10 жовтня, відзначають Всесвітній день психічного здоров'я. У цей день нагадують, як важливо вчасно боротися зі стресами і депресіями, які призводять до психічних захворювань.
Ми розповімо про великих письменників, які все своє життя балансували на межі божевілля. Психічно хворі або просто ексцентричні люди завжди змінювали планету. Напади люті чи депресії, та й просто інший спосіб мислення, породили математичні теорії, дивовижні винаходи, чудову поезію, а також музичні та художні творіння. Складно сказати де знаходиться межа між здоровим глуздом і божевіллям, а у талановитих людей вона практично невловима.
Ернест Гемінґвей
Ернест Гемінґвей, лауреат Нобелівської та Пулітцерівської Премії, страждав від депресії і алкоголізму. Він покінчив життя самогубством. Батько, брат, сестра і внучка Ернеста також самостійно обривали свої життя. Його схильність до самогубства, напевно, передалася по генах, але його психічний стан був обумовлений прийняттям алкоголю і ліків, в побічні ефекти яких входив вплив на психіку. Шокова терапія, яку він проходив у лікарні, призвела до втрати пам'яті і посилення депресії.
Едгар Аллан По.
Відомий своїми "похмурими" історіями, Едгар Аллан По сильно цікавився психологією. Його зацікавленість виявлялася в психологічних трилерах про божевільних. Чи був він сам божевільним? Його суперник, Руфус Грізвольд (Rufus Griswold), стверджував, що Едгар був божевільним, в наклепницькому некролозі, написаному в помсту за те, що По писав і говорив про нього. Хоча думка Грізвольда була неправдивою, По міг страждати від біполярного афективного розладу. Едгар По вживав багато алкоголю, і в одному з листів розповідав про свої думки про самогубство. Автор написав сенсаційну новину про подорож через океан на повітряній кулі, яка згодом виявилася не правдивою.
Лев Толстой.
Письменник страждав від частих, глибоких і тривалих нападів депресії. Перед смертю він навіть вирішив стати мандрівником і обрав шлях стриманості і строгий спосіб життя. Дане рішення і погубило його - в подорож Лев Миколайович «підхопив» запалення легенів і помер від цієї хвороби.
Володимир Маяковський
Сучасні психіатри назвали б його психопатичною особистістю. Найвідоміша фобія поета - страх заразитися і померти від зараження крові, як його батько. При цьому він постійно говорив про самогубство, буквально шантажував цим оточуючих.
Хоч про смерть великого поета сперечаються історики досі. Але більшість сходяться в тому, що нервові розлади, тривожна недовірливість, клінічна депресія в кінці кінців і змусили Маяковського вчинити самогубство.
Микола Гоголь
Всі знайомі з тим фактом, що гоголь боявся виявитися заживо похованим. Письменник не виносив замкнутих просторів. І панічно боявся невиліковних захворювань. В результаті він став відмовлятися від їжі і фактично довів себе до виснаження. За словами багатьох біографів, геніальний український письменник все життя страждав від шизофренії, посиленою періодичними психозами. У Гоголя бували слухові і візуальні галюцинації, апатія і пригнічений стан могли різко змінитися на активність і крайню ступінь збудженості.
Сергій Єсєнін
Історики, які вивчили життя і творчість поета сходяться на думці, що у Єсеніна була присутня хвороба - маніакально-депресивний психоз, яку той посилив алкоголізмом. Айседора Дункан, кохана поета, часто і відкрито заявляла про його хворобу і навіть возила його на консультації до кращих психіатрів світу. Він страждав манією переслідування з боку представників влади, а напади його нестримної люті раптово змінювалися на періоди повного заспокоєння. Згідно з офіційною версією, саме через це Сергій Єсенін добровільно покинув світ.
Федір Достоєвський
Відомий у всьому світі автор геніальних творів страждав від епілепсії. Хворобу письменника пов'язують з трагічною загибеллю батька, з яким у письменника були досить складні відносини. Але сам Достоєвський запевняв, що вперше напад епілепсії у нього трапився під час перебування на каторзі. Згодом захворювання проявлялося досить часто: від одного разу на місяць до двох разів на тиждень. Після кожного нападу він ставав злим і дратівливим, постійно шукав привід для сварок з оточуючими. До всього іншого письменник був азартним гравцем, іноді програвав в рулетку все дочиста. Бажання грати переростало в манію. Також Достоєвський, як і Гоголь боявся бути похованим заживо, а тому писав записки про те, що завтра впаде в летаргічний сон.
