26 червня 2017 р.

Майбутнє - це ми.

До Дня молоді в Звенигородській центральній районній  бібліотеці ім. Ю.С.Кримського  презентовано книжково-ілюстративні  виставки “ Молодь читає українською” та      “ Майбутнє — це ми”, на яких   представлено книги,  періодичні видання, журнальні  статті про молодих талановитих українців, ілюстративні матеріали, що розкривають проблеми та перспективи сьогодення української молоді. Крім цього,  бібліотекарі в переддень свята вийшли на вулицю з актуальною літературою для молоді та про молодь, провели бліц-опитування “Якому жанру літератури ти віддаєш перевагу?” Таке ж опитування було проведено серед слухачів курсів "Основи програмування", заняття яких проходять в читальному залі нашої бібліотеки. Як показало опитування,  то сучасну молодь віддає перевагу детективам, фантастиці та історичним романам. 
Запрошуємо всіх бажаючих завітати у бібліотеку за цікавою книгою,  познайомитися з книжковими виставками, скористатися послугами Інтернету.


















22 червня 2017 р.

Еколого-просвітницька діяльність у бібліотечній справі.



22 червня 2017 р. у Черкаській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Т. Шевченка відбувся семінар «Еколого-просвітницька діяльність у бібліотечній справі», організатором якого є Всеукраїнська екологічна ліга.
У заході взяли участь фахівці районних, міських та обласних бібліотек Черкащини.


День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

22 червня, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця, відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Саме в цей день делегація ветеранів війни і праці Звенигородського району проїхала місцями бойової слави, відвідала музей історії Корсунь-Шевченківської битви  у м. Корсуні-Шевченківському. 
Культурну програму поїздки забезпечували працівників культури - сім’я  Леоніда та Ольги Гаркавенко.

Більше про захід можна дізнатися за посиланям:
http://zvenrda.gov.ua/news/09-56-07-22-06-2017/













21 червня 2017 р.

Володимир Хоменко. "Наостанок"

Наша бібліотека отримала в дарунок нову роботу журналіста і краєзнавця Володимира Хоменка. Книга називається “Наостанок”, до неї увійшли статті, рецензії, нотатки із записника.
"Чому – наостанок? 
Не раз я казав усім і собі теж: Це остання книжка… Та нові видання моїх писань усе ж таки виходили в світ. 
Бо краєзнавство — вічнозелена тема. А воно, краєзнавство, стало сенсом мого життя, я в краєзнавстві — майже шістдесят років. 
Писав про минувшину Звенигородщини, про героїчні і трагічні сторінки в історії краю в наступні століття. Про тих, кого знаю і шаную, «і мертвих, і живих». І про тих, кого не поважаю, - також. 
Зараз у мене понад два десятки книжок. Ця не є головною чи визначально. Вона – остання. 
Якщо ж згадати весь мій краєзнавчий набуток, то, як казав один біблійний персонаж: «Єжеписах-писах». Що написав, те написав…"
                                                                                                            Володимир Хоменко
                                                                                                             Вишгород на Київщині

Феофан Білецький "Звенигородщина: моя, твоя, наша"

                                                                               Історія мого житя становить
                                                                               частину історії моєї батьківщини.
                                                                                                             Тарас Шевченко

20 червня в читальному залі Звенигородської центральної районної бібліотеці відбулася презентація книги Феофана Білецького “Звенигородщина: моя, твоя, наша.” 
Книга Феофана Феофановича розкриває перед читачем сторінки історії Шевченкового краю: від давніх часів до сьогодення, знані і маловідомі, забуті і замовчувані злочинними режимами. Виданню книги передувала багаторічна пошукова й дослідницька робота автора в архівах і бібліотеках. Використавши нові джерела, творчо переосмисливши результати попередніх пошуків краєзнавців, Феофан Феофанович  зробив багато нових відкриттів, уточнень, узагальнень. 
На заході були присутні - творча інтелігенція міста , знані краєзнавці, такі як Вадим Федорович Мицик, Станіслав Станіславович Лячинський, Валерій Михайлович Бурій, члени ветеранської організації та інш.
На закінчення заходу Феофан Феофанович поділився із присутніми планами на майбутнє, розповів про книгу про генерала-хорунжого армії УНР, отамана Юрка Тютюнника , яка найближчим часом має вийти з друку.













































16 червня 2017 р.

Вулиці нашого міста носять їх імена: Михайло Грушевський.


Михайло Грушевський є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України. Видатний вчений, громадський і політичний діяч,  письменниу, ідеолог руху за незалежність України, організатор національної освіти і науки України. М.Грушевський створив 9-ти томну “ Історію України-Руси” - першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких своїх видатних попередників як Костомаров, Куліш, Драгоманов, Антонович. Але Грушевський не тільки писав історичні праці, але й сам творив історію: 1917 року став  на чолі нової Української держави — його було обрано головою Центральної Ради (1917 - 1918), яка у 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Завдяки цьому світ дізнався, що на землі існує Українська держава, президентом якої і був М.С.Грушевський.  

         
Розпорядженням Звенигородської міської ради №19 від 18.02.2016 "”Про перейменування вулиць та провулків м.Звенигородки" вулиця Енгельса перейменована на вулицю  Михайла Грушевського. 

Історія України в романах.

Серія харківського видавництва “Фоліо” "Історія України в романах" включає кращі твори відомих письменників, які розповідають про різні періоди в історії України — з часів Київської Русі до наших днів. 
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис  - відомий український письменник, автор історичних і фантастичних романів, які вже стали культовими, лауреат багатьох літературних премій. 
Сьогодні пропонуємо вашій увазі книги Валентина Чемериса, з якими  ви можете познайомитися  у нашій бібліотеці:













14 червня 2017 р.

Запрошуємо на презентацію.


Вулиці нашого міста носять їх імена: Олександр Довженко.

"Слов’янство поки що дало світові  кінематографії одного великого митця,  мислителя і поета — Олександра Довженка". 
                                                                         
Чарлі Чаплін.

Олександр Петрович Довженко  — український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу, народився 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його проходило серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно.                                                         
У 1926 році  Олександр Довженко зняв свої перші роботи. В Одесі  з’явився його перший  відомий фільм "Звенигора". Фактично, Довженко ще у Харкові мав сценарій до цього фільму. Ідея належала Юркові  Тютюннику, який у співавторстві з Майком Йогансеном і написав сценарій фільму-легенди про скарб, закопаний гайдамаками в надрах гори. Але Довженко майже на 90 % переробив цей сценарій. Він прагнув створити «свою Іліаду». Велетенська поетична фреска, що охоплює дві тисячі років буття, може бути зрозумілою тільки тим, хто знайомий з історією України. Дванадцять пісень цієї стрічки відтворюють легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни, петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем — дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив'язане до цінностей минулого.  «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі. Сам Довженко, уже через 10 років після заборони «Звенигори», писав про неї у автобіографії: "Звенигора в моїй свідомості одклалася як одна з найцікавіших робіт, це „прейскурант моїх творчих можливостей“, я зробив її одним духом — за сто днів, не зробив, а проспівав, як птах."  Ця стрічка з тріумфом обійшла екрани Європи, США та Канади. У 1930 Довженко зняв стрічку "Земля " – фільм, що став вершиною його кар’єри. Стрічка зірвала аншлаг на екранах в Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади, Англії, США та Греції. Та от на батьківщині фільм розуміння не знайшов. Напередодні війни Довженко працює над фільмом «Щорс», з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР. При зйомках «Щорса» Довженко - режисер вдається до цікавого ходу — ставить більшовицький фільм на суто українському тлі (зйомки проходили у Чернігові та навколишніх селах). Фільм, сповнений народними піснями та танцями, місцевими звичаями, думами, набуває національного забарвлення. З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Красная звезда», «Известия». Пише серію оповідань. У 1943 році на екрани виходить документальний фільм «За нашу Радянську Україну». У травні 1945 року з'являється ще одна стрічка — «Перемога на Правобережній Україні». Після війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 році — стрічку «Мічурін». Не стало легендарного режисера 25 листопада 1956 року. Помер український геній на своїй дачі під Москвою, похований - на Ново-Дівичому цвинтарі у Москві.  Сам Довженко мріяв бути похованим в рідній українській землі. В останні роки свого життя він залишив такий запис щоденнику: "Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі".
Розпорядженням Звенигородської міської ради №19 від 18.02.2016 "”Про перейменування вулиць та провулків м.Звенигородки"  вулиця Інтернаціональна перейменована на вулицю  Олександра Довженка. 

8 червня 2017 р.

Свято наймогутнішою стихії.


Всесвітній день океанів був заснований Генеральною Асамблеєю ООН в 2008 році, вперше він був відзначений 8 червня 2009 року.  
Свято з задоволенням прийняли всі ті, хто має хоч найменше відношення до океанів або просто переймається його долею. День океанів вважають своїм працівники дельфінаріїв, моряки, працівники зоопарків, а також звичайні люди, яким не все одно, яке майбутнє чекає Землю. 
Ця дата покликана нагадати людям про необхідність зберегти природу, подбати про флору і фауну океану, що допоможе скоротити вимирання багатьох водних видів рослин і тварин. 
У Всесвітній день океанів по всій планеті проводяться фестивалі  на морську тематику, виставки, екологічні мітинги та акції. Жителям різних країн розповідають про те, що вони можуть зробити, щоб захистити океани.
 Ми ж пропонуємо вам підбірку книг, в назвах яких є слово “океан”: