Уроки історії. Голодомор 1932-1933 років.

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Одна з найстрашніших сторінок в історії України — Голодомор 1932-1933 років. Масове голодування почалося ще в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор . Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців.  Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.

Пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років присвячено виставку-реквієм «Розп’ята душа на хресті всевишньої печалі» та виставку архівних документів із фондів Державного архіву Черкаської області “ Голодомор 1932-1933 років мовою документів”, які оформлені у центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського.

Проведено урок історії “ Наш вічний біль...” для учнів Звенигородського центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів.

Крім цього працівники відділу обслуговування Гаркавенко О.Л. та Мазира О.Я.  провели годину — пам’яті “Над білим янголом скорботи незгасний духу смолоскип” для учнів ЗОШ ім. Т.Г.Шевченка.

Мета цих заходів - виховувати почуття патріотизму, свідомості громадян України, проаналізувати головні причини найжахливішої трагедії за масштабом та перебігом подій, трагедії,яку пережив український народ.

Що читають у нашій бібліотеці...

Завершується 2016 рік, саме час підбивати підсумки. Цього разу бібліотека ім. Ю.С.Кримського проаналізувала читання творів українських сучасних авторів. Вибираючи з доволі багатого поля української художньої літератури, наші читачі  читають книги:

Ірен Роздобудько. Письменниця, поетеса та сценарист  сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями. Авторка не припиняє дивувати свого читача своєю різноманітністю та ерудованістю. Її творчість в основному складають романи та оповідання.  На сьогоднішній день її творчий доробок нараховує вісімнадцять книжок і п'ять фільмів, сценаристом котрих вона виступає.  Що найбільш читають: 

" Ескорт у смерть",  "  Я знаю, що ти знаєш, що я знаю”, “ Гудзик”, “ Гудзик2”.

Любко Дереш. Це, напевно, один із найзагадковіших та найекзотичніших письменників України. Головні герої творів Дереша - підлітки та їхні цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії життя. Він намагається завжди правдиво передати сучасність, тому пише живою розмовною мовою, від чого у творах з'являється сучасний сленг та лайливі слова. Що найбільш читають: 

“Трохи пітьми”, “Миротворець”, “Намір”.

Сергій Жадан. Темою для своїх творів Сергій Жадан обирає пострадянську дійсність в Україні, змальовуючи реальне життя своїх співгромадян. Тому стиль його письма — це жива розмовна, інколи нецензурна, лексика. Його творчість надзвичайно цікава також тим, що являється уособленням його активної соціальної позиції:   Що найбільш читають:

“Капітал”, “Депеш мод”, “Ефіопія”.

Ліна Костенко. Вона уже багато років зберігає за собою почесне місце на поетичному Олімпі України. ЇЇ називають "нерозгаданим чудом", "неймовірним птахом", "голосом народу", "пілігримом вічності". Попри поетичного добірку, Ліна Костенко видала книгу "Записки українського самасшедшого", де яскраво проілюструвала, чим живе пересічний українець, чого він прагне і чого досягає. У цьому романі для кожного читача знайдеться своє місце.

Що найбільш читають:
“Маруся Чурай”, “Мадонна перехресть”, “Записки українського самашедшого”

Люко Дашвар.  Під псевдонімом "Люко Дашвар" ховається колишня журналістка Ірина Чернова. Її літературна діяльність розпочалася після того, як її роман "Село не люди" отримав нагороду на "Коронації слова". За кількісними показниками, вона мало чи не найуспішніша українська письменниця. Її книги продаються небаченими накладами в Україні. 

Що найбільш читають:  "На запах м'яса",  трилогія "Биті Є",   " Мати все"    “Рай.Центр”, "Молоко з кров’ю", "Покров"

Оксана Забужко. Ще один представник живої класики. Вона здобула міжнародне визнання, особливо в Центральній та Східній Європі. А її поезію переклали на більше десятка іноземних мов. Свого часу вона працювала на викладацькій ниві. Читала лекції не тільки в українських ВНЗ, а в Гарвардському, Йельському, Колумбійському університетах. Її роман "Польові дослідження українського сексу" вважають культовим і одним із кращих творів української літератури останнього десятиліття. Що найбільш читають:

“Музей покинутих сердець”, “Сестро, сестро”.

Юрій Винничук. Манеру письма Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літературу. Його вважають "батьком чорного гумору" в українській літературі. Письменник любить гостре слівце та не нехтує використанням у своїх творах нецензурної лексики.

Що найбільш читають: “Танго смерті”.

Марія Матіос. Марія Матіос особлива постать в українській літературі, оскільки саме її творчість ознаменувала закінчення панування постмодернізму та перехід до нової епохи письменництва. У своїй творчості вона користується таким кредо: пошук украденого щастя нації і пошук украденого щастя людини. У текстах письменниця звертається до людини, її поведінки та мотивацій. Що найбільш читають:

“Армагедон уже відбувся”, “Солодка Даруся, “Чотири пори життя”.

Василь Шкляр. Цього письменники критики називають "батьком українського бестселера". Годі й шукати негативних відгуків про його творчість. Проте найбільший резонанс серед українських критиків викликав його роман "Залишенець. Чорний ворон", який було видано ще у 2009 року.

Що найбільш читають:

“Маруся,” “Ключ”, “Елемент”, “Залишенець. Чорний Ворон”, “Чорне сонце.”

Усі ці книги дивовижно відрізняються між собою жанровим, ідейним та стилістичним наповненням. Єднає їх тільки одне — кожна з них залишили по собі глибокі враження, змусила замислитись, а відтак — розповісти про це іншим.

До дня Гідності та Свободи.

В історії нашої країни було багато трагічних періодів та подій. В наш час в історію увійшла ще одна подія — МАЙДАН, який змінив нашу державу, наш народ, наше життя. Борців Майдану об’єднало бажання жити у вільній країні, з справедливим та світлим майбутнім. За ці ідеали на Майдані пролилася кров.   Саме цим подіям була присвячена година пам’яті “Твої сини, Україно, - твій біль, твоя слава”, яка  відбулася у Звенигородському центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів (ЦППРК). Захід підготували і провели бібліотекар відділу обслуговування центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського Мазира О.Я., працівники та учні ЦППРК. На заході звучали патріотичні вірші та пісні, учасники ознайомилися з бібліографічним оглядом літератури присвяченої подіям на Майдані, хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.

Рекомендуємо для читання.

Революція Гідності 21 листопада 2013 року надихнула Україну на подвиги, а її письменників на створення нових творів. До вашої уваги книги про події на Майдані, які ви можете взяти у нашій бібліотеці:

Базів, Василь
 Армагедон на Майдані [Текст]: Роман-реквієм / В.Базів.-К.:Український пріорітет,2014.160с.
Василь Базів- знаний в Україні та за її межами письменник, політик, дипломат, вчений,візіонер.
Сьогодні пропонуємо вашій увазі його роман - реквієм "Армагедон на Майдані", в основі якого - реальні події, герої й нелюди, - перше художнє вербальне полотно про галактичні за своїм маштабом події в Україні, що ввійшли у всесвітню історію під священною та магічною смислоформою - МАЙДАН

Рудневич, Марко
   Я з Небесної сотні. [Текст]: Повість/М.Рудневич.-К.:А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА,2014.-182с.
Герой повісті молодого письменника Марка Рудневича чимось нагадує селінджерівського Голдена Колфілда. 19-річний студент Макс із Сміли легко й відверто оповідає про своє життя - про навчання, однокурсників, родину, про свою кохану дівчину Іванку, яка вчиться в Києві, а батьки хочуть відіслати її на навчання до Франції...
Але стається Майдан, і Макс зі своїм другом - однолітком їде до Києва. Зрештою, це повість про три вирішальні доби на Майдані. Ви згадаєте все. ще раз переживете ті тривожні лютневі дні і, мабуть, будете плакати, і ще довго пам’ятатимете простого хлопця зі щирою душею - Макса зі Сміли...

Мицик, Вадим Федорович
  Родина на майдані [Текст] / В.Ф.Мицик — К.: КВІЦ 2014. - 128с.:іл.
Боротьба за самостійну Україну триває безперервно. В той чи інший спосіб, а найбільше через традиційні Майдани, люди відстоюють своє право бути державницьким народом. Про таку безперервність, про сьогоденність і майбуття оповідається автором як це відбувалося у Шевченковім краю в останні десятиліття. Адресується всім, кому не байдужа доля України.

"Нові напрямки роботи СБФ у світі сучасних вимог" - тема семінару для працівників сільських бібліотек.

18 листопада  на базі центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського пройшов семінар на тему «Нові напрямки роботи СБФ у світі сучасних вимог. Планування та звітність бібліотек».

Відкрила семінар директор ЦБС Добровольська Л.М., яка зупинилася на питаннях стратегії та розвитку сучасної бібліотеки.

Про особливості планування роботи бібліотек з читачами-дітьми розповіла заступник директора по роботі з дітьми Білан О. П. Зокрема, зосередила увагу на роботі СБФ по популяризації творів письменників та поетів Черкащини.

Про роботу по відзначенню основних подій, знаменних та пам’ятних дат, що будуть відзначатися в Україні в 2017 році говорилося у виступі завідувачки відділу обслуговування  ЦРБ Гаркавенко О.Л.

Редактором відділу комплектування ЦРБ Надточій В.Д. були надані методичні рекомендації з питань переобліків та списання літератури.

З інноваційними формами роботи працівників сільських книгозбірень ознайомила методист ЦРБ Лещенко О.І. Також були надані методичні поради по підготовці та здачі звітності (текстової, статистичної та електронної) за 2016 рік.














Бібліотечні працівники району отримали фахові консультації, методичні  поради провідних спеціалістів ЦРБ щодо особливостей планування  на 2017 рік та звітності про роботу бібліотек за 2016 рік.

Вулиці нашого міста носять їх імена: Петро Сагайдачний.

Петро Конашевич Сагайдачний увійшов в історію як один з найвизначніших козацьких гетьманів Війська Запорізького, видатний полководець, політичний діяч, дипломат, захисник української культури і духовності. Завдяки його діяльності козацьке військо перетворилося на регулярне військове формування. Перемоги Сагайдачного в походах до Криму і Туреччини сприяли зростанню міжнародного значення українського козацтва. Визначну роль відіграв гетьман і в Хотинській війні 1620-1621років. Під час Хотинської битви Сагайдачний очолював 40-тисячне козацьке військо. Перемога в ній зупинила наступ Османської імперії на Європу. І в цьому неперевершена заслуга Петра Конишевича Сагайдачного — звитяжного лицаря, котрий завжди був “готовий ойчизні служити. За вольність її і свій живот положити”.

Розпорядженням Звенигородської міської ради №19 від 18.02.2016 "”Про перейменування вулиць та провулків м.Звенигородки"  вулиця Калініна перейменована на вулицю  гетьмана Сагайдачного. 

До 80-річчя від дня народження Миколи Сингаївського

Сингаївський Микола Федорович народився  12 листопада 1936 року в невеличкому селі Шатрище на Житомирщині в родині хліборобів. Вчився і працював, пізніше працював і вчився. У дитинстві, як і багато його ровесників, був пастухом. «Нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнім щастям для нас було скиртувати солому чи духмяне, з прив'ялою ромашкою, сіно, засинати прямо на скирті під серпневими зорями. Ми звикали до будь-якої роботи, нею росли і гартували юнацькі плечі. Так одразу по війні ми ставали старшими в сім'ї і власними мозолями відчули всі труднощі відбудови зруйнованого фашистами господарства», — згадує Микола Сингаївський.

Друкуватись почав ще навчаючись у школі. Вихід на люди дали районна газета «Радянське Полісся» та обласна «Радянська Житомирщина». Школярем восьмого класу Микола зі сцени вітав депутата Максима Рильського, який приїздив до Житомира на зустріч із виборцями. Пізніше в газеті з'явилась добірка віршів хлопця із напутнім словом сивочолого майстра.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». 

У 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» автор був удостоєний звання лауреата премії імені М. Островського.

Ще про один жанр мистецтва, до якого небайдужий М. Сингаївський, — це пісня. Вона володіє ним з дитинства, з юнацьких років. Багато мелодій, написаних композиторами на вірші М. Сингаївського, знайшли дорогу до людських сердець. Стали «співучими» серед людей «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок поета має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру.

Книги Миколи Сингаївського, які ви можете взяти у нашій бібліотеці:

Сингаївський, Микола Федорович
   Доля у спадок [Текст]: Авторська антологія перекладача/М.Сингаївський.-Львів:Світ,2012.- 400с.

Сингаївський, Микола Федорович
   Дорогою зорі [Текст]: Вірші та поеми/М.Сингаївський.-К.: Молодь,1979.- 128с.

Сингаївський, Микола Федорович
   Заповітний хліб [Текст]: Поезії/М.Сингаївський.-К.: Рад.письменник, 1982.- 102с.

Сингаївський, Микола Федорович
   Калиновий вітер [Текст]: Вірші. Балади. Поеми./М.Сингаївський.-К.: Веселка, 1986.- 176с.: іл.

До 75-річчя від дня народження Леоніда Талалая.

Леонід Миколайович Талалай український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967) народився 11 листопада 1941 в селі Савинці Савинського району Харківської області — помер 19 червня 2012, похований на Байковому цвинтарі у Києві. 

Леонід Талалай вірші складав від п’ятого класу, а 1956 році вперше надрукувався  в горлівській міській газеті «Кочегарка». 1967 році в Донецьку вийшла перша збірка його творів «Журавлиний леміш». 1971 року закінчив Літературний інститут імені Горького у Москві. З 1976-го жив у Києві, видав 11 поетичних книг. За збірку «Вибране» 1993 року удостоєний Державної премії України ім. Шевченка, був лауреатом премії імені Володимира Сосюри та Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука. 

Леонід Талалай — за силою ліризму — один з найпронизливіших українських ліриків, і - з найглибших Він — носій мудрого ліризму.  Його поезія така ж природна, як природні явища довкола. Як шум вітру, шепіт дощу, зміна барв, коливання повітря. 

Книги Леоніда Талалая, які ви можете взяти у нашій бібліотеці:

Талалай, Леонід Миколайович
    Безпритульна течія [Текст]: Вибрані поезії/Л.Талалай.-Чернівці:Букрек,2011.-312с.

Талалай, Леонід Миколайович
    Вибране [Текст]: Поезії/Л.Талалай.-К.: Дніпро,2011.-312с.

Талалай, Леонід Миколайович
    Вода в пригорщі [Текст]: Вибрані поезії/Л.Талалай.-К.: Дніпро,1981.- 158с.

Талалай, Леонід Миколайович
    Глибокий сад [Текст]: Поезії/Л.Талалай.-К: Рад. Письменник, 1983.- 111с.

Маршал української літератури. До 80-річчя від дня народження Миколи Вінграновського.

Вінграновський Микола Степанович  народився 7 листопада 1936 році в місті Первомайську в сім’ї селянина.  На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Тому й школу він закінчив уже вісімнадцятирічним юнаком. Після закінчення середньої школи у 1960 році навчався у Всесоюзному інституті кінематографії у Москві. 

Після інституту - працює на Київській студії ім. О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор.

Перші вірші з’явилися 1958 р. на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»), а перша збірка – “Атомні прелюди“ – вийшла у 1962 . Своїми творчими пошуками  у змісті і формах поетичної творчості  він вписується в поезію “шестидесятників“, хоч виявляє свій індивідуальний стиль, він тяжіє до фольклорної образності. Вінграновський ніби повертає читача до природи, до першооснов людського існування. У нього нема новаторства ради новаторства, почуття виражаються стрімко і з великою художньою переконливістю. Виразним свідченням подальшого творчого розвитку Вінграновського стали збірки «На срібнім березі» (1978), “Ластівка біля вікна“ (1981) ,  “На добраніч“ (1983). На вірші автора написано багато пісень, в тому числі - у бардівському жанрі.  Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. Створив кілька повістей та багато оповідань.  Микола Вінграновський – режисер 5-и художніх та 8-ми документальних фільмів.

Сформувавшись як письменник в умовах  відлиги 60-х років, з великим ентузіазмом зустрів відродження української культури і становлення української державності у 80-90 роки.

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984), Почесної Грамоти Президії Верховної Ради України, Лауреат літературної премії «Благовіст», Лауреат премії Фундації Антоновичів (США). 

Помер Микола Степанович 26 травня 2004 р. в Києві, йому було 68 років. 

Ще один подарунок від Володимира Хоменка.

Представляємо вашій увазі нову книгу Володимира Хоменка “Блокнот”, яка вийшла в світ у жовтні 2016 року у київському видавництві “АртЕкономі”. У передслові до книги Володимир Хоменко пише: “... я писав свої краєзнавчі книжки (видав їх зо два десятки) лише для того, аби хтось їх прочитав і дізнався про свій край більше, ніж знав раніше. Збирав матеріали для публікацій із різних джерел — архівів, давньої преси, стародруків, спогадів сучасників. І все це знаходило своє місце в записниках. Блокнотах, як зазвичай кажуть.Згодом, власне, останні десять років, став записувати до тих блокнотів також і враження від прочитаного, відгуки на якість події тощо. Це - не зовсім щоденники, але я завжди зазначав дату. Назбиралося тих нотаток чимало. І я наважився деякі з них надрукувати. ” Всіх, кого зацікавило це видання запрошуємо до нашої бібліотеки.

Із фонду нашої бібліотеки: Галина Ткаченко "У прихистку душі".

Моя поезія — покликання душі,
Посіяла думки, неначе жито,
Ужинком почуттів зросли вірші,
В яких душа не стомлюється жити.

Представляємо книгу місцевої поетеси Галини Василівни Ткаченко “У прихистку душі.”

Галина Василівна Ткаченко народилася в Черкаському краї на Тальнівщині — в селі Глибочок. Проживає в місті Звенигородка.

Закінчила Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини. За спеціальністю “Початкове навчання, практична психологія”. Працює методистом в Звенигородському центрі дитячої та юнацької творчості. Член літературно-мистецького об’єднання “Звенигора”, керівник зразкової поетичної студії для дітей та юнацтва “Ластівка”. Свої твори на розсуд шанувальникам поетичного слова авторка пропонує вперше.