15 листопада 2019 р.

День порожніх стільців.


15 листопада у світі відзначають День ув'язненого письменника або день порожніх стільців (Empty Chair Day). Ініціатива відзначати день порожніх стільців у всьому світі виникла завдяки міжнародному ПЕНу наприкінці 80-х. Відтак, всі країни, де є представництва ПЕНу в цей день влаштовують акції на підтримку письменників та авторів, які не можуть бути з нами в цей день через ув’язнення, переслідування, зникнення. Порожній стілець символізує ту людину, яка не може бути поруч. В Україні за останні роки акція трансформувалася, адже ми згадуємо взагалі всіх ув’язнених та полонених, які знаходяться в Росії, Криму та на Сході. Адже важливо говорити про всіх, чиї права та свободи сьогодні обмежують.

14 листопада 2019 р.

Поетичні рядки.

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
                                                             Одним одна біля воріт.                                                                   На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
                                                             Та й повороту теж нема.                                                                 Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
                                                              Одним одна біля воріт.                                                                  Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.
Андрій МАЛИШКО

Андрій Малишко - чарівник поетичного слова.

14 листопада — день народження Андрія Малишка,  поета, перекладача, журналіста, літературного критика та громадського діяча. У літературу він увійшов за часів сталінщини, коли в нашій поезії, здавалося, не було вже нічого живого. Та якимось дивом він таки зумів залишатися Поетом! Його “Пісня про рушник” ( “Рідна мати моя…”), “Цвітуть осінні тихі небеса…”, “Стежина”,  (“Чому, сказати сам не знаю…”), “Пісня про Київ” – ці та інші пісні, ліричні поезії, цикл віршів “Україно моя” стали його творчою  візитівкою,  зробили Андрія Малишка  відомим не лише в Україні, а й далеко за її межами. Якби він не став поетом, він міг би стати характерним актором — частенько грав у житті. Якби він не став поетом, він міг би стати добрим співаком, бо голос мав оксамитовий, розкішного тембру баритон. Якби він не став поетом, то міг би стати композитором, бо частенько сам підбирав мелодії до своїх текстів. Якби він не став поетом, він міг би стати вчителем. Хлопчики та дівчатка школи в Овручі, де він працював завучем та викладачем української мови і літератури, надовго запам’ятали свого натхненного, запального, але завжди справедливого вчителя. Йому багато було дано від бога, життя відкривало перед ним тисячі шляхів, тисячі ролей, кожну з яких він зіграв би блискуче. Але він став поетом, великим українським поетом.

13 листопада 2019 р.

Чи знаєте ви?

Найменший "Кобзар" створений українським майстром    М.Сядристим, –  його площа – 0,6 кв. мм. Це майже у 20 разів менше від найменшої японської книги. Незважаючи на мікроскопічні розміри, на сторінках "Кобзаря" ніде не порушена архітектоніка віршів, немає жодного переносу рядка. Товщина літер у середньому 0,0035 мм. У книзі 12 сторінок, на кожній 8 віршованих рядків. Дві сторінки з ілюстраціями: портрет Тараса Григоровича Шевченка і копія малюнка "Батьківська хата". Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком волоска. Зшито книжку павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

"Надання першої медичної допомоги" - навчальне заняття для учасників клубу “Берегиня”

Надання першої допомоги – це, насправді, ціла наука, тим більше на місці події, коли у тебе нема підручних засобів і лікаря, обладнання, а лише знання і руки. Потрібно знати, як вибрати правильне положення потерпілого, вміти при кровотечі зупинити кров. Ці елементарні заходи у перші хвилини після травми мають дуже велике значення для подальшого перебігу.  Якщо правильно витягти хворого при ДТП з транспорту – буде менше травматизму та травматичного шоку. Ці всі нюанси дуже важливі, бо якщо люди їх знають, то зможуть до прибуття швидкої допомогти постраждалому. Своєчасне надання першої медичної допомоги часто рятує життя.  Саме тому 12 листопада у приміщенні Звенигородської центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського відбулося навчання по наданню першої медичної допомоги для учасників клубу “Берегиня.” Навчання проводили голова районної організації Червоного Хреста Слинько Володимир  та фельдшер екстреної медичної допомоги Шеремет Ольга.












12 листопада 2019 р.

Поетичні рядки.



Чорнобривців насіяла мати
у моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
про квітучу надію свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки і зустрічі знаю.
Бачив я і в чужій стороні
чорнобривці із рідного краю,
що насіяла ти навесні.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
  твою ласку я чую, рідненька.
Прилітають до нашого поля
із далеких країв журавлі.
Розцвітають і квіти, і доля
на моїй українській землі.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.

Микола СИНГАЇВСЬКИЙ











Автор картин О.Охапкін

Микола Сингаївський: творець "Чорнобривців."

12 листопада - день народження Миколи Федоровича Сингаївського, українського поета, автора пісні “Чорнобривці”.  лауреата літературних премій імені Миколи Трублаїні,  Миколи Островського та Лесі Українки. Уже в статечному віці Микола Сингаївський зізнався, що вся його творчість, рядки поезії чи прози - з трави, гаїв і перелісків, віковічних зеленошумних борів і поліських озер, невеличких річок і льоноцвітпих ланів, житніх перепелиних вечорів і жайворонкових світанків. У них - його душа... І  нам Сингаївський цікавий саме тим, що його дорога до слова, як і вся творча біографія, практично не розлучалася з поезією теплих лугів, ластівочих весен, а відтак і поезією праці, причетністю до співучого розмаїття краси природи...


11 листопада 2019 р.

Дякуємо!

Колектив Звенигородської центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського дякує голові Благодійного фонду "Розвиток Батьківщини Тараса Шевченка" Петрову Євгенію Віталійовичу за вітання та подарунок з нагоди  Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Подаровані кошти підуть на придбання книг для  бібліотеки.

Чи знаєте ви?

У Шевченківському національному заповіднику (місто Канів, Черкаської обл.) поручні на сходах до музею оснастили табличками з віршами поета, виконаними шрифтом Брайля. Адміністрація музею також дозволила людям з вадами зору «оглядати» деякі експонати руками. А на стіні музею поруч із 133 версіями «Заповіту» різними мовами світу з’явилася 134-та – шрифтом Брайля. «Наше завдання зробити світ гостинним і зрозумілим для людей з вадами зору. Завдяки табличкам вони зможуть відчути характер Кобзаря краще, ніж зміг би розповісти будь-який гід. Але найголовніше – ті, хто не можуть побачити, нарешті відчують, що тут про них думають і піклуються», – розповідає автор проекту дизайнер Дмитро Ліховий.




Запрошуємо.


8 листопада 2019 р.

Маргарет Мітчелл - автор одного роману.

8 листопада - день народження відомої американської письменниці Маргарет Мітчелл, автора великого роману «Віднесені вітром». Вона прожила не надто довге і вельми непросте життя. Єдиний створений нею літературний твір приніс  письменниці світову славу і багатство. Опублікований в 1936 році, роман був проданий вже в перший день в кількості більше ніж 50 тисяч копій. У свій перший рік роман отримав Пулітцерівську премію і був перевиданий 31 раз.  Цікаво, що сама письменниця зовсім не думала писати роман для широкого загалу. Хіба що надсилала рукописи своїм друзям, задля оцінки її скромних спроб написати книгу.  «Віднесені вітром»  і досі є однією з найулюбленіших книг серед читачів. А слова Скарлетт: «Я не буду думати про це сьогодні, я подумаю про це завтра» стали девізом для багатьох жінок у всьому світі.    Фільм знятий за романом письменниці,  вийшов у 1939 році - всього через три роки після публікації книги,  отримав 10 премій Оскар.  І ось уже вісімдесят років поспіль , не здає своїх позиції за популярністю.


6 листопада 2019 р.

Чи знаєте ви?

Найбільша книга у світі знаходиться в одному з голландських музеїв Амстердама. Це - «Збірник морських правил». Висота книги більше зросту середньої дорослої людини, ширина - 1 метр, товщина - близько півметра. А самою маленькою книгою є видання дитячої казки «Старий король Коул». Її розмір - один квадратний міліметр. Вона була видана у 1985 р. тиражем у 85 прим.



4 листопада 2019 р.

Поетичні рядки.

Мені з тобою добре як ніколи.
За вікнами осінній дощ шумить.
І коли міг би — зупинив би мить, —
Мені з тобою добре як ніколи.
Мені з тобою добре. Я мовчу.
Боюся словом тишу сполошити.
Але без слів неважко зрозуміти,
Чому з тобою і про що мовчу.
Я вимкну світло, й запалю свічу,
І принесу із саду пізні квіти,
І дощ до ранку буде шепотіти
Святі слова, які я промовчу.
Микола ЛУКІВ

1 листопада 2019 р.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Відома журналістка, авторка телевізійних проектів: документальних циклів «Відкрита зона» (соціальні, історичні, культурологічні явища та персони), «Майстер-клас» (народні ремесла та майстри), «ПроОбраз» (видатні діячі культури), Наталка Фіцич майже рік подорожувала Україною, записуючи та за допомогою фото- і кінокамери фіксуючи старовинні обряди і традиції різних регіонів нашої країни. 
Книга “Культ предків” розповідає про старовинні звичаї, обряди, пісні, що зберігають люди з давніх-давен. Є тут і давні легенди, повір’я, поради, прикмети, є й старовинні кулінарні рецепти обрядових страв і святкових пригощань. Книга побудована як подорож: від початку весни до кінця зими, де кожен розділ присвячено окремому звичаю. У книзі зібрано розповіді про весь цикл народних звичаїв та обрядів упродовж календарного року. Ці звичаї охоплюють майже всі етнографічні регіони України, і найцікавішим видається те спільне й різноманітне, що характерне для кожної частини нашої країни. Серед них є й такі обряди, які характерні лише для одного окремого села, є маловідомі, майже забуті, є знамениті на весь світ.                                    
Книга має ще одну цікаву особливість — окрім текстів і фото вона містить QR-коди, за допомогою яких можна отримати на екрані своїх смартфонів відео описаної у розділі події: побачити людей, які розповідають про традиції своєї місцини, почути старовинних пісень і оповідок, спостерігати за проведенням обрядів.