БібліоЛіто.

Вулиці нашого міста носять їх імена: Іван Сошенко.

Іван Максимович Сошенко, український маляр і педагог, один із найближчих друзів Тараса Шевченка народився 2 червня 1807 року в м.Богуслав Київської губернії. Його дід, міщанин, Кіндрат Соха, залишив після себе невеликий спадок. Батько — Максим Сошенко через постійні нестатки і загрози покріпачення був змушений разом з родиною переїхати до Звенигородки.  Значний вплив на формування Сошенка мала його бабуся, яка навчала грамоти восьмирічного внука. Потім Іван Сошенко учився в дяка, де осягнув уміння писати латиницею і читати Псалтир, який згодом знав напам'ять і у свої 60 років. Тринадцятирічним він потрапив у Вільшану до відомого ікономаляра Степана Превлоцького, що погодився взяти Сошенка на безплатне утримання. Тут юнак працював на господарстві, а згодом навіть отримував платню за свою роботу.

У 1831 р. виїхав до Санкт-Петербурга; з 1834 р. — вільний слухач Імператорської академії мистецтв. Під час навчання в Академії познайомився з К. Брюлловим, О. Венеціановим, Є. Гребінкою, В. Григоровичем, В. Жуковським, А. Мокрицьким, Т. Шевченком; брав активну участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва, одним із перших звернув увагу на його художній хист. У 1839 р. через особисті обставини (драматичний розрив з нареченою, яка на той час захопилася Т. Шевченком) залишив Санкт-Петербург і повернувся в Україну; обійняв посаду вчителя малювання в Ніжинському повітовому училищі. У 1846 р. переїхав до містечка Немирів Вінницького повіту Подільської губернії (тепер — місто Вінницької обл.), де працював учителем малювання та каліграфії в місцевій гімназії; у 1849 р. через конфлікти з адміністрацією гімназії вийшов у відставку, заробляв на життя виконанням приватних замовлень.

У липні 1856 переїхав до Києва викладати у ІІ Київській гімназії, де прослужив 20 років. Працюючи в гімназії, він цікавиться історією мистецтва, звітами про річні виставки у Петербурзькій академії мистецтв.  Багато читав, створив портрети Хмельницького, Мазепи, Гонти і Гонтихи, любив писати портрети старих людей, також намалював кілька українських краєвидів,

19 липня 1876 під час подорожі до рідного Богуслава занедужав і зупинився у Корсуні. Тут він пробув 2 місяці у лікарні і помер над річкою Россю, біля якої народився. Похований у Корсуні.

Розпорядженням Звенигородської міської ради №19 від 18.02.2016 ”Про перейменування вулиць та провулків м.Звенигородки" вулиця Комінтерну перейменовано на вулицю імені Івана Сошенка. 

Бібліотека запрошує...

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Не так багато сьогодні видають книг по українській міфології, та й ще з такими барвистими ілюстраціями. Тому книга Дари Корній “Чарівні істоти українського міфу” відразу привертає увагу. Химерний світ чарівних істот в українській міфології надзвичайно багатий, і тому авторка взяла на себе сміливість умовно поділити його на кілька частин: духи лісу, духи води, духи землі, духи повітряного простору і духи пір року. Про кожну істоту розповідається все : як з'явилася, що робить, як врятуватися і як задобрити. Після кожної статті можна прочитати ще й казку, в якій фігурує описана істота. Не обов'язково читати по порядку. Можна відкрити будь-яку сторінку і почати читати про першого-ліпшого духа. Абсолютно не загубиться сенс прочитаного.

Книга допомагає  розслабитися і трохи більше повірити в існування чогось чарівного навколо нас.  Ви не просто погортаєте її сторінки - ви поблукаєте стежками правічного лісу, почуєте його дихання, подивитесь в очі старенькому лісовикові, послухаєте чугайстрову сопілку, а може, вам щось прошепоче мавка чи побалакає з вами поважний цар Ох... Перед вами постане величезний і дуже цікавий шар культурної спадщини давніх українців, химерний світ чарівних істот праукраїнської міфології, досліджений і опрацьований Дарою Корній.

Бібліотека рекомендує для читання.

Літні канікули у бібліотеці.

Літо – улюблена пора дітей. Це час шкільних канікул, коли вони відкривають світ і себе в цьому світі. От і сьогодні до Звенигородської центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського завітали учні Звенигородської ЗОШ - інтернат І-ІІст. - спортивний ліцей, щоб збагатити себе новими знаннями та  враженнями, просто розважитися.

Літо лише розпочинається, тож запрошуємо всіх охочих весело та креативно провести вільний час у бібліотеці! 

Вулиці нашого міста носять їх імена: Микола Гірник.

Гірник Микола Андрійович, поет, перекладач, журналіст, народився в сім'ї селянина в с. Вербовець Катеринопiльського району Черкаської області. Після закінчення середньої школи вступив на філологічний факультет Львівського університету. Навчання перервала Друга світова  війна.

З червня 1941 року Микола Гірник в Радянській армії. Був командиром гармати, офіцером-корегувальника, командиром артилерійської батареї, брав участь у боях на Сталінградському і Карельському фронтах. Тричі поранений. У 1946 році демобілізувався і продовжив навчання в Київському університеті, який закінчив у 1950 році. У 1949-1954 роках займався редакційної роботою. У 1954-1956 роках навчався в Москві на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені О. М. Горького. Завершивши навчання, повернувся до редакційної роботі. Працював у редакції газети "Київська правда", завідувачем відділом поезії журналу "Вітчизна", заступником редактора газети "Друг читача". Автор збірок поезій “Моя Звенигородщина”, “Вiрнiсть”, “Друзi-солдати”,  “Цвiте терен”, “Крiзь вiдстанi”, “Одвiчне, сьогоденне”, “Невтома” та інш. Перекладав твори російських, бiлоруських, литовських та казахських  письменникiв 

Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

Помер у Києві на 59-му році життя. Похований на Берковецькому кладовищі. 

У рідному селі поета Вербовець його ім'ям названа школа.

Розпорядженням Звенигородської міської ради №19 від 18.02.2016 ”Про перейменування вулиць та провулків м.Звенигородки" провулок Піонерський  перейменовано на провулок  імені Миколи Гірника.

Бібліотека, книги і не тільки...

Безмежна сила книги. Без неї людина сліпа, адже з дитячих літ книжка допомагає зрозуміти світ, що нас оточує, вона розповідає нам про історію рідного краю, звичаї, традиції… Саме про книгу йшла мова під час екскурсії учнів Звенигородської ЗОШ - інтернат І - ІІ ст. - спортивного ліцею  в центральну районну бібліотеку ім.Ю.С.Кримського. Учні уважно слухали розповідь методиста ЦРБ Оксани Лещенко про бібліотеку та її «жителів» – книги.

Знайомство з бібліотекою  було цікавим і незвичайним. Доповненням екскурсії стало знайомство з Інтернет-центром.

А ще юні відвідувачі бібліотеки познайомилися із  зоною коворкінгу. Саме  тут учням сподобалося найбільше, адже  бібліотекарі запропонували дітям відірватися від книг та комп‘ютерів і спробувати свою силу розуму  і вправність у  іграх. Охочих було чимало. 

Усміхнені обличчя дітей та сяючі очі свідчили про те, що екскурсія всім сподобалась.  

На згадку про відвідини бібліотеки учні отримали невеличкі сувеніри. Відтепер наші зустрічі стануть традиційними.

Сoworkбібліотек@

Різноманітні масові заходи, які організовують щиро віддані своїй справі бібліотекарі Звенигородської центральної районної бібліотеки  щоразу збирають у книгозбірні чимало гостей та мешканців міста. А це й творчі зустрічі з цікавими особистостями, письменниками та художниками, виставки робіт місцевих майстрів, презентації книжкових новинок, огляди літератури та чимало інших цікавих заходів. Та колектив бібліотеки не зупиняється на досягнутому, постійно розширює спектр послуг та втілює в життя інноваційні методи обслуговування користувачів. Сьогодні наша бібліотека перестала бути тільки читальнею та книгосховищем, вона  крокує в ногу з часом. Ми маємо сучасні комп’ютери, доступ до інтернету, нові книги, гарну періодику.

Нещодавно у бібліотеці,  з’явилася ще одна нова цікавинка – безкоштовна зона  "Coworkбібліотек@". Коворкінг (coworking, в перекладі з англійської мови означає "разом працюють") – це обладнаний всім необхідним для роботи простір. У нас це і зона з робочими місцями, де можна займатися своїми справами або працювати над спільним проектом і зал для лекцій чи майстер-класів. Але крім місць для роботи ми пропонуємо ще і цікаву зону відпочинку, щоб випити чаю, поспілкуватись, пограти в настільні ігри, а в майбутньому, можливо, і в комп’ютерні.  

                                                                                                             

Працює "Сoworkбібліотек@" за стандартним для бібліотеки графіком: з 09 до 18 год., без перерви на обід. Вихідний день: неділя.

Гортає пам’ять сторінки...

"Гортає пам’ять сторінки" - таку назву мала зустріч поколінь, яка відбулась у Звенигородській центральній районній бібліотеці ім.Ю. С. Кримського і була  приурочена Дню  пам’яті  та примирення, Дню Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 

На свято були запрошені: Анна Іванівна Лихошва, колишній матрос - звязківець, очевидець Ялтинської конференції 1945року та Ясменко Анатолій Петрович, учасник бойових дій , ветеран Великої Вітчизняної.

Літературно-мистецька композиція зустрічі, програма якої підготовлена працівниками бібліотеки, викладачами та учнями ЦППРК, учасниками клубу “Берегиня” дала змогу пригадати гіркі сторінки  Другої світової війни, дізнатися про героїчні подвиги наших дідів та прадідів.

Алла Михайлівна Мартиненко, голова міської організації ветеранів війни та праці, керівник клубу “Берегиня”, у своєму виступі підкреслила, що війна — це пекуча рана, яка  болить і досі чи не кожній родині в Україні, адже вона зачепила кожне серце, втрутилася в кожну долю і кожне життя. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожен клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. 

Анна Іванівна Лихошва побажала молоді бути гідними життєвого подвигу ветеранів,  усіма своїми справами утверджувати мир та злагоду  на українській землі. 

Власними спогадами про ті страшні дні війни поділився учасник Великої Вітчизняної війни Лещенко Микола Устинович. 

Не залишили байдужими присутніх вірші  Василя Стрижиуса.

На заході звучали пісні у виконанні Дмитра Шукала. 

Щемно звучала пісня у виконанні “берегинь” - Валентини Подолян, Валентини Осадчої та Марії Домбровської.

Традиційне фото на згадку.