27 лютого 2020 р.

Ірвін Шоу.

27 лютого народився Ірвін Шоу (1913 — 1984) - американський письменник, романіст, новеліст, драматург, який став одним з небагатьох письменників, здатних наділяти високу літературу в оманливо просту форму цікавої белетристики. Ірвін Шоу успішно дебютував антивоєнною п'єсою «Поховайте мертвих» , але літературну славу, високу оцінку критики й міцну репутацію довершеного майстра приніс роман «Молоді леви» , в основу якого лягли особисті воєнні враження автора.  Його романи незмінно ставали бестселерами, багато разів перевидавалися і екранізувалися, і увійшли в золотий фонд літератури ХХ століття. Ірвін Шоу — автор, який мав здібність поєднувати у своїх творах проникливість, захопливість напруженої інтриги та разюче знання людської психології.
Пропонуємо вашій увазі кілька цитат із  творів Ірвіна Шоу:
- Мені шкода, що ви такі розумні і благородні. Ненавидіти вас стає все важче. “Два тижні в іншому місті”

- У нього і без родичів вистачало в цьому світі ворогів. “Багач, бідняк”

- Це всього лише гроші, дорогий друже, а ми все ж варті більшого. “Нічний портьє”

- Ви голосували на останніх виборах?
- Так, зробив таку дурість. Але не маю наміру повторювати її знову. Це заняття негідне дорослої людини. “Нічний портьє”

- Ти можеш сказати хоч одне добре слово в чиюсь адресу?
- Звичайно можу. Наприклад, про Альбера Камю. Але, на жаль, він помер. “Багач, бідняк”


Джон Стейбек.

27 лютого народився Джон Стейнбек (1902 - 1968) - класик американської літератури XX століття, його ім'я стоїть в одному ряду з такими видатними авторами, як Фолкнер, Ге́мінґвей, Фіцджеральд і багатьма іншими чудовими письменниками. У 1962 році він став лауреатом Нобелівської премії, а за двадцять років до цього - Пулітцерівської. Один з кращих голлівудських режисерів, Джон Форд, екранізував його роман «Грона гніву», картина була номінована на сім «Оскарів» і зараз входить в список 100 кращих фільмів за версією Американського інституту кіномистецтва.
Пропонуємо вашій увазі кілька цитат із творів Джона Стейнбека:
- Якщо людині ніколи думати, значить, вона не хоче думати, ось і все. “Зима тривоги нашої”

- Спокій краще, ніж радість. Він надійніше. "Грона гніву"

- Потреба породжує ідею, ідея породжує дію. "Грона гніву"

- Неприємні лише ті питання, які задають поблажливим тоном. “На схід від Едему”

- Дивовижні все-таки досягнення людства: здатність дивитися на очевидне і не вірити своїм очам. “На схід від Едему”

- Якості, якими ми захоплюємося в людині - доброта, щедрість, відкритість, прямодушність, розуміння, чутливість, - всі вони забезпечують неуспіх в нашій системі. Ті ж риси, які ми вважаємо мерзенними - лукавство, жадібність, спрага наживи, підлість, ницість, егоїзм, користолюбство, - все це, навпаки, гарантує успіх. Людей захоплює перший джентльменський набір, але користуватися вони люблять плодами другого. “Консервний Ряд”

26 лютого 2020 р.

Це важливо.


Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Віктор Гюго "Знедолені".
У житті кожного бувають моменти, коли все йде не за планом, коли  необхідна пауза, щоб подивитися на події, що відбуваються з нами чи навколо нас під іншим кутом чи з іншим настроєм і думками. Ось саме тоді потрібно сідати за книгу, адже є книги які лікують. Книги, читаючи які, ми вчимося у героїв, набираємося сил і енергії. Сьогодні ми рекомендуємо вам книгу Віктора Гюго “Знедолені”. Це книга -  епоха, книга — учитель, книга, яку неможливо забути, книга, яка в першу чергу, вчить любити і прощати людей, любити все навколо, любити час, в якому ти живеш, і не втрачати його даремно. 

Найвидатніший французький романтик.

6 лютого день народження Віктора Марі Гюго (1802-1885), французького письменника, публіциста, громадського діяча, автора драм «Кромвель», «Ернані», «Король бавиться», «Рюї Блаз», збірки громадянської лірики «Осіннє листя», «Пісня сутінків», романів «Собор Паризької богоматері», «Знедолені», «Трудівники моря», «Людина, що сміється», «Дев’яносто третій рік» та інші. В 41 рік ним були вже написані майже всі кращі його твори. Попереду на Гюго чекали майже 20 років вигнання, життя в еміграції, повернення на батьківщину, обрання до Сенату… Божевілля доньки і смерть двох синів підірвали  здоров’я французького письменника.  Гюго помер у віці 84 років від запалення легенів, оточений славою і багатством. Був похований, не зважаючи на протест архієпископа, в Пантеоні–усипальниці великих людей Франції.



25 лютого 2020 р.

Леся Українка.

Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.
Мов раб німий на араратській скелі
Карбує написи про подвиги царя,
Ти на папері почуттів моря
Переливаєш в строфи невеселі.
Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі
Врізаєш в вічність огненні, пророчі
Слова з прийдешніх сонячних віків,
Щоб ті слова хитали чорні трони,
Щоб їх несли з собою легіони
Нових, непереможних Спартаків.
Василь СИМОНЕНКО

Поетичні рядки.

Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
Леся УКРАЇНКА

Геніальна дочка українського народу.

25 лютого –  день народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-​Квітки) видатної української письменниці, поетеси, перекладача, громадської діячки, яку називають геніальною дочкою українського народу, красою і гордістю нації, духовним вождем української інтелігенції. Попри складну хворобу – туберкульоз кісток, з якою вона боролася все життя, Леся ніколи не здавалася, була сильною, спраглою до розвитку, творчості та самоосвіти. Самостійно вивчила 11 мов, в тому числі латину і грецьку. Перекладала твори Гомера, Гюго, Байрона, Гейне, Шекспіра. Написала загалом понад 100 власних віршів і 20 драм. Випустила три збірки. Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав “єдиним мужчиною в нашому письменстві”. Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Історики твердять, що псевдонім Леся Українка Лариса Косач запозичила у свого дядька Михайла Драгоманова. Він деякий час підписував свої роботи «Українець». Леся дуже любила дядька, тому вирішила наслідувати його. У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-ому році життя у містечку Сурамі в Грузії.  ЇЇ ім’я  увіковічили в назвах вулиць, бульварів та навчальних закладів, а ще на честь письменниці назвали астероїд “2616 Леся”.

24 лютого 2020 р.

Вітаємо!

Вітаємо  з Масницею! 
Нехай доля завжди умаслює та береже вас. 
Нехай ваше життя буде яскравим і солодким, як мед, 
кохання – гарячим, як свіжоспечений млинець, 
а гаманець – товстим і пузатим, як вареник!

Свято Масниці.

Українське свято Масниця припадає на останній тиждень перед Великим постом. У 2020 році Масниця триває з 24 лютого по 1 березня. Це свято має і інші, менш поширені  назви: Колодій, Сиропуст, Пущення, Масляна або ж “Бабський тиждень”. Оскільки це було останнє гуляння перед найсуворішим постом — справляли його гучно, весело та смачно, влаштовували велику ярмарку з музикою, піснями та найрізноманітнішими розвагами. В цей тиждень, до Великого посту, всі намагались помиритись. Пробачити старі образи та попросити пробачення у інших, тому Масницю часто називають святом “примирення”. Не обійшлося свято і без кулінарних традицій. У цей тиждень готувати велике розмаїття страв, основним компонентом яких були молочні продукти. Голова страва Масниці — вареники.  Зазвичай їх готували з сиром і обов’язково щедро змащували вершковим маслом.

Поетичні рядки.

Я чую дощ. Він тихо плаче правду,
що я когось далекого люблю.
І чую тишу. І співають птиці.
Проходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
стоїть туман, як небо на землі.
Ліна КОСТЕНКО

Актуальні питання теорії і практики в роботі бібліотек Звенигородщини

21 лютого в Звенигородській центральній районній бібліотеці ім. Ю.С. Кримського відбувся семінар-тренінг бібліотечних працівників району на тему:"Актуальні питання теорії і практики в роботі бібліотек Звенигородщини".
З метою формування знань та вмінь методики індексування за таблицями УДК редактором відділу комплектування Надточій В.Д. проведено практикум “Практикум систематизації за УДК”.

Консультацію по довідково-бібліографічному та інформаційному обслуговуванню надала бібліограф Сорока Г.А.

Про підсумки діяльності книгозбірень району за 2019 рік розповіла методист Лещенко О.І., а також проінформувала бібліотекарів про реєстрацію публічних бібліотек України на сайті Українського інституту книги.

На семінар була запрошена начальник відділу правопросвітництва Звенигородського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Винарська О. Л., яка презентувала інформаційну кампанію «Я маю право голосу» та роздала для інформаційних центрів сільських бібліотек правознавчі буклети. 

Запрошуємо на навчання.


21 лютого 2020 р.

Міжнародний день рідної мови.

Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Максим РИЛЬСЬКИЙ

Поетичні рядки.

Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
А хтось по ній прокопував рови.
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче.
І сниться сон: пасуться корови –
сім тучних, але більше тощих.
Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
Безсмертна мово! Ти смієшься гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень – не з твоєї величі!
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими
Як ти зжилася з тугою чаїною!
Як часто лицемірив твій Парнас!..
                                                                 Шматок землі,                                                                         ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Ліна КОСТЕНКО

Рідна мова - коріння нації.

21 лютого в усьому світі відзначається День рідної мови. Історія цього свята сягає  21 лютого 1952 року, коли студенти-демонстранти у Східному Пакистані (Бангладеші) були розстріляні за те, що вимагали визнати бенгальську мову однією з державних мов країни. На той час у країні офіційною була визнана мова урду, якою послугувалися лише 3% населення. За пропозицією Бангладешу ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 року першим Міжнародним днем рідної мови, пам’ятаючи про трагічні події. Відтоді свято відзначають щорічно.
В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». Мова – духовне багатство народу. Ми часто чуємо ці слова, але не завжди задумуємось над їхньою глибиною. Адже мова – це історія життя наших далеких предків, це наш родовід, це колискова, яку співала нам у дитинстві матуся. Нині українська мова – одна з найбагатших мов світу. Наша мова, мов неповторний самоцвіт, виграє барвами веселки, має своє звучання, свою вагомість, свою красу. Для цього добре потрудились Г.С. Сковорода, І.П. Котляревський, Т.Г. Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка, Панас Мирний, І. Франко та багато інших. Кожен з них вніс у розвиток мови частинку свого досвіду, частинку душі. Продовжили ці традиції і О. Гончар, Л. Костенко, Д. Павличко, В. Симоненко, І. Драч… Нам є чим пишатися, що шанувати, кого наслідувати. Віримо у майбутнє мови нашої, у світлу долю народу, бо мова – це найвищий дар людини й народу. 

20 лютого 2020 р.

Український Гомер.

“...не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь”. Це цитата із статті Уласа Самчука “Нарід чи чернь?” написаної у далекому 1941 році. 
20 лютого минає 115 років від дня народження Уласа Самчука - одного з найвизначніших українських письменників XX століття , його ще називають “українським Гомером”, адже він відкрив світові досі невідому Україну. З-під його пера вийшли геніальні твори: “Волинь”, “Гори говорять”, “Марія”, збірки оповідань “Месники”, “Віднайдений рай”. У них письменник акцентував увагу на таких знакових темах, як загарбання більшовиками України, колективізація, Голодомор. Творчість Уласа Самчука сьогодні як ніколи актуальна, адже письменник підносить на щабель важливі речі для українців — поняття людської гідності та національної свідомості.


День Героїв Небесної Сотні.

Сьогодні в Україні День Героїв Небесної Сотні. Згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні” цей День відзначається щорічно 20 лютого.. Саме в ці дні під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.

Час минає, але біль залишається. Будьмо достойними їх пам'яті!

Найнезабутніше з облич,
таке єдине, Боже, Боже!
Не плач, не муч його, не клич.
Він не обізветься. Не може.
Там ні печалі, ані сліз.
Ні дня, ні вечора, ні рання.
Його нема ніде. Він скрізь,
вже в остаточній формі існування.
Ліна КОСТЕНКО

19 лютого 2020 р.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Соня Кошкина. Майдан. Нерассказанная история. 
Це і репортаж, і журналістське розслідування, і аналітика. У  книзі зібрано інтерв’ю з очевидцями та активними учасниками буремної зими. Автор намагалася якомога точніше описати події, що відбувалися, на Майдані. Крім того, Соня Кошкіна розповідає про домовленості між політиками, які, в той час як люди були на барикадах, відстоювали свої особисті інтереси, та домовлялися про своє майбутнє. Крім того, автор намагається побудувати хронологічну картину подій, що відбувалися, з посиланням на документи. По-суті цю книгу можна вважати літописом революційних подій Другої української революції в новітній історії. Наскільки об’єктивною вийшла історія Революції Гідності авторства Соні Кошкіної судити  лише вам, шановні  читачі, але незважаючи на оцінку, ця книга стане черговою частинкою пазлу, з якого складеться реальна картина того, що відбулося в Україні у 2013-2014роках. Ця книга захоплює і тримає в напрузі до останньої сторінки, як справжній детектив. Тож читайте, думайте, аналізуйте. робіть свої неупереджені висновки.

Поетичні рядки.

Коли розколюється світ
На До і Після
Вчора й Завтра
Коли на горло нашій пісні
Нахабно накладають лапи
І обривають наш політ.
Тоді з’являються Майдани,
Тоді мільйони в унісон
Співають гімни і молитви,
І діє тут один закон
Закон об’єднаної сили
Закон завзяття й боротьби.
Ми в Бога волі попросили
І вперто йдемо до мети...
Людмила ПУЛЯЄВА

18 лютого 2020 р.

Поетичні рядки.

Забуваються лінії запахи барви і звуки
Слабне зір гасне слух і минається радість проста
За своєю душею простягнеш обличчя і руки
Але високо і недосяжно вона проліта
Залишається тільки вокзал на останнім пероні
Сіра піна розлуки клубочиться пахне і от
Вже вона розмиває мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот
Залишилась любов але краще б її не було
В провінційній постелі я плакала доки стомилась
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна
Затихала стихала банальна вокзальна весна
Ми помрем не в Парижі тепер я напевне це знаю
В провінційній постелі що потом кишитьі слізьми
І твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми
Надто гірко ми плакали і ображали природу
Надто сильно любили коханців соромлячи тим
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим
Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Ніхто з митців не любить, коли його називають автором одного певного твору, написаного давно. Так, певне, почувається і Наталка Білоцерківець, найвідомішою поезією котрої є вірш “забуваються лінії запахи барви і звуки…” ( епіграфом  до нього є рядок “Я помру в Парижі в четвер увечері” Сесара Вальєхо). Цей справді-таки маленький шедевр має особливу історію й символіку, він став піснею гурту “Мертвий півень” -– уже з назвою “Ми помрем не в Парижі”. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі сьому збірку Наталки Білоцерківець “Ми помрем не в Парижі” до якої увійшли вірші з усіх її збірок:
"Балада про нескорених", 
"У країні мого серця", 
"Підземний вогонь", 
"Листопад", 
"Алергія", 
"Готель Централь". 
Це найповніше на сьогодні вибране авторки. 

17 лютого 2020 р.

Поетичні рядки.

Умреш, найкраща із утопій?
А що Дніпро, а як Говерла?
А що туманів сивий опій,
А як пісні про "ще не вмерла..."?
А біль, що роздирає груди?
Де князь хрестив тебе, фіїно,
Блукають люде межи люди,
Котрі давно не Україна...
Ти всім чужим - своя обитель?
Сама світами і світами.
Стоїть під небом твій хреститель -
Меча встромивши між хрестами
Богдан ТОМЕНЧУК

Українці - нація героїв.

 Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна дата приурочена   виведенню радянських військ з Афганістану. Через горнило тієї війни пройшли 160 тисяч українців, 12 тисяч з них отримали поранення, контузії, були скалічені, а 3360 – не повернулися до своїх домівок. Окрім афганської, за часів СРСР, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав – вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших “гарячих” точках. До цієї дати у Звенигородській центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського організовано книжково - ілюстративну виставку “Українці - нація героїв”, яка знайомить відвідувачів бібліотеки   з історичними фактами та художньою  літературою про афганську війну, про  події того часу. А ще представлені фотографії наших земляків, воїнів-афганців, які загинули виконуючи свій "інтернаціональний" обов’язок.

14 лютого 2020 р.

Книги найкращий подарунок.

14 лютого — Міжнародний день дарування книг. Це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур. Вона спрямована на підвищення інтересу  до книг і бібліотек і має за мету - надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу — бібліотеці, другу чи  членам своєї родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання. Уже традиційно  наша бібліотека долучається до цієї акції, звертаючись до  своїх читачів з проханням подарувати нам книги, адже хто як не ми прищеплюємо любов до книги, до читання. І ми щиро радіємо, що серед наших читачів є небайдужі, які завжди з радістю відгукуються на наші звернення. Ми безмежно вдячні за подаровані  книги, бо впевнені – вони стануть важливою частинкою фонду нашої бібліотеки  і обов’язково знайдуть свого читача. Дякуємо Раїсі та Феофану Білецьким, Ользі Рябовій та всім хто не залишився байдужим і приніс книги в дарунок бібліотеці.

Поетичні рядки.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.
Василь СИМОНЕНКО

13 лютого 2020 р.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Жан-Бернар Пуї, Серж Блох, Анн Бланшар. Енциклопедія неуків, бунтівників та інших геніїв.
Пропонуємо вашій увазі унікальне видання, яке розповість  про дитинство талановитих людей. Ви навіть не повірите які відомі імена фігурують в цій книжці. Всі ми прекрасно знаємо, що Пікассо — великий художник, Наполеон — підкорив Європу, Ейнштейн  - сформулював теорію відносності, а талановита Агата Крісті  - найзнаменитіша письменниця детективів. Але мало кому відомі подробиці їх життя. Пікассо носив до школи голуба, щоб не нудьгувати на уроках. Агаті Крісті забороняли читати до восьми років, а геній Ейнштейн не говорив до трьох років, і в школі вважався тугодумом. Хто б подумав, що з них виростуть великі люди, коли вони були малими дітьми? Перед вами галерея портретів видатних особистостей, які залишили помітний слід в історії, літературі, мистецтві та науці, дарма що все починалося безладно. Згодом історія увінчала їх славою й охрестила геніями. Ці величні постаті фігурують у шкільній програмі як монументальні персонажі. У словниках і музеях бачимо суворочолих класиків із повними кишенями чеснот. Однак кишені бувають дірявими. Спробуй відкрити для себе ці гучні імена по-новому і дізнатися більше про їхні зухвалі юні роки…

Поетичні рядки.

І перший сніг, і плавний супокій.
Цвіте різдвяник — в домі тихе свято.
Так мало нам потрібно й так багато —
всього в нас є на вуличці вузькій.
Тут на снігу з’являються сліди
колишніх свят, і голоси минулі
уґвинчуються в стіни, ніби кулі,
і кличуть нас до себе назавжди.
Ті погуки — блаженні й больові.
Щось вічне зацвітає у крові
і стугонить навально, мов кіннота.
Сліди згорають легко, мов папір,
коли нагряне день, але повір,
що ми без них — немов свіча без ґнота.
Юрій АНДРУХОВИЧ

Жорж Сіменон - метр детективного жанру.


13 лютого народився Жорж Жозе Крістіан Сіменон, франкомовний письменник бельгійського походження, один з найзнаменитіших у світі представників детективного жанру в літературі, найбільш відомий своєю серією детективних прозових творів про поліцейського комісара Мегре. Сіменон писав свої книги з величезною швидкістю, перший роман з "циклу Мегре" був створений всього за шість днів. Біографи підрахували, що в день письменник був здатний "видати" до 80 машинописних сторінок. Одного разу Сіменон запропонував написати роман за три дні на очах публіки, сидячи під склянним ковпаком. З якихось причин перформанс не відбувся. Розповідають таку історію, коли Сіменону подзвонив Альфред Хічкок, секретар відповіла, що письменник просить не відривати його від роботи. Тоді режисер, знаючи, як швидко він працює, сказав: "Я не буду класти трубку і почекаю, коли він поставить останню крапку". Але романи Жоржа Сіменона — це не тільки детективні твори про комісара Мегре, головними його творіннями вважаються, так звані психологічно важкі романи, такі як «Потяг», «Бруд на Снігу», «Поїзд з Венеції», «Президент». У них з унікальною жорсткістю проявляється вся складність навколишнього світу, людських взаємин, і соціальна психологія життя. Письменник та його життя і досі викликають інтерес в усьому світі. Він був одним із найплодовитіших авторів, з під його пера вийшло понад 400 романів, 20 мемуарних книжок, величезна кількість репортажів. За підрахунками літературознавців в його творах діє більше ніж 4 тисячі героїв, представників трьох поколінь, які могли би населити невелике містечко…

12 лютого 2020 р.

Поетичні рядки.

жити повільно
дихати тихо
бути на місці
бути в собі
відгородитись від гніву і крику
не піддаватись на біг у юрбі
жити повільно
жити мовчазно
світ – за словами
слова ж – пелена
важить не приязність або люб'язність
важить лише благодушність одна
важить уміння прощати на вдиху
і забувати на видиху все
жити повільно
дихати тихо –
добра програма
древній рецепт
як переходити в форми рослинні
в землю ввігнавши зламану вісь
як непомітно вільно і плинно
перетворитись на листяний ліс
Ю. Іздрик

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.


 Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я , лише 20 % народжених дітей умовно вважається здоровими, інші – або страждають порушеннями психофізичного розвитку, або знаходяться в стані між здоров’ям і хворобою. Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному  етапі розвитку освіти. Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками. Пропонуємо вашій увазі серію книг “Інклюзивне навчання”, яка буде корисна батькам дітей з особливими освітніми потребами та усім, хто цікавиться питаннями інклюзивної освіти.