Акція "16 днів проти насильства".

    З 25 листопада по 10 грудня в Україні триває міжнародна акція "16 днів проти насильства".  Ця щорічна  кампанія починається 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня – Дня прав людини. Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок. У публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського організований перегляд літератури, на якому представлені матеріали, що дають можливість відвідувачам дізнатися: що таке насильство, що робити у випадку насильства у сім'ї, куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства, та як зберегти себе від насильства. Пропонуємо ознайомитися з переглядом і отримати інформацію, як можна  захистити себе і куди, у разі потреби звернутися за допомогою. 

Цитата дня.

 

Григорій Косинка.

  29 листопада 124 роки тому на Київщині народився Григорій Косинка (Стрілець) - український письменник-новеліст, перекладач, козак Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого. Косинку вважали найкращим українським прозаїком першої половини двадцятих років - поруч із Хвильовим і Підмогильним. Микола Хвильовий називав його "одним із наших найкращих майстрів слова". Максим Рильський зауважував: "…Косинчині оповідання мають велике пізнавальне значення. Але й інше: вони мають безперечну естетичну цінність, вони гарячі й трепетні, як те життя, по свіжих слідах якого вони писалися".

Наприкінці 1920-х років Григорій Косинка зазнав гонінь з боку тодішніх радянських ідеологів, його називають "буржуазним націоналістом", і вже на початку 1930-х років цензура заборонила розповсюджувати надруковану збірку "Серце". Офіційна радянська критика звинувачувала Косинку у сповідуванні "куркульської ідеології" та "націоналізмі". 4 листопада 1934 року Григорій Косинка був викрадений працівниками органів НКВС і ув’язнений. Він проходив по судовій справі разом з письменниками Антіном та Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, Олексою Влизьком, Дмитром Фальківським. Усіх їх звинувачували у підготовці до скоєння замаху на життя комуністичних керівників. Григорія Косинку розстріляли 15 грудня 1934 року. З тюрми, вже перед смертю Косинка писав до дружини Тамари Мороз (українська письменниця, літературознавець): "Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши – прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров’я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передавай, але не часто. Оце, здається, все…"

Пропонуємо вашій увазі книгу із фонду нашої бібліотеки "Григорій Косинка". До книги увійшли дві автобіографії письменника (1923, 1925), незавершене і ненадруковане за життя оповідання «Фавст» (1923), спогади про Григорія Косинку його матері Наталії Стрілець та дружини Тамари Мороз-Стрілець, а також вибрані оперативні документи про стеження за молодим талановитим майстром слова, що розпочалося ще напочатку 1920-х років. Із донесень таємних агентів (сексотів) формувалася справа-формуляр, яка велася фактично до арешту Г. Косинки і його розстрілу у грудні 1934 року. 

Григорій Квітка - Основ'яненко.

 29 листопада виповнюється 245 років від дня народження Григорія Квітки - Основ’яненка, засновника нової української прози, драматурга, автора нев’янучої вистави "Сватання на Гончарівці".  Творча спадщина Квітки-Основ'яненка налічує близько 80 творів різних жанрів. Внесок Г. Квітки-Основ´яненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і драматург широко відкрив двері у велику літературу. Ним були закладені основи нової української прози, введені жанри повісті, оповідання, соціально-побутові комедії. Завдяки Квітці-Основ’яненку українська нація отримала повноцінну літературну прозу, що створила фундамент для класичної української літератури, на якому згодом виросли твори Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського.

Цитата дня.

Зінаїда Тулуб.

 28 листопада народилась українська письменниця, киянка Зінаїда Павлівна Тулуб. Славетна родина Тулубів багато зробила для свого міста та країни: дід – Олександр Данилович Тулуб, український педагог, громадський діяч; батько – Павло Олександрович Тулуб, журналіст, юрист, поет, перекладач та громадський діяч. Дебютувала з творами, написаними російською мовою. Українська революція 1917–1920 років перевернула світогляд Зінаїди. Вона усвідомила себе українкою, самотужки опанувала рідну мову, якою надалі писала свої твори.
Авторка першого українського історичного роману-дилогії "Людолови" (1934–1937), у якому показане життя українців на початку XVII ст. за гетьмана Петра Сагайдачного. У центрі сюжету — непересічна жінка, яка змогла подолати всі перешкоди на своєму шляху й стати творцем власної долі. Роман обстоює ідеал вільної людини, мужність і лицарство борців за свободу, сповнений щирої любові до рідного краю. Спершу твір здобув славу, та згодом був оголошений "шкідницьким". 4 липня1937 року письменницю заарештували, як багатьох тоді за сфабрикованим звинуваченням. 10 років покарання відбула повністю. Але варто було повернутися, як 1947 року, за ту ж саму неіснуючу провину – знову покарання у вигляді заслання в Казахстан, де прожила ще 9 років.19 років поневірянь підірвали здоров’я, але не позбавили її прагнення жити та жаги творити. У 1956 р. після скасування вироку оселилася в Києві, хвора й самотня. Встигла підготувати й видати другу редакцію "Людоловів", завершити новий роман "В степу безкраїм за Уралом" (1964), що зображує складну й величну постать Тараса Шевченка періоду заслання. Безцінними є також її особисті спогади, викладені у книжці "Моє життя". Після всього пережитого, її організм не витримав і 26 вересня 1964 року Зінаїда Тулуб покинула "цей нужденний і несправедливий світ". А роман "Людолови" живе і досі. Навіть майже через 100 літ від часу написання він читається і сприймається із цікавістю. І його назва виявилася надзвичайно символічною. Адже історична наука засвідчувала, що людоловами колись називалися ногайці, які приходили в Україну, полонили людей, а потім продавали їх на невільницьких ринках. Зінаїда Тулуб трактує це поняття в своєму творі значно глибше. В нього вкладається соціальний зміст. Людолови в романі — всі визискувачі та гнобителі. Зрештою, вже з історичної перспективи ми розуміємо, що й сама письменниця, і мільйони її сучасників були бранцями новітніх людоловів сталінсько-радянської системи.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

  28-го листопада 1970 року за загадкових обставин була вбита відома шістидесятниця, мисткиня, художниця та громадська діячка Алла Горська. Харизматичний лідер (скільком вона допомагала вистояти морально й матеріально!) скарбник правозахисників (крім власних коштів, отримувала допомогу зі США, Канади), інтелігент не в першому поколінні, самодостатня особистість без жодного комплексу меншовартості, без генів страху, посіяних голодомором і розстрілами. Вона створювала монументальні полотна, а радянська влада їх нищила, як "ідейно ворожі". Вона була товаришкою Василя Стуса, Євгена Сверстюка, родини Світличних, В’ячеслава Чорновола. На початку 1960-х років Алла разом із поетом Василем Симоненком і режисером Лесем Танюком виявила таємні поховання, у яких знаходились рештки розстріляних людей підрозділами НКВС у 1937-1941 роках. Зокрема, у Биківні, Василькові та на Лук'янівському кладовищі в Києві. Саме із цього часу Алла була під постійним наглядом у агентів КДБ.

Дізнатися більше про Аллу Горську, познайомитися із світлинами з родинного альбому ви зможете у книзі "Алла Горська. Спалах перед світанком". Книга є у фонді нашої бібліотеки. Приходьте, читайте, робіть свої неупереджені висновки. 

Як розпізнати неправду в інтернеті.

На черговому занятті в хабі цифрової освіти говорили про факти і фейки. Як навчитися  розпізнавати фейки та перевіряти достовірність інформації? Фейк (від англійського слова fakе) – це підробка, фальшивка. Або, іншими словами, вигадка, брехня. Якщо ви зіткнулися з інформацією, яка викликає у вас певні сумніви, обов’язково зверніть увагу, чи є посилання на джерело, чи не занадто емоційна лексика автора та перевірте новину на офіційних джерелах. Ми повинні навчитися розрізняти фейки від фактів та вміти перевіряти достовірність інформації, яку  знаходимо в інтернеті.

Запали свічку пам'яті і скорботи.

   Голодомор - ще одна трагічна сторінка історії України.  Але насправді не одна... Кривава московська орда багато разів прагнула знищити український народ.

 1921-1923рр. - близько 500 тисяч🕯️

 1932-1933рр. - близько 5 мільйонів🕯️ 

1946-1947рр. - від 300 тисяч до 1 мільйона🕯️

    Та стало відомо, що вони знову хотіли влаштувати голодомор в Україні. До кінця 20222 року з нашої країни було вивезено 1.8 мільйона тонн зерна.

  Кожного року, в четверту суботу листопада в Україні відзначається день пам'яті жертв Голодомору. Гаслом цьогорічного вшанування пам’яті жертв голодоморів є вислів: "ПАМ'ЯТАЄМО. ЄДНАЄМОСЯ. ПЕРЕМОЖЕМО". 

    Не забудь 25 листопада о 16.00  долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання і запалити свічку🕯️.

Свіча пам'яті.

 На вікні свіча миготіла,

Кривді з-за плеча тріпотіла,

До правди летіла.

Там де рідний край,

Де Україну голоду нагай

Шмагав до згину

Не день, не годину...

Вогником свіча повівала.

Мати дитинча сповивала,

Пісні гомоніла

Про гірку біду, недолю голу,

Про чужу орду криваво-чорну,

Бодай скам’яніла.

На вікні свіча догасала.

Мати дитинча колисала

Не в колисці, ні,

Не в колисці, але у труні.

Мертві по ровах, їх мільйони.

По німих церквах стогнуть дзвони.

Хто ж то Україні, Боже,

Нині допоможе?!

На вікні свічі не задути.

Скарги і плачі досі чути –

Усе люди тямлять.

Досі жаль до сліз,

Тих що не в пору

Їх потяг укіс голодомору,

То ж вічна їм пам’ять.

На вікні свіча миготіла...

Богдан Стельмах

Нарада бібліотечних працівників громади.

    Сьогодні, 24 листопада, у Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського відбулася нарада бібліотечних працівників громади на теми  “Нові форми державної статистичної звітності” (6-НК) та “Основні аспекти планування на 2024 рік”. Методист публічної бібліотеки Оксана Лещенко ознайомила учасників із оновленими формами звітності, подала детальні інструкції щодо їх заповнення. Завідувачка відділом обслуговування Ольга Гаркавенко визначила важливі напрямки, які необхідно врахувати при плануванні роботи на 2024 рік та наголосила, що головне завдання бібліотек це популяризація читання, зокрема української книжки. Фахівець бібліотеки для дітей Ольга Гаркавенко  надала рекомендації щодо планування на 2024 рік по роботі з дітьми та зупинилася на тих змінах, які відбулися у звітності. Бібліотекар Наталія Олійник провела консультацію щодо актуалізації бібліотечних фондів.

   На зустріч з бібліотекарями громади завітали волонтери Звенигородської районної організації “Товариство Червоного Хреста України”. Інструктор Олександр Богданов провів тренінг по мінній небезпеці. Він  розповідав про:

- види мін, снарядів чи інших вибухонебезпечних предметів;

- небезпеку цих предметів;

- алгоритм дій у разі їх виявлення.

Дякуємо за корисну і необхідну інформацію. 

Неспечений хліб, непрожиті долі...

  Традиційно, кожної четвертої суботи листопада, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-33 років. Цьогоріч ця дата припадає на 25 листопада. Ми вдруге вшановуємо жертв Голодомору в умовах повномасштабної російської агресії. Сьогодні ми знову маємо справу з російським імперіалізмом, який і не приховує своїх злочинних намірів: знищити Україну та українську ідентичність. Десятки населених пунктів стерті з лиця землі, тисячі мирних українців стали жертвами обстрілів і бомбардувань, були закатовані й розстріляні. Нині українські воїни, які зупинили навалу і звільняють від ворога наші землі, не лише захищають територіальну цілісність і суверенітет України, але і нашу ідентичність, право бути господарями на своїй землі, шанувати власну мову, історію, культуру, героїв.

   До цієї сумної дати працівники Звенигородської публічної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського підготували тематичну виставку - інсталяцію “Неспечений хліб, непрожиті долі...”, яку доповнили копії робіт Михайла Іванченка. Михайло Іванченко першим виставив свої малюнки про Голодомор  на Всесвітньому симпозіумі “Голодомор-33”. Його дослідження помістили Володимир Маняк та Лідія Коваленко у книзі “Голод-33” (Київ: Радянський письменник, 1991) та Асоціація дослідників голодоморів в Україні у книзі “Голодомори в підрадянській Україні” (Київ — Львів — Нью-Йорк, 2003).

Говоримо українською про Україну.

Працівники Звенигородської публічної бібліотеки долучилися до бібліотечного проєкту “Говоримо українською про Україну” започаткованого Черкаською ОУНБ імені Тараса Шевченка . Сьогодні, 22 листопада, на платформі Zoom відбулася зустріч на тему “Протидія російським історичним міфам в умовах широкомасштабної агресії рф проти України”. Спікер зустрічі – Юрій Петрович Присяжнюк, директор науково-освітнього центру Українського козацтва Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор наук, професор.

Фейк чи факт. Як розрізнити?

 Тема фейкової інформації на сьогодні дуже гостра. Будь-яка новина миттєво поширюється через соцмережі, тому об’єктом дезінформації може стати кожен. Нам варто уважно ставитися до того, що ми читаємо та поширюємо. Слід ретельно аналізувати контент і відфільтровувати неправду, щоб добре орієнтуватися в потоках новин. Чи  вміємо ми відрізняти фейки від фактів? Де отримувати інформацію та як орієнтуватися в потоці новин? Про це поговоримо та наступних заняттях у Хабі цифрової освіти.

Цитата дня.

З Днем Гідності та Свободи.

  21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Століттями українська нація доводила, що ніхто не позбавить нас цих якостей. Цю істину підтвердили й доленосні для незалежної України революції: Помаранчева революція 2004-го, революція Гідності 2013-го та війна з російським загарбником. Агресор може спробувати лишити нас світла чи тепла, спробувати захопити наш дім, нашу землю, але йому не забрати в українців ані Гідність, ані Свободи. В цей день ми вшановуємо тих, хто не тільки своїми справами, а й втраченим життям продемонстрував бажання жити у вільній та демократичній державі. 

Поетичні рядки.

Прощальний час надій прощальних!

Ми тут. Ми є. Ми — всі. Ми — гурт.

Єднаймося! Ми той є ґрунт

Подій майбутніх, вирішальних.

Ми знаємо, куди йдемо,

Як наші ночі йдуть за днями.

І України знамено

Кричить і горбиться над нами.

Не вірю в бога — в Україну.

Вона мій бог і поводир.

В свободу вірю, вірю в мир.

І хоч загину — до загину.

Микола Вінграновський 

"Ніч Івана Богуна". Уривок

Польська книжкова поличка.

  🇺🇦🤝🇵🇱 Тиждень розпочався з подарунків від Українського інституту книги. Сьогодні наша бібліотека отримала книги, надруковані в межах проєкту Польська книжкова полиця. Це спільний проєкт Українського інституту книги й Instytut Książki, у межах якого надруковано 1500 наборів, кожен із яких складається з 20 українських перекладів книг популярних польських авторів. Щиро дякуємо Українському інституту книги та Instytut Książki за можливість поповнити книжковий фонд! Тож від сьогодні у нашій бібліотеці  є "Польська книжкова поличка". Приходьте, читайте, отримуйте задоволення.

Полиновий квіт Михайла Іванченка.

   17 листопада в Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського вшанували пам’ять одного із сіячів української національної ниви  нашого земляка, українського письменника, поета, художника, краєзнавця, сина сотника Вільного козацтва, багатолітнього політв’язня Михайла Григоровича Іванченка.  Бібліотекарі підготували книжковий перегляд “Полиновий квіт Михайла Іванченка” та виставку копій малюнків Михайла Іванченка. Завідувачка відділом обслуговування Ольга Гаркавенко розповіла присутнім про життєвий та творчий шлях славного земляка, якому 18 листопада  виповнюється 100 років від дня народження. 

Своїми спогадами про зустрічі та спілкування з Михайлом Григоровичем поділилися громадська активістка, педагог Світлана Іванченко та член Національної спілки журналістів України Василь Стрижиус.

Велич кожного краю в людях, які тут жили і живуть,  особливо в тих людях, хто будував, захищав і розвивав наш край, нашу країну. Багато видатних людей прославили Звенигородщину, її історію, її славу, її культуру. Серед них і син сотника Вільного козацтва Михайло Іванченко.  Вічна йому слава і пам’ять.

До 100-річчя від дня народження Михайла Іванченка (18.11.1923 – 14.01.2015)

 Ще й тепер ввижаються застінки

І кати, сп'янілі без вина,

Де урвався чесний шлях Косинки

Й Плужника болюча борона.

Смерть збирала скрізь криваве віно

І гуляла в довгої лози,

Падали сини твої, Вкраїно, -

Вголос не зронила ти й сльози.

Байстрюки плодились, яничари

Й швидко вибивалися в чини,

Втіхою жорстокої покари

Вбили твою душу без вини.

Чом вдались оті страшні зажинки

Легко так плюгавим косарям?

Я кричу до тебе, мов до жінки:

Непокора не стає до стінки

І не віддається гробарям!

Михайло Іванченко

А ви знали?

    А ви знали, що 16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності. Цього дня в 1995 році ЮНЕСКО прийняла Декларацію принципів толерантності, у ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від віросповідання, національності, сексуальної орієнтації або кольору шкіри. Варто пам’ятати, що толерантність ‒ це терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки, культури і звичаїв. У цей день як ніколи актуальним є гасло "Усі різні ‒ усі рівні", яке вже давно стало символом толерантності та шанування різноманіття.

До 100-річчя від дня народження Михайла Іванченка (18.11.1923 – 14.01.2015)

Ти вибрав шлях не для параду

Й відкинув рабство на узбіч,

То не зважай на помсту й зраду,

А прямо йти грозі навстріч.

Тебе спинятимуть невдачі,

Але щоб духом не поник,

Давай їм завше влучно здачі

І не гальмуй звитяги крик.

Не падай під копита ордам

Й своє сумління не знівеч, -

Ген молода вже йде когорта,

Готова взять свій вірний меч.

Ти не виходиш вічно з січі,

Як зарубцьований рубач,

Дивись неправді прямо в вічі

Й нікому кривди не пробач.

1997

Михайло Іванченко

Цитата дня.