновок, що, на жаль, пацифістські ідеї не надто допомагають проти російських крилатих ракет і бомб.

Книги від Катерини Бахтурової.

Сьогодні наша бібліотека отримала в подарунок від Катерини Бахтурової  (https://www.facebook.com/kata.att) поетичну збірку “Вічноживі”, присвячену військовослужбовцям Збройних сил України, які загинули у російсько-українській війні з 2014 року, роман “В тіні магнолій“ та два номери Всеукраїнського літературно-мистецького журналу “VOLYA”.  Саме Катерина Бахтурова є засновницею та головною редакторкою цього видання. На сторінках цих журналів можна знайти поезію, прозу, тексти про війну, казки, пісні та літературно-критичні статті, а ще - прочитати твори письменників Черкащини - Миколи Темченка (с.Пединівка Звенигородського р-ну), Лани Краски (м. Черкаси), Лариси Магльованої (м.Кам'янка).
Щиро дякуємо пані Катерині за підтримку бібліотеки.
Незабаром видання будуть доступні для прочитання. 

Виставка "Рушники надії".

Сьогодні, в останній день експозиції виставки "Рушники надії", до нас завітали працівники управління соціального захисту населення Звенигородської РВА. Методист Звенигородської публічної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського Оксана Лещенко ознайомила відвідувачів з експонатами виставки, розповіла про Всеукраїнську акцію "Рушник надії", зініційовану ГО "Жінки роду" та ГО "Народжені вільними 2024", переповіла легенду про Сокальську вишивку. Відвідувачі залишили щедрий донат в розмірі 1000грн.

Дякуємо всім небайдужим відвідувачам виставки за донати.

"Берегині" відвідали виставку "Рушники надії".

Сьогодні члени клубу "Берегиня" відвідали виставку "Рушники надії", яка діє у Звенигородська публічна бібліотека імені Кримського.
🔸Завідуюча відділом обслуговування Ольга Гаркавенко розповіла присутнім про ідею створення цієї виставки, про те, що ці рушники, вишиті рідними захисників, про яких немає звісток чи хто перебуває в полоні, стали символом болю й водночас щоденної надії на повернення найдорожчих.
🔸На заході звучали вірші Василя Стрижиуса про героїзм наших солдат, про силу материнської любові, про важливість оберегів.
🔸Голова ветеранської організації Звенигородської територіальної громади, керівник клубу "Берегиня" Алла Мартиненко подякувала матерям та бабусям, чиї сини та внуки сьогодні захищають нашу землю та закликала всіх доєднатися до збіру на «Екофлоу» для військовослужбовця Маруса Богдана. Берегині задонатили 870грн. 🔥
На закінчення заходу учасники виконали спільну молитву за наших воїнів та перемогу.🙏

Дякуємо за книги.

Завдячуючи БО "Благодійний фонд КІ ФАНД" та БФ "Бібліотечна країна" ми знову маємо книжкові новинки. 📚 Кожна нова книга 📕— це можливість для наших читачів рости професійно та впевненіше рухатися до своїх мрій. 🔥 Дякуємо нашим благодійникам за турботу та внесок у популяризацію якісних знань.💜

Виставка "Рушники надії".

 Сьогодні у Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського відкрилася унікальна виставка рушників "Рушники надії", вишитих руками матерів, дочок, дружин, сестер тих захисників, які загинули, зникли безвісти чи перебувають у полоні. 

📌Відкрила виставку начальник відділу освіти Звенигородської міської ради Лариса Кочерга, яка зазначила, що ця виставка має на меті привернути увагу громадськості до проблем українських військовополонених та зниклих безвісти, а також підтримати їхні родини.

📌На відкриття виставки завітали представники Шполянської громади, безпосередні організатори цієї виставки Галина Лозова-Генчу, Галина Шпиця, Алла Снігир та Оксана Логвинюк. Саме Галина Лозова - Генчу, дружина безвісті зниклого військовослужбовця, стала ініціаторкою створення шполянського "Рушника надії", в якому кожен фрагмент - це окрема історія , в якій жінки вишивали віру і надію за своїх рідних: Дмитра Генчу, Олексія Шпицю, Олега Снігиря, Артема Самборського. 

📌На заході була присутня Валентина Вовкотруб з Калинополя, мама зниклого безвісті військовослужбовся Миколи Вовкотруба. Вона зазначила, як важливо,  не дивлячись на біль, єднатися, надіятися і вірити у життя, у повернення, у силу спільноти.

📌На закінчення заходу місцевий поет Василь Стрижиус читав власні вірші про героїзм наших солдат, про силу материнської любові, про важливість оберегів.

📌Ведуча заходу,  Оксана Лещенко, подякувала організаторам та присутнім за небайдужість, закликала підтримати збір на «Екофлоу» для військовослужбовця Маруса Богдана, позивний «Марс».

📌Виставка триватиме до 27 листопада.

Запрошуємо відвідати виставку, ознайомитися з експонатами, та долучитися до благодійного збору.