22 травня 2019 р.

22 травня - день перепоховання Тараса Шевченка у Каневі.

Сьогодні пам'ятний день - 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його  спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його “Заповітом”, написаним ще в 1845 році, на рідній землі – “Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...”.
Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі .  А 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві “Кременчук” перевезли з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, і вже 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.   


Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі книгу Зінаїди Тарахан-Берези “Святиня”
“Святиня» присвячена історії Шевченкової могили – духовного храму українського народу. Книга народилася внаслідок глибокого осмислення її автором величезної кількості документальних, історичних, літературних, мемуарних і фольклорних джерел та власних спостережень. Науково-документальна та водночас натхненно написана книга звернена до всіх шанувальників Генія, яким дорога національна історія та культура. Видання широко ілюстроване фотографіями та документами. Книга фактично є єдиним повним джерелом про основні етапи створення та діяльності Шевченківського національного заповідника.


21 травня 2019 р.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Більшість українських читачів навіть не підозрюють, що вони ніколи не читали справжнього «Тараса Бульбу». Річ у тім, що цей шедевр Миколи Гоголя вперше побачив світ 1835 року в його збірці «Миргород», але, як ми знаємо, не кожен шедевр задовольняє офіційну критику. Занадто українською видалася ця повість. І в 1842 році в другому томі його «Сочинений»  з'явився новий варіант «Тараса Бульби». Твір побільшав на три розділи, деякі його фрагменти, зокрема батальні сцени, набули ширшої деталізації, зазнала змін і кінцівка повісті. Та водночас серед тих доповнень з'явилися свавільні вкраплення «общєруского ідейного смисла».  
Пропонуємо вам, шановні читачі, справжнього «Тараса Бульбу», якого ані європейці, ані самі українці майже не знають. Переклад оригіналу «Тараса Бульби» українською здійснив Василь Шкляр — блискучий стиліст, знаний в Україні письменник, автор інтелектуальних бестселерів, лауреат багатьох літературних премій. 

20 травня 2019 р.

Батько сучасного реалізму. До 220-річчя від дня народження Оноре де Бальзака.

Оноре де Бальзак - відомий французький письменник, якого знає ввесь світ. Його життя — це історія трудівника, який невтомно прагне йти вперед, завойовувати собі славу й багатство. Його твори занесені до класики світової літератури. Ним захоплювався і захоплюється світ, але мало хто знає, що Бальзак був закоханий в Україну... 
Коли йому було 33 роки (1832) він отримав листа з приводу його роману «Тридцятирічна жінка», що надійшов з Одеси за підписом «Іноземка». То була багата польська поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку поблизу Бердичева. Письменник почав листування (листування продовжувалось 16 років) з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Ганська була вродливою вельможною жінкою. Між письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання. Але одружитися вони не могли, так, як Евеліна була одружена. Навіть і після смерті чоловіка через різні обставини їм прийшлося чекати ще 6 років, щоб вінчатися. У шлюбі вони прожили лише 5 місяців. Бальзак важко захворів, Евеліна Ганська весь цей час була поруч, доглядаючи його. Після смерті чоловіка вона отримала заповіт на його літературну спадщину і борги, які згодом погасила.
Оноре де Бальзак створював героїв, характери яких були неоднозначними, суперечливими, але тому й правдивими. Автор задумав написати півтори сотні романів, та встиг завершити майже сотню. Його твори надихали Діккенса, Флобера, Керуака. Романи Бальзака перекладені багатьма мовами, за ними знято чимало фільмів.

16 травня 2019 р.

Засідання клубу "Берегиня"

16 травня на чергове засідання у Звенигородську центральну районну бібліотеку зібралися члени клубу “Берегиня”.  Тема засідання надзвичайно актуальна, адже вона стосується кожного — хід реалізації медичної реформи у Звенигородському районі. До “берегинь” завітали — головний лікар КНП “Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги” Звенигородської райради Радьога Галина Вікторівна, її заступник Ястремська Наталя Мусіївна. Вони розповіли присутнім про    формування нової моделі медичного обслуговування українців. Перший етап реформи торкнувся саме первинної ланки, на яку велика надія, тому що на цьому рівні до 90% медичних проблем з хворим будуть вирішуватися сімейним лікарем.  Зростанні ролі сімейних лікарів — це і є ключовий акцент реформи Сімейний лікар має стати другом кожної сім’ї, попереджувати і виявляти захворювання на ранніх стадіях. Кожен українець має змогу укласти контракт із лікарем, який йому подобається, а  пацієнт, який незадоволений якістю послуг, може змінити лікаря, просто підписавши угоду з іншим.
Разом з керівниками первинної ланки до берегинь завітали сімейний лікар Рєпкіна Світлана Олександрівна, яка надавала медичні консультації та медсестри, які робили  електрокардіографі́ю (ЕКГ), робили аналіз крові на вміст цукру, вимірювали  артеріальний тиск.
Завідуюча аптекою “Подорожник” Черненко Наталія Вікторівна  розповіла про щорічну допомогу, яку організовує мережа аптек  та вручила ветеранам війни та праці ліки першої необхідності.









Літопис долі родини Терещенків.

15 травня в читальному залі центральної  районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського відбулося  засідання краєзнавців Звенигородщини,   на яке зібралися саме ті люди, які сьогодні роблять неоціненний вклад у вивчення і популяризацію історії рідного краю, дослідження історичних подій минулого.
Засідання було присвячене пам’яті талановитої родини Терещенків  з села Попівки Звенигородського району. А це — Нифонт Терещенко, маляр-іконописець,  Софія Терещенко, художниця, етнограф, фольклорист, Каленик Терещенко, скульптор, перший творець Шевченкіани та Галина Терещенко, помічниця старшої сестри Софії, з 1929 року — директор краєзнавчого музею. 
Надзвичайно цікавим був виступ завідувачки архівного сектору Звенигородської райдержадміністрації Ольги Рябової, яка познайомила присутніх з унікальними архівними документами.




Володимир Невмитий, методист районного методичного кабінету відділу освіти   райдержадміністрації розповів цікаву історію пам’ятника Т.Шевченку (автор Каленик Терещенко), який встановлений у с.Кириківка Великописарівського району Сумської області.


Алла Лаврінченко, викладач Звенигородської дитячої художньої школи, розповіла про історію, проблеми та досягнення школи.


Присутні підтримали пропозицію Голови Звенигородської районної організації  краєзнавців Миколи Бойка про порушення питання щодо присвоєння імені Софії Терещенко Звенигородській дитячій художній школі.


На  заході були присутні краєзнавці - Вадим Мицик, Валерій Бурій, Михайло Солончук, громадські активісти Василь Стрижиус, Павло Соломаха, Ангеліна Мицик, Лілія Начарова, Валентина Харченко, працівники культури району. Виступи учасників були змістовними, цікавими та пізнавальними.







А ще, гості бібліотеки мали змогу познайомитися з книжково-іллюстративною виставка “Літопис долі родини Терещенко”, на якій представлені книги місцевих авторів Володимира Хоменка, Феофана Білецького, науково — популярний краєзнавчий журнал “Спадщина” Звенигородського краєзнавчого музею, газетні та журнальні публікації присвячені родині Терещенків.


Відрадно відзначити  співпрацю районної бібліотеки і Звенигородської районної спілки краєзнавців. Ця співпраця є багаторічною і плідною, проведено не один спільний масовий захід  з популяризації літератури краєзнавчої тематики та вшанування відомих постатей Звенигородщини,  є плани на майбутнє. 

14 травня 2019 р.

Панас Мирний - епічний геній української прози. До 170-річчя від дня народження.

Панас Мирний (справжнє ім'я - Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в сім’ї бухгалтера повітової скарбниці в Миргороді на Полтавщині. У цій родині з діда-прадіда шанували українські звичаї, мову, християнську мораль.  До літературної творчості Панас Мирний звернувся дуже рано, ще наприкінці 1860-х років, і дуже швидко визначив свій фах як прозаїк. Літературна спадщина Панаса Мирного - це унікальні для свого часу твори, що не втратили своєї актуальності сьогодні, в яких, як вища художня цінність, відображалася правда життя, реальність зображувалася такої, якою і була. Вершиною епічної майстерності Панаса Мирного вважаються романи "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" і "Повія", де на прикладі неординарних людей автор простежує зміни в психологічному стані персонажів у різних життєвих обставинах. Для української літератури ці романи стали воістину відкриттям, яке багато в чому випередило епоху, в яку жив сам автор. Крім прози, Панас Мирний створив ряд драматургічних творів, один з яких - "Лимерівна" - був поставлений на сцені. У 1955 році п’єсу було екранізовано. Був екранізований і роман «Повія» (1961); головну роль в якому зіграла Людмила Гурченко. Панас Мирний також активно перекладав українською мовою твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Островського, К. Рилєєва, М. Огарьова, В. Шекспіра , Г. Лонгфелло, здійснив оригінальний переспів "Слова о полку Ігоревім" - "Дума про військо Ігореве". Також написав близько 300 віршів. 
Кого цікавить творчість  Панаса Мирного - приходьте  у бібліотеку. У нас ви зможене познайомитися з життям та творчістю класика української літератури.

13 травня 2019 р.

День Матері.


День Матері в Україні відзначають у другу неділю травня. Щороку це свято стає популярнішим. 
Від Шевченкового "Там матір добрую мою ще молодую..." і до сьогоднішніх днів українська поезія складає величальну пісню Матері. Пропонуємо добірку поезій українських авторів, присвячених матерям:





Це далеко не весь перелік книг з присвятами матерям, адже є ще поезії М.Вороного, Б.Грінченка, О.Олеся, М.Сингаївського, В.Стуса, Л.Костенко  та багатьох  інших українських поетів. Приходьте до нас у бібліотеку, вибирайте потрібну книгу, читайте, насолоджуйтесь.

10 травня 2019 р.

Згадаймо тих, хто здобував Перемогу.

Пам’ять і знання – нероздільні. Щоб не забувати, треба знову і знову перегортати вже відомі й відкривати нові сторінки історії. 
9 травня 1945 року назавжди увійшло в історію, як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій світовій війні XX століття. У цей день важливо висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни та воєнних злочинів.
До 74-ї річниці Перемоги, у Звенигородській центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського представлено  невелику частинку документів з фондів Державного архіву Черкаської області та архівного сектору Звенигородської райдержадміністрації які відображають окремі миттєвості  Перемоги, та фото ветеранів Звенигородщини.








6 травня 2019 р.

Бібліотека запрошує.

Запрошуємо краєзнавців, істориків, викладачів, учнів та всіх, хто цікавиться історією нашого краю.