Ця музика як Стрітенська свіча
В ній так жертовно догорає ґнотик
І скрипка грає по забутих нотах
І профіль твій над вигином плеча
І всі плачі визбирує скрипаль
І щось комусь пояснюють причини
І зорі ніби зернята шипшини
І місяць як надщербнутий Грааль
Винарні сеї півзабуті сни
Заграй скрипалю у режимі престо
Літописно нагадуєш Маестро
Що музиці згоріти до весни
На ключ скрипковий свічечку замкнеш
В тім серці що розхристано відверте
То почалось число двадцять четверте
Зіграєш Стрітень і струну урвеш...
#БогданТоменчук