5 грудня 1931 року на Полтавщині народився Григір Тютюнник. За 48 років життя він був перекладачем, педагогом, але більшість знає його як письменника-шістдесятника. Літературне ім’я письменник обрав, щоб відрізнятися від старшого брата Григорія Тютюнника. Григорій-молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором. Його творча спадщина невелика за обсягом - близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність його літературної творчості надзвичайно висока. "Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені." - писав Григір Тютюнника у своєму щоденнику. У 1974 році, коли почалися переслідування української інтелігенції, його внесли до чорного списку для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях, твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, і він важко переживав це. "Так я ж написав тільки напівправду життя - і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що - мене вбити треба?". Його ніколи не обирали членом правління Спілки, не делегували на письменницькі форуми, йому не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи. 6 березня 1980 року письменник покінчив життя самогубством. У передсмертній записці написав "Мучте вже когось іншого, все, що я написав, спаліть".
Посмертно, у 1989-му його творчість відзначали Державною премією імені Шевченка.






