24 квітня 2024 р.

Поезія війни.


з міста, якого немає, не доходять новини
все, що нас там тримає, схоже на пуповину
нікому перерізати, боязко перегризти
місто, якого немає, вкривають хмари перисті
сніги випадають глибокі, мов хочуть усе сховати
місто, якого немає, обсідають пернаті -
чорні, лискучі, хижі, ласі падла і плоті
в місті, якого немає, нема що лишати на потім
усе, що було тут - не з нами,
усе, що не з нами - ніколи
усе, що ніколи - коле,
у серці, що б´ється до крови
як хлопчаки після школи,
немилосердно й сердито,
здичавіло від болю
@Галина Крук

Герої не вмирають. Ми пам'ятаємо.

 24 лютого 2022 року у більшості українців життя зупинилося. Ми тепер живемо у зовсім іншій реальності, де молитва за Україну лине щоденно. Ми все ще закриваємо двері на ключ, хоча розуміємо, що безпеки немає ніде і ні в кого і фраза “ Мій дім – моя фортеця” більше не спрацьовує. Ми забули, що таке безпека, ми забули, що таке прокидатися вранці і не читати новини, не слухати радіо, не шукати поганих звісток. Ми потроху адаптуємось, живемо в умовах воєнного стану і вчимося виживати. На жаль, триває війна в Україні, яка забрала тисячі життів і ще більше людських доль зруйнувала. Пам’ятати усіх, хто поклав своє життя за волю й незалежність нашої країни, кого ворожі обстріли навіки вирвали з обіймів рідних, — це обов’язок кожного українця. Сьогодні у нашій бібліотеці відбувся черговий захід присвячений  бійцям 110-тої окремої механізованої бригади ім. генерала-хорунжого Марка Безручка, які захищали від російських окупантів Авдіївку. Присутні, а це бібліотечні працівники Звенигородської громади та члени клубу “Берегиня”, познайомилися з фотовиставкою “Нескорені. Непереможні. 110 ОМБр”.  Ініціатором виставки стала працівниця Кам’янського державного історичного музею Тамара Гордієнко, чоловік якої служив у лавах цієї бригади та поліг у боях, що точилися на Авдіївському напрямку 28 грудня 2022 року. На заході прозвучали спогади про загиблих земляків, бійців 110 ОМБр. та вірші місцевого поета Василя Стрижиуса.









23 квітня 2024 р.

День Шекспіра.

 23 квітня — приблизна дата народження Вільяма Шекспіра, людини, що оточена таємницями і загадками більше, ніж будь-який інший автор світової літератури. До нашого часу збереглося 38 п'єс і 134 сонети Шекспіра. І не важливо, любите ви драматургію чи ні, але ви швидше за все знаєте сюжет більшості з цих 38 п'єс. 
Вважається, що Вільям Шекспір вплинув на англійську мову більше, ніж будь-який інший письменник в історії, придумавши — або принаймні популяризувавши — терміни та фрази, які досі регулярно виникають у повсякденній розмові. 
День Шекспіра — це ще одна можливість оцінити спадщину цієї культової постаті та дослідити незмінні теми та героїв його творчості.

А ви знали ?

 А ви знали, що 23 квітня щорічно проходить Всесвітня ніч книги📘📙 (World Book Night). Ідея виникла на конференції книжкової індустрії і, власне, передбачала надихати читати дорослих людей більше та спонукати знаходити для цього час. Всі скаржаться на брак часу для читання. Читання вночі – ось спосіб для дорослих знайти час, щоб читати більше. А ще існує чудова традиція у цей день – дарувати книги. Усім!  Зокрема і бібліотекам також.😊📚 Отримуйте насолоду від читання та дарування книг у цей день та кожного дня. Нема часу на читання – читайте вночі! Хоч потрохи, але щодня! Цьому навчає нас Всесвітня ніч книги.😍📚 

Всесвітній день книг і авторського права.

 23 квітня щорічно відзначається Всесвітній день книг і авторського права (World Book and Copyright Day).Ця  подія, присвячена святкуванню радості читання і цінності книг. Адже книги — це справжній всесвіт для мрійників. Одні мрійники пишуть про неймовірні історії й небачені світи, інші занурюються в написане, подорожуючи в просторі та часі, не виходячи з дому. Книги володіють унікальною здатністю як розважати, так і навчати людей. Традиційно цього дня проводяться різноманітні заходи, покликані підвищити інтерес людей до читання. Відбуваються книжкові ярмарки, в літературних музеях і бібліотеках організовують виставки книг, зустрічі з письменниками, проводять цікаві конкурси й вікторини. Щоб відзначити це свято, достатньо просто знайти час для читання. Можна перечитати улюблену книгу, або придбати нову.  А ще цього дня варто відвідати бібліотеку — до речі, не тільки для того, щоб взяти літературу для читання, а й подарувати закладу вже прочитані власні книги.

22 квітня 2024 р.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Ніна Кур'ята “Дзвінка”
Книжка, в якій все зрозуміло. Бо вона про нас. Про українців, які народилися в радянському союзі. Яких у школі вчили одному, а вдома рідні розповідали трохи інше. Головна героїня Дзвінка народилася в селі Любашівка біля Одеси. Жила з бабусею, мама працювала в місті, і приїжджала на вихідні з гостинцями. А бабуся вчила Дзвінку українських пісень і пекти паски, розповідала про розкуркулення і голодомор, таким чином вносила сумніви в сприйнятті Дзвінкою зросійщеного середовища. Далі по мірі дорослішання дівчина вже чітко розуміє і відстоює своє право на ідентичність. Вступає до Могилянки і стає журналісткою, при цьому часто чує: " У вас така гарна українська мова, ви мабуть, зі Львова?". І постійно розвіює стереотипи стосовно себе і своїх земляків з півдня України. Це прекрасна життєва історія про важливість рідної мови, про любов до свого краю, про мужність бути собою.  
Закінчується книжкова історія Дзвінки 23 лютого 2022 року ...
#це_цікаво #із_фонду_нашої_бібліотеки

Цитата дня.

19 квітня 2024 р.

Цитата дня.

Поезія війни.

 Цей поет називає себе Anatoliy Anatoliy, про його відомо мало. Тексти його мають цупку виразність Ольжича та Стуса. Ясно, що перед нами – непересічне явище: поет пише з самої лінії фронту і зберігає інкогніто.

– Послухай, Човняре, куди це ти всіх нас везеш
рікою сумною під небом тривожним без меж,
в холодні примари, що пестять зруйновані храми,
з розбитими дзвонами, злими кривими хрестами,
з лихим вівтарем, до якого ніяк не дійдеш?
– Вас, браття, везу до старої гучної корчми.
Ген, чуєте, галас хмільної ватаги-юрби?
Такі, як і ви, дуже схожі на вашу громаду.
Там грають музики, п'ють пиво, співають балади,
немає і крихти печалі, тривоги, журби.
– Послухай, Човняре, для чого тоді нам мечі,
ці стріли летючі, що линуть до зір уночі,
важкі обладунки, щити, хоругви і забрала,
зосталося зброї тієї у нас ще чимало,
для чого везе кожен лук на своєму плечі?
– Як згаснуть пожежі, розвіються чорні дими,
ця зброя чекатиме вас на сконання зими,
проллється дощами в полях на козацькі могили,
де білі лелеки свої полоскатимуть крила,
коли принесуть вас на землю малими дітьми.
@Anatoliy Anatoliy

18 квітня 2024 р.

Володимир Рутківський.

18 квітня виповнилося б 87 років Володимиру Рутківському(1937-2021) - видатному українському письменнику, журналісту, одному з найкращих авторів творів для дітей і підлітків, Шевченківському лавреату. На його пригодницьких творах виростали покоління українських дітлахів. "Своїми історіями він ростив покоління гордих і вільних та змінював тих, хто жив у парадигмі маленької людини, покірної вічним поразкам: над його книгами не плачеться, після них хочеться жити, любити й пишатися тим, хто ти є."- ВВС Україна. Літературний стаж письменника – понад півстоліття. Останні тридцять років він писав для дітей та юнацтва. Його романи та повісті неодноразово перемагали в найпопулярніших книжкових рейтингах. Пан Володимир у зрілому віці отримав усі найвищі для літератора відзнаки, включно з Національною премією України імені Тараса Шевченка (2012), Премією імені Лесі Українки (2002), лауреатством Книги року Бі-Бі-Сі (2011) та рейтингу "ЛітАкцент року 2009" (2009), Літературною премією "Звук павутинки" імені Віктора Близнеця (2002), Літературною премією імені Миколи Трублаїні (1992), увійшов до Почесних списків Андерсена кращих дитячих письменників світу (2018). Власним коштом пан Володимир заснував премію "Джура" (2013 р.), аби підтримати усіх, хто щиросердно й талановито примножує й береже дитячу книгу в Україні. 
За сприянням Держкіно у 2017 р. за його повістю "Сторожова застава" було екранізовано однойменний пригодницький фільм-фентезі (режисер Юрієй Ковальов). 

Цитата дня.

17 квітня 2024 р.

НЕСКОРЕНІ. НЕПЕРЕМОЖНІ. 110 ОМБР.

 Впродовж квітня 2024 року в публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського експонується виставка "НЕСКОРЕНІ. НЕПЕРЕМОЖНІ. 110 ОМБР", присвячена мужнім захисникам Авдіївської промзони. Ініціатором  виставки стала науковий співробітник Кам'янського історичного музею Тамара Гордієнко. Виставка створена на вшанування пам'яті її чоловіка Гордієнка Ігоря та його побратимів, які загинули, захищаючи Авдіївку та її околиці. Серед загиблих Героїв були і уродженці Звенигородської громади - Капустян Микола (с. Княжа), Паламарчук Володимир (м. Звенигородка), Міхеєв Костянтин (с. Козацьке - м. Ватутіне).
  Сьогодні виставку відвідали учнів 10-11 класів Звенигородського ліцею №3. Діти з цікавістю слухали розповіді про Героїв, які загинули захищаючи свою країну, бо любили свою Україну. Любили просто. Просто, без присяг  пішли за рідну землю умирати.
Шануймо пам’ять про тих, хто загинув, захищаючи  незалежність України і право жити у вільній країні!














А ви знали?

    А ви знали, що 17 квітня щороку відзначають Міжнародний день поезії хайку. Хайку – форма японської поезії, відома своєю простотою, глибиною і красою. Хайку традиційно складається з трьох рядків з розміром 5-7-5 складів, хоча сучасні інтерпретації іноді відрізняються. Всесвітнє свято хайку – це не просто літературна подія поетичної форми, це запрошення сповільнитися і спостерігати за світом з подивом і простотою. Сила хайку полягає в його здатності передавати широкі емоції та спостереження в лаконічній структурі, нагадуючи нам про красу, яку можна знайти в стислості та простоті.
Пропонуємо вашій увазі книгу поезій Мацуо Басьо. Мацуо Басьо (1644-1694) відіграв важливу роль у популяризації та вдосконаленні хайку, його творчість стала одною із найсамобутніших сторінок не тільки класичної японської поезії, а й національної японської культури в цілому. Книга є у фонді нашої бібліотеки. Читайте вірші Басьо, надихайтеся на роздуми про життя, його красу та тимчасові зміни.


Знайомтесь. Новинка.

    Наша бібліотека отримала черговий подарунок від Сергія Гальченка, українського літературознавця, кандидата філологічних наук, архівіста, заслуженого працівника культури України та члена Національної спілки письменників України.  Це книга Агатангела Кримського “Щастя — тим, хто має жити”. До збірки увійшла мала проза цього видатного українського вченого-орієнталіста, мовознавця, письменника й перекладача, громадського та наукового діяча. У виданні вміщено — за авторським визначенням цього жанру — “белетристичні писання” і “повістки та ескізи з українського життя”, що були написані впродовж 1890–1894 років, ще в студентські роки митця. Тематичне розмаїття малої прози А. Кримського є доволі значним і цікавим: стосунки батьків і дітей, питання українства, національного відродження, туга за рідним краєм, протест проти свавілля, домашнє насильство, конфлікт поколінь, відхід від традиції. “Бейрутські оповідання” було створено Кримським в самому Бейруті під час перебування в науковому відрядженні в Сирії, де він досліджував арабські рукописи та удосконалював власні знання східних мов. Дискусійним залишається питання щодо автобіографічності малої прози митця. У ній наявні певні факти й події, які могли відбуватися з письменником насправді.
У книзі подаються також витяги із автобіографічних листів А.Ю. Кримського до Б.Д. Грінченка від 1892 року та автобіографія 1938 року, написана вже  тяжкохворим вченим, який не припиняв своєї подвижницької праці навіть в останні роки життя.
Дякуємо  Сергію Анастасійовичу за можливість мати це видання у фонді нашої бібліотеки.

16 квітня 2024 р.

Посміхніться)

 А ви знали, що кожного року 16 квітня відзначають День  піжами на роботі. Метою Дня піжами на роботі є створення атмосфери розслабленості, відпочинок від набридлого дрес-коду, зменшення стресової напруги працівників.
16 квітня компанії влаштовують піжамні вечірки, кожен робітник обирає піжаму на власний смак або ж відповідно до обраної тематики. День піжами дозволяє створити веселий, дружній та позитивний настрій серед колег, що, у свою чергу, підвищить рівень ефективності праці.

Знайомтесь. Новинка.

    Поезія Михайла Солончука  має глибокий зміст, кожен його вірш, кожен рядок, кожне слово – це вже частина нашої історії. Його творчість представлена у  черговому випуску часопису Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України "Холодний Яр".
 Любителів поетичного слова запрошуємо до нашої бібліотеки для знайомства з творчістю Михайла Солончука.


15 квітня 2024 р.

Знайомтесь. Новинка.

Пропонуємо вашій увазі нову збірку поезій Володимира Бойка, нашого земляка з мальовничого села Шевченкове. В доробку поета вірші — жарти, сатира, лірична поезія, але поряд — і вірші серйозні. Це вірші народжені під час війни, в час змін і потрясінь, народжені тут і тепер. Ці вірші болючі і важкі, поет відчуває людей і час, доторкається до глибини людської душі, в його віршах ви знайдете незламність духу, любов до природи, землі та людей.
 

12 квітня 2024 р.

НЕСКОРЕНІ. НЕМЕРЕМОЖНІ. 110 ОМБр.

Сьогодні у Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського відбулася презентація фотовиставки “НЕСКОРЕНІ. НЕПЕРЕМОЖНІ.110 ОМБр”. Виставка присвячена бійцям 110 окремої механізованої бригади (ОМБр) імені генерала-хорунжого Марка Безручка, які захищали від московських окупантів нескорену Авдіївку Покровського району Донецької області. Виставка складається з кількох завершених по змісту частин. Основною частиною є Стіна пам’яті, на якій розміщено портрети захисників Авдіївки, та захисники Авдіївської промзони. Серед них уродженці Звенигородської громади:
Капустян Микола Петрович (10.05.1975 — 27.12.2022), солдат, розвідник розвідувального відділення окремої механізованої бригади імені генерал - хорунжого Марка Безручка.
Паламарчук Володимир Сергійович (18.08.1968 — 08.01.2023 ), ніс службу старшим стрільцем механізованого відділення окремої механізованої бригади імені генерала - хорунжого Марка Безручка.
Міхеєв Костянтин Васильович ( 08.12.1984 — 14.02.2023.), служив старшим стрільцем механізованого відділення взводу механізованої роти механізованого батальйону,  мав звання солдат
На презентації  були присутні  рідні загиблих воїнів - земляків, представники влади, ТЦК, працівники культури та вчителі історії шкіл Звенигородської громади, 
Дякуємо Кам’янському державному історико — культурному заповіднику (директор заповідника Галина Таран), науковому співробітнику історичного музею Кам’янського ДІКЗ Тамарі Гордієнко  та Звенигородському краєзнавчому музею (директор Олена  Наріжна) за надану експозицію.