17 жовтня 2019 р.

Приголомшливі скульптури із старих книг канадського художника Гая Ларамі.

Канадський художник Гай Ларамі (Guy Laramee) прославився на весь світ завдяки незвичайному хобі - вирізанню фантастичних скульптур із старих книг. За допомогою скальпеля він перетворює товсті фоліанти в різноманітні стародавні споруди, гірські ландшафти і плато,  печери, вулкани і навіть застиглі хвилі, яким потім надає природні кольори. Як матеріал майстер переважно використовує старі енциклопедії та словники.









Поетичні рядки.

Хтось створює життям своїм роман,
оповіданя, повість чи новелу.
Хтось прописався в пеклі. Хтось – ангелик.
Хтось – тільки правду. Хтось – лише обман.
А хтось не пише – бо сюжет пустий,
проте чуже читає, злісно править.
Ще й суть своєю ницістю розбавить.
Вкраде – й чужим талантом заблищить.
А хтось життям віршує свій роман...
У віршах – то щасливий, то – страждає...
І різні долі віршами збігають
у вічності людської океан...
А хтось навалить сірості в томах,
що навіть півсторінки не осилиш...
Душа мовчить, і серця не окрилиш.
Згорять життя чернетки – й слів нема...
Lana.

16 жовтня 2019 р.

Всесвітній день хліба.

Хліб всьому голова! Хліб один з найпопулярніших продуктів у світі, без якого не обходиться жоден день нашого життя. Тому не дивно, що у нього є і своє свято - Всесвітній день хліба, яке відзначається щорічно 16 жовтня.

 Як тепло пахне хліб! 
Любов’ю трударів, 
І радістю земною, 
І сонцем, що всміхалося весною, 
І щастям наших неповторних діб. 
Духмяно пахне хліб.
Платон ВОРОНЬКО

15 жовтня 2019 р.

Поетичні рядки.


Ну якось так - то сухо, до дощить.
То по душі шкребуть нахабно кішки.
А то сльоза на віях заблищить.
Хтось підвезе, та більше ходжу пішки.
Ну якось так - незчулась, як літа
Обсіли мої плечі і городи.
Як осінь моя вічно-золота
Згубила листя і кавальчик вроди.
А ще сльоза, чого вона тече.
А ще вночі холодні бродять тіні.
Чого болить, чого душа пече.
А мрії не весняні, а осінні.
І відчуваю те, чого нема.
Що лише буде. Звідки ці видіння.
Ходжу у парі, та сама, сама
Шукаю стежку до душі спасіння.
І проводжаю рідних за межу.
І в пам"яті ховаю їхні очі.
Все тими ж тропами, стежинами ходжу.
І дякую, й молюся проти ночі.
Ну якось так. Життя поволі йде.
Ще літо гріє, а весна гукає.
Та осінь нитки золоті пряде
І поглядом своїм мене шукає.
Галина ПОТОПЛЯК.

Інформаційна година для людей з обмеженими фізичними потребами.

Ветерани праці, особи з особливими потребами, інваліди по зору – це звичайні люди, зі звичайними буденними проблемами. Від решти вони відрізняються хіба що тим, що мають обмежені фізичні можливості. Та все ж вони прагнуть жити повноцінним життям та відчувати його на повну. Вони спілкуються між собою, проводять різноманітні заходи, відвідують клуби за інтересами. Саме для них  при  центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського діє клуб "Берегиня". А з 15 жовтня, бібліотекою започатковано "Інформаційну годину". Щотижня, по понеділках, в читальному залі збиратимуться люди, для яких не завжди доступна інформація про новин з життя міста, району, країни чи світу. Працівники бібліотеки знайомитимуть їх з новинами та подіями життя. 15 жовтня вибрано не випадково, адже це  Міжнародний день білої тростини,  день солідарності зі сліпими та інвалідами. Цей День служить нагадуванням суспільству про існування людей з обмеженими фізичними можливостями, про солідарність і про допомогу.



11 жовтня 2019 р.

11 жовтня - Міжнародний день дівчат.

Всі ми знаємо про Міжнародний жіночий день 8 Березня, про День Матері, але мало хто знає про Міжнародний день дівчат, який відзначають 11жовтня. Цей день був проголошений Організацією об’єднаних націй у грудні 2011 року в знак визнання прав дівчат і унікальних проблем, з якими вони стикаються в усьому світі, з дискримінацією та насильством. Кожен рік заходи в рамках Дня дівчат присвячені певній темі. Темою 2019 року визначена: "Сила дівчат: спонтанна та нестримна". Ми повинні пам'ятати, що дівчатам насамперед необхідна наша увага і не лише сьогодні. Потрібна наша участь, турбота і наш захист. Розуміння і співпереживання. І наш власний світ стане трішки краще, світліше і набагато більш радіснішим.

Прості історії Франсуа Моріака.


11 жовтня народився Франсуа Моріак (1885-1970), французький письменник, журналіст, учасник руху Опору, лауреат Нобелівської премії з літератури (1952).    Автор романів: «Поцілунок прока-женому», «Пустеля кохання», «Гадючник», «Тереза Дескейру», «Дорога в нікуди». Франсуа Моріак є одним з найвідоміших католицьких письменників ХХ ст. Нобелівської премії письменник був удостоєний «за глибоке духовне прозріння і художню силу, з якою він у своїх романах відобразив драму людського життя». Його кращий роман «Гадючник» (1932) називають блискучим зразком католицького роману. Між 1930 і 1945 роками критики ставили Моріака на друге місце у французькій літературі ХХ століття після Марселя Пруста.

Поетичні рядки.

Пора осіння. Шурхіт падолисту. 
Покрови час... Ще у старі віки 
Твою Покрову, Матінко Пречиста,
За щит собі обрали козаки. 
Коли ставало військо їх до бою,
 Над козаками був не тільки стяг: 
Твій о́браз був у кожного з собою, 
Що силу надавав їм для звитяг. 
Як довелося їм в лиху годину 
Зруйновану царем лишати Січ, 
Ікону узяли Твою єдину, 
Нічого більше не взяли опріч. 
На чужині, де вірять в Магометів,
 У час південних зоряних ночей
 Тобі молились потайки в наметі, 
Лилися сльози із Твоїх очей... 
Віки минули, та не згасла віра,
 Покрови храм - для Тебе, наче рай. 
Та знову йде орда чужинця-звіра
 На благодатний український край. 
Своїм святим могутнім Омофором
 Подай козацьким дітям захист знов. 
Хай начувається поганий ворог, 
Хай йде додому, звідкіля прийшов...
Тетяна ЛАВИНЮКОВА

Вітаємо!

 Вітаємо всіх з прийдешнім світлим святом Покрови Пресвятої Богородиці! 
Особливі  вітання нашим славним воїнам - це їх свято - День захисників України! 


На межі: 7 великих письменників, які страждали психічними розладами.

10 жовтня, відзначають Всесвітній день психічного здоров'я. У цей день нагадують, як важливо вчасно боротися зі стресами і депресіями, які призводять до психічних захворювань.
Ми розповімо про великих письменників, які все своє життя балансували на межі божевілля. Психічно хворі або просто ексцентричні люди завжди змінювали планету. Напади люті чи депресії, та й просто інший спосіб мислення, породили математичні теорії, дивовижні винаходи, чудову поезію, а також музичні та художні творіння. Складно сказати де знаходиться межа між здоровим глуздом і божевіллям, а у талановитих людей вона практично невловима.

Ернест Гемінґвей
Ернест Гемінґвей, лауреат Нобелівської та Пулітцерівської Премії, страждав від депресії і алкоголізму. Він покінчив життя самогубством. Батько, брат, сестра і внучка Ернеста також самостійно обривали свої життя. Його схильність до самогубства, напевно, передалася по генах, але його психічний стан був обумовлений прийняттям алкоголю і ліків, в побічні ефекти яких входив вплив на психіку. Шокова терапія, яку він проходив у лікарні, призвела до втрати пам'яті і посилення депресії.







Едгар Аллан По.
Відомий своїми "похмурими" історіями, Едгар Аллан По сильно цікавився психологією. Його зацікавленість виявлялася в психологічних трилерах про божевільних. Чи був він сам божевільним? Його суперник, Руфус Грізвольд (Rufus Griswold), стверджував, що Едгар був божевільним, в наклепницькому некролозі, написаному в помсту за те, що По писав і говорив про нього. Хоча думка Грізвольда була неправдивою, По міг страждати від біполярного афективного розладу. Едгар По вживав багато алкоголю, і в одному з листів розповідав про свої думки про самогубство. Автор написав сенсаційну новину про подорож через океан на повітряній кулі, яка згодом виявилася не правдивою.




Лев Толстой. 
Письменник страждав від частих, глибоких і тривалих нападів депресії. Перед смертю він навіть вирішив стати мандрівником і обрав шлях стриманості і строгий спосіб життя. Дане рішення і погубило його - в подорож Лев Миколайович «підхопив» запалення легенів і помер від цієї хвороби.












Володимир Маяковський
Сучасні психіатри назвали б його психопатичною особистістю. Найвідоміша фобія поета - страх заразитися і померти від зараження крові, як його батько. При цьому він постійно говорив про самогубство, буквально шантажував цим оточуючих.
Хоч про смерть великого поета сперечаються історики досі. Але більшість сходяться в тому, що нервові розлади, тривожна недовірливість, клінічна депресія в кінці кінців і змусили Маяковського вчинити самогубство.









Микола Гоголь
Всі знайомі з тим фактом, що гоголь боявся виявитися заживо похованим. Письменник не виносив замкнутих просторів. І панічно боявся невиліковних захворювань. В результаті він став відмовлятися від їжі і фактично довів себе до виснаження. За словами багатьох біографів, геніальний український письменник все життя страждав від шизофренії, посиленою періодичними психозами. У Гоголя бували слухові і візуальні галюцинації, апатія і пригнічений стан могли різко змінитися на активність і крайню ступінь збудженості.





Сергій Єсєнін
Історики, які вивчили життя і творчість поета сходяться на думці, що у Єсеніна була присутня хвороба - маніакально-депресивний психоз, яку той посилив алкоголізмом. Айседора Дункан, кохана поета, часто і відкрито заявляла про його хворобу і навіть возила його на консультації до кращих психіатрів світу. Він страждав манією переслідування з боку представників влади, а напади його нестримної люті раптово змінювалися на періоди повного заспокоєння. Згідно з офіційною версією, саме через це Сергій Єсенін добровільно покинув світ.







Федір Достоєвський
Відомий у всьому світі автор геніальних творів страждав від епілепсії. Хворобу письменника пов'язують з трагічною загибеллю батька, з яким у письменника були досить складні відносини. Але сам Достоєвський запевняв, що вперше напад епілепсії у нього трапився під час перебування на каторзі. Згодом захворювання проявлялося досить часто: від одного разу на місяць до двох разів на тиждень. Після кожного нападу він ставав злим і дратівливим, постійно шукав привід для сварок з оточуючими. До всього іншого письменник був азартним гравцем, іноді програвав в рулетку все дочиста. Бажання грати переростало в манію. Також Достоєвський, як і Гоголь боявся бути похованим заживо, а тому писав записки про те, що завтра впаде в летаргічний сон.