17 лютого 2020 р.

Поетичні рядки.

Умреш, найкраща із утопій?
А що Дніпро, а як Говерла?
А що туманів сивий опій,
А як пісні про "ще не вмерла..."?
А біль, що роздирає груди?
Де князь хрестив тебе, фіїно,
Блукають люде межи люди,
Котрі давно не Україна...
Ти всім чужим - своя обитель?
Сама світами і світами.
Стоїть під небом твій хреститель -
Меча встромивши між хрестами
Богдан ТОМЕНЧУК

Українці - нація героїв.

 Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна дата приурочена   виведенню радянських військ з Афганістану. Через горнило тієї війни пройшли 160 тисяч українців, 12 тисяч з них отримали поранення, контузії, були скалічені, а 3360 – не повернулися до своїх домівок. Окрім афганської, за часів СРСР, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав – вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших “гарячих” точках. До цієї дати у Звенигородській центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського організовано книжково - ілюстративну виставку “Українці - нація героїв”, яка знайомить відвідувачів бібліотеки   з історичними фактами та художньою  літературою про афганську війну, про  події того часу. А ще представлені фотографії наших земляків, воїнів-афганців, які загинули виконуючи свій інтернаціональний обов’язок.

14 лютого 2020 р.

Книги найкращий подарунок.

14 лютого — Міжнародний день дарування книг. Це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур. Вона спрямована на підвищення інтересу  до книг і бібліотек і має за мету - надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу — бібліотеці, другу чи  членам своєї родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання. Уже традиційно  наша бібліотека долучається до цієї акції, звертаючись до  своїх читачів з проханням подарувати нам книги, адже хто як не ми прищеплюємо любов до книги, до читання. І ми щиро радіємо, що серед наших читачів є небайдужі, які завжди з радістю відгукуються на наші звернення. Ми безмежно вдячні за подаровані  книги, бо впевнені – вони стануть важливою частинкою фонду нашої бібліотеки  і обов’язково знайдуть свого читача. Дякуємо Раїсі та Феофану Білецьким, Ользі Рябовій та всім хто не залишився байдужим і приніс книги в дарунок бібліотеці.

Поетичні рядки.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.
Василь СИМОНЕНКО

13 лютого 2020 р.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Жан-Бернар Пуї, Серж Блох, Анн Бланшар. Енциклопедія неуків, бунтівників та інших геніїв.
Пропонуємо вашій увазі унікальне видання, яке розповість  про дитинство талановитих людей. Ви навіть не повірите які відомі імена фігурують в цій книжці. Всі ми прекрасно знаємо, що Пікассо — великий художник, Наполеон — підкорив Європу, Ейнштейн  - сформулював теорію відносності, а талановита Агата Крісті  - найзнаменитіша письменниця детективів. Але мало кому відомі подробиці їх життя. Пікассо носив до школи голуба, щоб не нудьгувати на уроках. Агаті Крісті забороняли читати до восьми років, а геній Ейнштейн не говорив до трьох років, і в школі вважався тугодумом. Хто б подумав, що з них виростуть великі люди, коли вони були малими дітьми? Перед вами галерея портретів видатних особистостей, які залишили помітний слід в історії, літературі, мистецтві та науці, дарма що все починалося безладно. Згодом історія увінчала їх славою й охрестила геніями. Ці величні постаті фігурують у шкільній програмі як монументальні персонажі. У словниках і музеях бачимо суворочолих класиків із повними кишенями чеснот. Однак кишені бувають дірявими. Спробуй відкрити для себе ці гучні імена по-новому і дізнатися більше про їхні зухвалі юні роки…

Поетичні рядки.

І перший сніг, і плавний супокій.
Цвіте різдвяник — в домі тихе свято.
Так мало нам потрібно й так багато —
всього в нас є на вуличці вузькій.
Тут на снігу з’являються сліди
колишніх свят, і голоси минулі
уґвинчуються в стіни, ніби кулі,
і кличуть нас до себе назавжди.
Ті погуки — блаженні й больові.
Щось вічне зацвітає у крові
і стугонить навально, мов кіннота.
Сліди згорають легко, мов папір,
коли нагряне день, але повір,
що ми без них — немов свіча без ґнота.
Юрій АНДРУХОВИЧ

Жорж Сіменон - метр детективного жанру.


13 лютого народився Жорж Жозе Крістіан Сіменон, франкомовний письменник бельгійського походження, один з найзнаменитіших у світі представників детективного жанру в літературі, найбільш відомий своєю серією детективних прозових творів про поліцейського комісара Мегре. Сіменон писав свої книги з величезною швидкістю, перший роман з "циклу Мегре" був створений всього за шість днів. Біографи підрахували, що в день письменник був здатний "видати" до 80 машинописних сторінок. Одного разу Сименон запропонував написати роман за три дні на очах публіки, сидячи під склянним ковпаком. З якихось причин перформанс не відбувся. Розповідають таку історію, коли Сименону подзвонив Альфред Хічкок, секретар відповіла, що письменник просить не відривати його від роботи. Тоді режисер, знаючи, як швидко він працює, сказав: "Я не буду класти трубку і почекаю, коли він поставить останню крапку". Але романи Жоржа Сіменона — це не тільки детективні твори про комісара Мегре, головними його творіннями вважаються, так звані психологічно важкі романи, такі як «Потяг», «Бруд на Снігу», «Поїзд з Венеції», «Президент». У них з унікальною жорсткістю проявляється вся складність навколишнього світу, людських взаємин, і соціальна психологія життя. Письменник та його життя і досі викликають інтерес в усьому світі. Він був одним із найплодовитіших авторів, з під його пера вийшло понад 400 романів, 20 мемуарних книжок, величезна кількість репортажів. За підрахунками літературознавців в його творах діє більше ніж 4 тисячі героїв, представників трьох поколінь, які могли би населити невелике містечко…

12 лютого 2020 р.

Поетичні рядки.

жити повільно
дихати тихо
бути на місці
бути в собі
відгородитись від гніву і крику
не піддаватись на біг у юрбі
жити повільно
жити мовчазно
світ – за словами
слова ж – пелена
важить не приязність або люб'язність
важить лише благодушність одна
важить уміння прощати на вдиху
і забувати на видиху все
жити повільно
дихати тихо –
добра програма
древній рецепт
як переходити в форми рослинні
в землю ввігнавши зламану вісь
як непомітно вільно і плинно
перетворитись на листяний ліс
Ю. Іздрик

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.


 Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я , лише 20 % народжених дітей умовно вважається здоровими, інші – або страждають порушеннями психофізичного розвитку, або знаходяться в стані між здоров’ям і хворобою. Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному  етапі розвитку освіти. Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками. Пропонуємо вашій увазі серію книг “Інклюзивне навчання”, яка буде корисна батькам дітей з особливими освітніми потребами та усім, хто цікавиться питаннями інклюзивної освіти.



11 лютого 2020 р.

Сідні Шелдон.

11 лютого 1917 року в Чикаго в інтелігентній єврейській родині народився Сідні Шелдон (справжнє ім’я Сідней Шехтель) — відомий письменник і сценарист, сім’я якого емігрувала до США з України. За досягнення у галузі літературної майстерності він отримав іменну зірку на «Алеї слави» в Голівуді, по його сценаріях знято 25 фільмів, а повний список книг Сідні Шелдона налічує понад 20 романів. Популярність почала приходити до Шелдона з початку 60-х років, а вже в 1970-му вийшов його перший повноцінний роман. Він називається «Зірвати маску». Книги Шелдона, як і його фільми, - це детективи та авантюрні романи, продовжують бути популярними і після його смерті. Це прекрасне розважальне читання , одночасно захоплююче і розслабляюче. Його твори переведені на 56 мов  - цей факт занесений в Книгу рекордів Гіннеса.  А найпопулярнішим його романом у всьому світі до сих пір залишається "Якщо настане завтра". 

Це важливо!


Поетичні рядки.

Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.
Моє життя — розтрощене корито,
І світ для мене — каторга і кліть…
Та краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.
Василь СИМОНЕНКО

Самійло Величко — літописець козацької слави.

11 січня виповнюється 350 років від дня народження Самійла Величка, українського козацького літописця. Козацькі літописні джерела XVII-початку XVIII століття — то винятково цікава та високою мірою важлива частина національної історичної спадщини українського народу. Особливе місце серед літописців козацької України відведено Самійлові Величку. Величко є автором першого систематичного викладу історії української козацької держави, при написанні якого використано значну кількість українських, польських, та німецьких джерел, широке коло документів Генеральної Військової Канцелярії а ще  користувався народними переказами, іншими козацькими літописами, творами іноземних істориків, архівними документами, листами, реєстрами тощо. Автентичність численних документів, наведених у літописі, істориками не заперечується; частина з них відома й з інших джерел. Літопис Величка написаний українською літературною мовою XVIII століття з елементами народної мови. Повний текст його не зберігся. Літопис є одним з найголовніших і найвірогідніших творів української історіографії 2-ї половини 17 - початку 18 століття.

10 лютого 2020 р.

Скоро на полицях нашої бібліотеки.

Україна не перше століття чинить культурно-інформаційну протидію російській пропаганді в світі. Наскільки вона була вона успішною 100 років тому? Дослідниця історії світових гастролей Української Республіканської Капели Тіна Пересунько у своїй книзі “Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира. Місія Капели Олександра Кошиця ”розповідає про маловідому дипломатичну місію «Щедрика» в Європі та Америці у 1919-1924 рр. задовго до його трансформації на американський бренд “Carol of the Bells”. Як український "Щедрик" Миколи Леонтовича потрапив за кордон? Хто спродюсував мистецьку інтервенцію "української весни"? Яким чином Симон Петлюра причетний до тріумфу "Щедрика" і української композиторської школи в світі? Тіна Пересунько дає відповіді на ці та інші питання, а також розповідає про захоплюючі приклади налагодження місточків для діалогу світового тріумфального турне Української республіканської капели під орудою диригента Олександра Кошиця та про особливу актуальність культурної дипломатії у наші дні, коли над Україною нависла російська агресія. Авторкою зібрано та оприлюднено кількасот унікальних рецензій європейської та американської преси, листи видатних політичних і культурних діячів світу з відгуками про Україну і українську культуру. Подаються фрагменти подорожніх щоденників учасників турне, листування Симона Петлюри і Олександра Кошиця, урядові документи культурної політики УНР. Усього опубліковано понад півтисячі архівних документів, що демонструють тяглість державних традицій України в галузі культурної дипломатії і спроможність української культури на світовий резонанс. Диригент Капели Олександр Кошиць говорив : “Я раював від думки, що на мою долю випала честь показати всьому світові душу нашого народу – таку ніжну, таку могутню, таку елементарну, а разом і загадкову, як сама природа”. 
Українські співаки “проспівали” на весь голос, що Україна – це не Росія, і навіть не її колонія, а окрема самодостатня культурна нація, яка має право на політичне існування і власну державність. 

Поетичні рядки.

Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.
Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.
Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
Її обличчя – то обличчя муки…
Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:
Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти – ранок мій, ти – південь мій і вечір.
Ти – ніч моя… Хоч все на світі – втеча!
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Борис Пастернак.

10 лютого минає 130 років від дня народження Бориса Леонідовича Пастернака , якого вважають одним з найбільших російських поетів  ХХ століття. В дитинстві Борис Леонідович мріяв стати композитором, в юності - філософом.  Доля розпорядилася інакше, він став поетом, письменником. Його роман “Доктор Живаго” удостоєний Нобелівської премії. Поштовхом для присудження престижної премії радянському письменнику стала публікація на Заході роману «Доктор Живаго» (1957; написаний 1955). У СРСР твір відхилили – Пастернак пропонував його декільком провідним видавництвам, але всі, хто читав рукопис, хапалися за голову й в один голос заявляли про його антирадянський характер. Тільки після категоричної відмови письменник зважився на вкрай ризикований крок – віддати «Доктора Живаго» на Захід. З присудженням нобелівки для письменника почалось пекельне життя. Його цькували, починаючи з високочолих академіків, колег по цеху й закінчуючи передовими доярками і трактористами. Президія ЦК КПРС видала Постанову «О клеветническом романе Б. Пастернака», «Правда» рясніла брудними пасквілями і фейлетонами на кшталт «Шумиха реакционной пропаганды вокруг литературного сорняка», або ж «Провокационная вылазка международной реакции». Навіть розглядалось питання про висилку письменника за межі Радянського Союзу, але завадила хвороба, а невдовзі Пастернак помер.
Быть знаменитым некрасиво.
Не это подымает ввысь.
Не надо заводить архива,
Над рукописями трястись.
Цель творчества — самоотдача,
А не шумиха, не успех.
Позорно, ничего не знача,
Быть притчей на устах у всех.
Но надо жить без самозванства,
Так жить, чтобы в конце концов
   Привлечь к себе любовь пространства,
   Услышать будущего зов.

7 лютого 2020 р.

Поетичні рядки.

У небі сани чи ВозИ снігів навЕзли,
Аж серед плеса два човни у кригу вмерзли....
А ті сніги якісь такі, як раз в ніколи...
Зима в холодному вікні біліла болем,
І бУло тихо у світах новин і сайтів,
Була зима... Та, про котру хтось грав Вівальді...
І поступалися альтИ, щоб чути скрипку,
І в тім вікні стояла ти чолом до шибки,
Уся така, як давній сон, виднівся подих,
І цих снігів, таких снігів забутий дотик...
І десь, немов на полотні, сивіли коні,
Були світи і ми у них, як на долоні...
А коні снігом з-під копит - кудись у вЕсни...
А серед плеса два човни у кригу вмерзли...
Богдан ТОМЕНЧУК

6 лютого 2020 р.

Це важливо.


Поетичні рядки.

Живім, братове, поки є ще братство
І дивляться часи еклезіасто,
Чи зможемо зостатися людьми?
Нам не диктують...Пишемо самі...
Перо якраз тепер у середмові.
Слова такі чомусь невипадкові -
Що на папері - те і на умі...
Ми не мололи істину на фарш...
Була чума... Та ми не балювали...
Ми жінку й маму в руку цілували -
Бо лиш вони судили б нас за фальш...
Так, ми такі, як завтрашні сини.
У всьому мудрі... Не в усім відверті...
Не кліпнувши, дивились в очі смерті...
Відважившись дожити до весни...
Богдан ТОМЕНЧУК

Книга чи фільм ? Читати чи дивитися ?

Більшість фільмів чи серіалів знято за мотивами книг і це не секрет. Навіть не так, практично всі успішні фільми і кінофраншизи починалися з книг чи навіть серій книг. І тому приємною несподіванкою для книголюба - дізнатися, що існує або планується екранізація його улюбленої книжки! Сьогодні ми пропонуємо вам підбірку яскравих книг, за якими зняті фільми, що запам’ятаються надовго. Це наш особистий книжковий топ. І якщо ви хочете побачити картину, яку створив письменник, читайте книги, уявляйте, аналізуйте. Якщо хочете порівняти своє бачення твору з іншими, дивіться фільм. Можливо хтось бачить історію зовсім по-іншому.















5 лютого 2020 р.

Вітаємо!

Колектив Звенигородської центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського щиро вітає Стрижиуса Василя Васильовича з нагоди славного ювілею. Бажаємо Вам, шановний Василю Васильовичу, міцного здоров'я, особистого щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх ваших справах. Нехай у вашому домі завжди панують мир і злагода, у справах – мудрість та виваженість. Нехай Ваша творча Муза і надалі буде прихильною до Вас. Чекаємо нових поетичних творінь і надіємось на подальшу співпрацю.

Поетичні рядки.

Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – не мала,
Суне й суне без числа.
Морозища, морозеньки –
І великі, і маленькі,
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки.
І Вітренко, і Вітрисько –
Вже вони близенько-близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.
Запита родину лютий,
Чи то кожен добре взутий?…
Гей, у танець! – і зі сну
Збудять танцями Весну.
Наталя Забіла

Скоро на полицях нашої бібліотеки.

Панченко Володимир. Старовинні герби українських міст. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018.
А чи знаєте ви , що слово ГЕРБ походить від німецького ERBE — спадщина — усталене символічне зображення, виконане за правилами геральдики, яке є атрибутом певної особи чи громади. У пропонованому виданні зібрані відомості та представлені герби з різних українських міст та містечок. В ньому наведені документальні джерела виникнення гербів. Є в книзі і старовинний герб нашого міста. 












Геральдична спадщина міст і містечок України від найдавніших часів до початку новітньої доби  - явище надзвичайно цікаве. У своїй символіці вона відображає найголовніші моменти народного життя минулих епох: від релігійних та звичаєвих світоглядних засад до характерних етнічно-регіональних відмінностей у побуті, господарстві, промислах, ремеслах тощо.
Українська міська геральдика минулих часів — насамперед найцінніше історичне джерело, яке стає в пригоді сучасним дослідникам рідної старовини. 

4 лютого 2020 р.

Борис Мозолевський - археолог і поет.

 4 лютого 1936 року народився Борис Мозолевський, український археолог і справжній щасливчик, якому вдалось знайти унікальна прикрасу 4 століття до нашої ери – золоту Скіфську пектораль. Плідна праця, впертість, хороша вдача і надзвичайно сильна інтуїція посприяли археологу обрати саме той курган, де і був схований один із найцінніших артефактів, які вдалося знайти на території України. А ще Борис Миколайович був поетом, чиї пророчі твори варто перечитувати...
Не всім судилось помирать під кулями.
Мій дід у землю вклав свої роки.
За пару коней діда розкуркулили
Та й повезли «спочить» на Соловки.
Я знов до моря, певно, не поїду.
Я «Жигулі» собі не наживу.
Я краще в Соловки піду за дідом,
Аніж неправду правдою назву.