Це цікаво. Іван Бунін і Україна.

 В Україну Іван Бунін потрапив ще в юнацькі роки. Подовгу жив у Харкові(1887—1889), Полтаві (1890—1894),  Одесі (1898—1901 та 1918—1920), бував у Києві. Перша поїздка в Україну справила на нього таке сильне враження, що потім він протягом 30 років систематично відвідував ці краї. Географія його подорожей Україною була дуже великою: Харків, Київ, Полтава, Одеса, Канів, Ромни, Слов'янськ, Святі Гори, Кременчук, Катеринослав, Каховка, Нікополь, Миколаїв, Миргород, Кам'янець-Подільський, Кобеляки, Путивль, а також численні села і хутори. Бунін побував на острові Хортиця, любив одеське узбережжя Чорного моря, тричі подорожував по Дніпру. Як сам зазначав, “жадібно шукав зближення з її народом, жадібно слухав пісні, душу його”. Вплив українського фольклору відчувається в його оповіданнях “На край світу” та “Лірник Родіон”, а також у багатьох віршах. (“Мушкет”, “Вже підсихає хміль на тині…” та інших. У нарисі “На “Чайці“”, а особливо в романі “Життя Арсеньєва” Україна присутня як місце на землі, де письменник знайшов гармонію між вічністю й красою. „Не можу спокійно чути слів: Чигирин, Черкаси, Хорол, Лубни, Чортомлик, Дике поле, не можу без хвилювання бачити очеретяні дахи, стрижені селянські голови, жінок у жовтих та червоних чоботях, плетених кошиків, у яких вони носять на коромислах вишні та сливи… “ - згадував письменник. 1890 року Бунін мандрує Дніпром. Йому найбільше у світі хотілось побувати в Каневі на могилі Тараса Шевченка. Дружина письменника В. Муромцева-Буніна згадувала: “…говорив мені, що ці перші мандри Україною були для нього найяскравішими, що ось тоді він остаточно закохався в неї, в її дівчат у живописних розшитих костюмах, здорових і незалежних, у парубків, кобзарів, у білосніжні хати, що ховалися в зелені садів, і захоплювався, як всю цю надзвичайну красу своєї батьківщини відтворив у своїй поезії… Тарас Шевченко". Зізнавався, що ні одна могила великих людей його так не хвилювала, як могила Шевченка”. 1891 року Бунін надрукував статтю “Пам'яті Т. Г. Шевченка”. Йому належать переклади Шевченкових віршів “Закувала зозуленька” та “Заповіт”.

Ювелір слова Іван Бунін.

 

22 жовтня виповнюється 150 років від дня народження знаменитого російського письменника і поета, володаря Нобелівської премії з літератури, почесного академіка Санк - Петербургської Академії наук Івана Олексійовича Буніна. Його називають ювеліром слів, прозаїком-живописцем, генієм російської літератури і яскравим представником Срібного Віку. Іван Бунін провів багато років життя в еміграції і вважається останнім російським класиком, що відобразив Росію кінця XIX - початку XX століття. Всі його кращі твори були написані в еміграції: “Митина любовь” (1924), “Солнечный удар” (1925), “Дело корнета Елагина” (1925), “Жизнь Арсеньева” (1927—1929, 1933), а також цикл оповідань “Тёмные аллеи” (1938-1940). На відміну від М. Горького, О. Купріна, А.Н. Толстого, Іван Олексійович не повернувся в Росію. Він не приїжджав на батьківщину ніколи, навіть туристом. Помер Бунін уві сні, в ніч на 8 листопада 1953 року в Парижі. Похований на кладовищі у Франції Сент-Женев'єв-де-Буа.

Борис Олійник: “Писати, як живеш, а жити, як пишеш”.

22 жовтня 1935 року народився Борис Ілліч Олійник – поет, громадський діяч, публіцист, академік НАНУ, народний депутат, Герой України. Лауреат Державної премії СРСР та Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка. Володар премії “Лицарське перо”. Нагороджений орденом Ярослава Мудрого III, IV і V ступенів, орденом Свободи. Його творча спадщина налічує понад 40 книг, а ще вірші, статті, есеї, які перекладалися чеською, словацькою, польською, сербською, італійською та іншими мовами.  На тексти Бориса Олійника створили низку пісень композитори О. Білаш, Л. Дичко, І. Карабиць, В. Кирейко, П. Майборода, В. Тилик та ін. Його голос поезій звучав поряд із голосами видатних шістдесятників – Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Віталія Коротича та багатьох інших співців красного письменства.

БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ ІНФОРМУЄ. Джанні Родарі - 100.

 https://www.youtube.com/watch?v=9FwfdSsT5sc

День яблук.

Сьогодні День яблук - щорічний захід, присвячений яблукам і фруктовим садам, який влаштовується за ініціативи благодійної організації “Спільна Земля” з 1990 року.  Це свято кольорів, смаку та врожаю, його відзначають у багатьох країнах світу, адже яблуня - найпопулярніше фруктове дерево і заслуговує на  свято в його честь. Ми ж бажаємо вам залізного здоров’я, якого так багато у яблуках і пропонуємо вашій увазі книги української письменниці Г. Вдовиченко “Пів’яблука” та “Інші пів’яблука”. Гарного вам читання.)

День ґудзика.

А ви знаєте, що сьогодні відзначається таке цікаве свято як День ґудзика. Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі “на щастя” або й збирає цілу колекцію. Ми пропонуємо  відзначати День пана Ґудзика за  читанням книг Ірени Роздобудько “Ґудзик” та “Ґудзик 2”. Гарного вам читання!)

Поетичні рядки.

Садами вітер тихо проліта і

скрізь розносить запізнілі жалі...

Пора прощання, осінь золота,

я так люблю тебе в твоїй печалі!

Ні спека дня, ні бурі, ні морози -

ніщо не вб'є любов мою живу!

Ти - як жоржина, що багряні сльози

в розмові з вітром ронить у траву.

Люблю світань твоїх холодні роси,

стрічки зорі, садів твоїх блакить.

Ти - як любов моя золотокоса,

що біля мене з квітами стоїть.

Володимир СОСЮРА.

Генерал - хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник.

Сьогодні, 20 жовтня, минає 90 років з дня смерті Юрія Тютюнника (1891–1930), українського військового діяча, генерал-хорунжого Армії УНР. Народився Ю.Тютюнник в с.Будище Звенигородського р-ну на Черкащині. Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані. У роки Першої світової війни перебував на фронті, отримав офіцерський чин. У 1918 році був одним із керівників антинімецького повстання у Звенигородському і Таращанському повітах; у 1919 воював у військах отамана Григор’єва, після загибелі якого очолив повстанську армію. З грудня 1919 року був помічником командувача Армії УНР; очолив другий Зимовий похід Армії УНР. Протягом 1920-х років він викладав в Харківській школі червоних офіцерів, писав мемуари і навіть довгий час співпрацював з Одеською кіностудією. Саме Юрій Тютюнник був автором сценарію до знаменитого фільму Олександра Довженка "Звенигора" (1928 р.), У фільмі були відтворені події антинімецького народного повстання 1918 року, в якому отаман брав найактивнішу участь. А в інший художній картині під назвою "Пілсудський купив Петлюру" колишній генерал-хорунжий навіть зіграв самого себе. У 1929 році його було заарештовано, вивезено до Москви й без суду розстріляно у жовтні 1930 року.Реабілітований Юрко Тютюнник 28 листопада 1997 року постановою Генеральної прокуратури України. Кого цікавить життєвий та бойовий шлях нашого земляка, великого українця, повстанського генерала Юрка Тютюнника запрошуємо до нашої бібліотеки. Нам є що вам запропонувати.

День написання листа в майбутнє.

Чи знаєте ви які  види листів існують? Виявляється їх велика кількість. Це і  діловий лист, рекомендований, рекламний, супровідний, лист-подяка, лист-знайомство, лист-запрошення, любовний лист, послання у віршах, лист (послання) у пляшці та багато інших їх різновидів. А ще є лист у майбутнє. І саме сьогодні, 19 жовтня, відзначається День написання листа в майбутнє. На жаль, історія не зберегла імені творця такої оригінальної ідеї. У цей день у кожного є чудова можливість залишити невеликий слід, склавши послання в майбутнє. Найчастіше люди пишуть самим собі про те, чого б їм хотілося досягти або щоб нагадати про якусь важливу подію, яка з роками може забутися в щоденній метушні. А якщо до листа додати  фотографії чи пам’ятні речі то це вже буде не просто лист в майбутнє, а міні-капсула часу. Сучасні технології дозволяють створити відео, аудіо або електронного листа в майбутнє. Існує багато сайтів, які гарантують збереження і своєчасну доставку листів в майбутнє.

Поетичні рядки.

 

Вечір. Сутінки. Темніє,

Жовтень листям шурхотить…

Тільки осінь так уміє:

Ось він день – і ніч за мить…

Ніби вчора було літо,

А тепер – в повітрі дим…

Закружляв нас долі вітер,

тільки б встигнути за ним…

Вікторія ЧОРНІЙ