Чи про всі українські звичаї знає сучасне покоління українців? Та й чи правильно дотримується тих, про які знає? А які обряди збереглися лише в окремих регіонах або родинах? Відповіді на ці питання можна знайти у книзі журналістки, авторки телевізійних проектів Наталки Фіцич «Культ предків. Нетуристичні звичаї України». В родині Наталі завжди активно підтримувалися народні традиції ,прививався й інтерес до звичаїв . Та спадщина наших предків така величезна, тому Наталія вирішила відправитися у мандрівку Україною довжиною в рік аби розшукати та побачити найдавніші традиції українців. До своєї затії журналістка долучила етнографа Олексія Долю, з яким вони й відкривали для себе давні обряди. Підбиттям підсумків подорожі стала книга «Культ предків. Нетуристичні звичаї України». З нею читач разом з дослідниками подолає більше 20 тисяч кілометрів українських доріг та дізнається про те, що роблять на теплого Олекси на Житомирщині або ж де ще й досі водять Стрілу. Крім того, майже всі свята супроводжуються традиційними стравами, тож у книзі зібрані і рецепти перевірені десятиліттями. До речі, всі вони записані з уст господинь та продегустовані авторкою книги. Починається книга з дослідження Масниці, закінчується Стрітенням. До речі, чи відомо вам, що млинці ніколи не були обрядовою стравою українців? Наші предки на Масницю варили вареники з сиром. До того ж, Масниця була у першу чергу поминанням предків. Кожному обрядовому святові у книзі присвячено окремий розділ, де описано давні й забуті звичаї, традиційні страви і їхні рецепти, а також історія звичаю.
Чи знали ви, що Івана Купала ніколи не проводили з Нептунами, русалками чи водяниками? А от у переддень Маковія заведено було ставити уквітчаного хреста, якого називали Маковієм? Такі цікаві факти у книзі зібрано до кожного традиційного свята.
Після прочитання цієї книги, читач по іншому сприйматиме звичні йому традиції. І можливо, навіть наварить вареників замість млинців на Масницю
Читач матиме унікальну можливість переглянути та прослухати відео й аудіо матеріали зібрані під час мандрівки. Здивовані? Справді трохи неочікувано. Але, окрім тексту та ілюстрацій, на сторінках книги є QR-коди, завдяки яким можна отримати посилання на відповідний файл, що дозволить на власні очі побачити те, що описує авторка.
Загалом книга «Культ предків. Нетуристичні звичаї України» буде корисною й пізнавальною для всіх, хто цікавиться українськими традиціями, звичаями та історією.
Цього дня 1657 року в Чигирині помер визначний український державець, полководець і дипломат, засновник козацької держави Богдан (Зіновій) Хмельницький (1596-1657). Майбутній гетьман народився в Суботові під Чигирином. Походив з дрібного шляхетського роду. Освіту здобув у єзуїтській колегії у Львові. Служив у кінній сотні свого батька – чигиринського сотника. У жовтні 1620 року у битві під Цецорою батько загинув, а 20-річний Богдан потрапив у татарський полон, з якого його викупили козаки лише через два роки. Вступивши до реєстрового війська, брав участь у козацьких походах на турок і татар, селянсько-козацьких повстаннях 1630, 1632, 1637-1638 років. Обіймав посаду писаря реєстрового війська (1637; тоді це дорівнювало посаді міністра закордонних справ). Упродовж тривалого часу Хмельницький жив доволі непримітним життям (як казав сам гетьман, «до сивих літ»). Активно зайнятися політикою і державництвом його змусило саме життя. 18 квітня 1648 року козацька рада обрала Богдана Хмельницького гетьманом запорозьких козаків. Саме під проводом Хмельницького козаки здобули перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявицями, Зборовим, Батогом, Жванцем. Лише битву під Берестечком 1651 року через зраду кримського хана було програно. Як пише один із сучасників, “Гетьман вільно розмовляв польською, руською, турецькою мовами і латиною, мав тонкий і проникливий розум, був терпеливий і хитрий… Сміливий інколи до відчайдушності, Хмельницький застосовував силу лише тоді, коли вичерпувалися всі засоби домогтися мети шляхом переговорів…” Для України гетьманство Хмельницького відкрило нову добу історії. Своєю енергією він створив нову Українську державу. Козацьке, запорізьке військо, що до того часу славилося тільки буйністю і сваволею, він зумів перетворити в дисципліновану національну армію. Він вивів Україну на широку міжнародну політичну арену, змагався з могутніми сусідами. Можливо, деякі кроки і зусилля Хмельницького здаються нам нині і помилковими (зокрема, Переяславська рада), але заперечувати того факту, що в його часи українці зажили повним національним життям, усвідомивши себе єдиним народом – не можна. Ім’ям Богдана Хмельницького названа одна з високих державних нагород України – орден, призначений для нагородження громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності та у зміцненні обороноздатності та безпеки України.