Основні правила безпеки в інтернеті.

Так само як ми миємо руки після прогулянки, ми маємо дбати про «чистоту» свого перебування в інтернеті. І в цьому нам допоможе наша нова провідниця у світі цифрової безпеки — Гієна Гігієна! 🐾💻Вона знає все про те, як не попастися на гачок хакерів, і запрошує вас на навчання до платформи «Дія.Освіта». Кожна серія — це короткий, зрозумілий та цікавий контент без зайвої «води». Тільки те, що реально допоможе вам захистити свої дані вже сьогодні.

Перегляд доступний за посиланням: https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyber-hygiene-for-youth

Книжкова тиша Ніно Чакветадзе.

 Чи помічали ви, як затишно стає на душі, коли дивишся на картини грузинської художниці Ніно Чакветадзе?

 Її роботи — це не просто живопис, це теплий плед і чашка чаю в зимовий вечір. Особливе місце в її творчості займають герої з книжками. Маленькі діти з великими очима, які занурені у казкові світи, або мудрі старенькі, що перечитують улюблені томи біля вікна. В її героях ми впізнаємо себе: тих, хто шукає в літературі розраду, відповіді або просто тиху гавань.

Ці картини нагадують нам, що читання — це магія, яка доступна кожному. Це мить, коли час зупиняється, а навколо залишається лише шелест паперу та політ фантазі.

Гемінґвей справді нічого не знає - ні про нас, ні про нашу війну.

Трішки цитат з книги Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає»:
✏️"Всі війни починають і ведуть люди. Цю війну - росіяни."
✏️"Війна - це протилежність Бога."
✏️"Інколи, щоб когось захистити, його треба втратити. Ще одне болюче правило наших часів. Щоб захистити сім'ю, ти їдеш від неї за тисячу кілометрів на фронт і приїжджаєш двічі на рік (а дехто й зовсім не приїздить). Щоб твоя дитина росла, ти захищаєш її від росіян і не бачиш, як вона дорослішає. Щоб батьки провели старість не під окупацією, ти їхню старість пропускаєш."
✏️"Сталось так, що вершинна література про війну нічого нам насправді не здатна сказати про війну, в якій ми самі живемо й помираєм. Війну, яку вони не засвідчили."
✏️"Література звикла засуджувати зброю. А має натомість відокремити тих, хто зі зброєю нападає, від тих, хто зброєю захищається."
✏️"Молодий Гемінгвей брав участь у війні, бо хотів. І це була чужа війна, яка не загрожувала його нації. А молоді українці воюють, бо мусять. І це війна за наше існування, в якій втекти чи здатися - означає загинути цілій нації."
✏️"Це наш час - сама жорстокість. Це наш час такий. Нечесний. Знущальний. Роз'ятрювальний.
Це наш час такий, а не письмо. Письмо - це спосіб заперечити часу. Сказати смерті: "Ти не зможеш забрати від мене всього. Література - це наш спосіб вирвати себе з часу. І вирвати щось для себе."
✏️"Люди тримаються за людей і за слова. Кожному потрібен хтось, хто говоритиме слова у найважчі життєві моменти."

Книга, яку повинен прочитати кожен.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

 Збірка есеїв «Гемінґвей нічого не знає» є прозовим дебютом українського поета та ветерана російсько-української війни Артура Дроня. Він створив її під час перебування на лікуванні після важкого поранення. Автор пише просто, чесно, іноді жорстко, не прикрашаючи реальності, не ховаючи емоцій, болю та люті. Артур Дронь не лише описує досвід, а й критично осмислює попередню літературу про війну, написану Еріхом Марією Ремарком, Ернстом Юнґером, Івліном Во, Томасом Кініллі, Куртом Воннеґутом і, звісно, Ернестом Гемінґвеєм, порівнюючи їхній погляд і досвід із сучасною війною і досвідом українських воїнів. В книзі автор ділиться власним досвідом і спогадами про побратимів, розмовами з ними, своїми снами, подіями, думками щодо віри, страху, надії, любові, братерства. 

Ця книга терапевтична як для автора, так і для читачів. Воїни можуть упізнати в описаних ситуаціях і словах себе, а цивільні — трішки краще зрозуміти захисників, які ще зовсім недавно були такими ж цивільними й мали своє життя, але зробили вибір стати солдатами. Проте це не скасовує того, що вони досі мають мрії та звичайні людські прагнення, і про це варто пам’ятати всім, хто знаходиться у тилу.

Книга важка, важка емоційно, але її повинен прочитати кожен.

Детективні новинки у бібліотеці!

Якщо любите психологічні детективи — ці книги для вас! 📚 👀🕵️‍♀️

💥«Шукач» — це заплутаний, атмосферний трилер від ірландської письменниці Тані Френч. Написаний у неспішному темпі, деталізовано та кінематографічно, цей роман переносити до сільської місцевості Ірландії. Американський поліцейський на пенсії, 48-річний Кел Гупер, прибуває до маленького містечка на заході країни, де сподівається знайти душевний спокій. Він купує старий, напіврозвалений будинок, щоб налагодити його та почати там нову життя. Втім, замість очікуваної тиші та спокою, попереду неофіційне розслідування зникнення молодого хлопця.

💥«Останнє вбивство на краю світу» – новий роман Стюарта Тертона, британського письменника, відомого завдяки нестандартному підходу до побудови детективів. У новому творі автор знову поєднує гостросюжетний детектив із незвичною концепцією простору та часу. Світ за межами невеликого острова знищено. Залишки людства живуть у замкнутій екосистемі, що існує завдяки технологічному захисту. Але вбивство одного з трьох науковців не просто шокує спільноту – воно запускає процес, що загрожує усім: система поступово слабне, і якщо за 107 годин не знайдуть винного, туман поглине острів. Ситуація ускладнюється тим, що всі мешканці втратили спогади про ніч перед трагедією. Тож серед них – вбивця, який, можливо, сам не усвідомлює, що зробив.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Ніно Харатішвілі

«Восьме життя (для Брільки)»

Переклала з німецької Роксолана Свято

Деякі книги ми читаємо, а в деяких — оселяємося. «Восьме життя. (для Брільки)» Ніно Харатішвілі стане вашим домом на кілька тижнів. Це сімейна сага, де особисті драми переплітаються з історією «червоного століття». В ній стільки пристрасті, відчаю та надії, що іноді доводиться робити паузу, щоб просто видихнути. Це історія однієї грузинської родини розпочинається в 1900 році і тягнеться аж до початку 2000х. Історія семи поколінь, і восьме покоління, якому ще належить написати свою історію. На тлі сімейної драми розкривається історія маленької країни, яка була насильницьки інтегрована у велику імперію. 

Якщо ви шукаєте щось «легке на вечір» — проходьте повз. Але якщо ви хочете, щоб книга залишила в серці глибокий слід — читайте. 

Книга в нашу бібліотеку потрапила від Українського інституту книги в рамках проєкту «Німецька полиця в Україні». І це дуже класно, що є інституції, які підтримують українські бібліотеки і українських читачів.

14 лютого — День закоханих… у книги! ❤️

А ви знаєте, що 14 лютого — це не лише про валентинки? Це Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day). Це свято тих, хто вміє ділитися теплом і мудрістю через сторінки. Книга — це цілий всесвіт, який можна подарувати. Вона не потребує підзарядки, але заряджає нас емоціями. Якщо у вас на полиці «сумує» цікаве видання, яке ви вже прочитали — подаруйте йому друге життя в нашій  бібліотеці, а ми з любов’ю передамо її новим читачам.

Запрошуємо на зустріч.

  10 лютого у приміщенні Звенигородської публічної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського відбудеться зустріч з лауреатами  Всеукраїнської літературної (науково-творчої) премії імені Агатангела Кримського за 2025 рік. Ця відзнака ініційована Звенигородською міською радою та Черкаською обласною організацією НСПУ та спрямована на відзначення творів, що відображають наукові або творчі досягнення у сферах, дотичних до діяльності Агатангела Кримського. 

А ви знали?

А ви знали, що сьогодні стартує Всесвітній день без мобільного телефону?

Щороку з 6 по 8 лютого світ долучається до акції, яка закликає нас на мить зупинитися і відкласти гаджети. Це чудовий шанс перевірити себе: чи керуємо ми технологіями, чи вони керують нами?

🤔 Що ж робити, коли екран смартфона згасне? Відповідь проста і перевірена часом — читати! Книга не розряджається, не надсилає нав’язливих сповіщень і дарує справжнє занурення у нові світи.

📚 Завітайте до нашої бібліотеки! Ми з радістю допоможемо підібрати літературу саме "до душі": від захопливих детективів до затишних романів чи мотивуючих нон-фікшн видань.

Тож, чи готові ви до виклику? Спробуйте відкласти телефон хоча б на день. Цей досвід може змінити ваші стосунки з цифровим світом на краще!

Борис Мозолевський.

 4 лютого виповнюється 90 років від дня народження Бориса Мозолевського — людини, яка подарувала Україні та світові символ нашої давньої величі. Уродженець села Миколаївка на Миколаївщині, він зумів зазирнути крізь товщу віків. Саме Борис Миколайович у 1971 році під час розкопок кургану Товста Могила знайшов ту саму легендарну Золоту пектораль.

Це була не просто знахідка — це була мегасенсація. До сьогодні жоден археолог не зміг перевершити рівень історико-культурної цінності та кількість унікальних артефактів, які відкрив Мозолевський. Та мало хто знає, що Борис Мозолевський мав не лише гостре око дослідника, а й тонку душу поета. Його вірші сьогодні звучать як ніколи пророче. Він знав ціну свободи та безсмертя тих, хто віддає життя за рідну землю:

«…Ми ворога уміли зустрічати.

 Ми не про себе думали тоді.

 Нас кулі цілували — не дівчата, 

Щоб ми лишались вічно молоді.

Нам сотні літ зозуля налічила. 

З них двадцять лиш відміряла війна. 

Та поки є на світі Україна — 

Живі із нею й наші імена…»

Він шукав золото скіфів, а знайшов вічність української душі.

Пам’ятаймо наших геніїв, які крізь роки і вірші нагадують нам: ми тут були, ми є і ми будемо.