Права людини понад усе.

Сьогодні, 8 жовтня, в Україні своє професійне свято відзначають юристи.  Вважається, що саме 8 жовтня в 1016 році Київський князь Ярослав Мудрий видав перше зведення законів Руська правда. Порядок в державі і благополуччя його громадян невід’ємно пов’язано з максимальним дотриманням і повагою прав і свобод людини. Це важке завдання для молодої держави, але від її вирішення залежить життєздатність будь-якого цивілізованої суспільства. Саме до цієї дати в Звенигородській центральній районній бібліотеці ім. Ю.С.Кримського організовано тематичний перегляд літератури та статей періодичних видань "Права людини понад усе."  Представлені  матеріали допоможуть відвідувачам бібліотеки  довідатись про свої права, обов’язки та відповідальність згідно чинного законодавства України.

Небуденний талант. До 110 річниці від дня народження Богдана-Ігоря Антонича.

5 жовтня 1909 року народився  український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець Богдан-Ігор Антонич. Культового й сьогодні поета, що став частиною легенди Львова часто звуть Поетом Атлантиди, землі, якої немає — Лемківщина зникла з лиця землі після сумнозвісної операції "Вісла"— поділу між Польщею та  СРСР... Богдан-Ігор Антонич за життя був не лише тонким поетом, а й вправним ліриком. Він захоплювався музикою, гарно грав на скрипці, яку потім згадував у віршах як "музичне дерево", підлітком компонував мелодії й навіть виступав на шкільних концертах, прекрасно малював та глибоко цікавився образотворчим мистецтвом. Тихої вдачі, у приватному житті літератор справляв враження малоговіркої людини, швидше – літературного пустельника та задумливого самітника, ніж полум’яного революціонера чи вправного трибуна. Не більше восьми років тривала літературна активність Богдана-Ігоря Антонича. За той сліпучий спалах у творчості він здолав величезний шлях – від підліткового школярства до рівня зрілого художника. Феномен Антоничевої слави полягає втому, що сам поет навряд чи її прагнув – у його текстах не має ні самомилування, ні натяку на манірність. Таке враження, ніби поет дивився на світ із відстороненою мудрістю: "Від’їду вже. Тут був я тільки принагідним гостем…"

Поетичні рядки.

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита,

золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита,

і берізка біла мерзне під вікном.

 Володимир СОСЮРА

Всесвітній день посмішки.

В першу жовтневу п’ятницю відзначається одне з найвеселіших свят – Всесвітній день посмішки !  Це хороший привід із самого ранку посміхнутися і провести в гарному настрої весь день. Існуванню цього веселого свята ми завдячуємо Гарві Белу, талановитому художнику з США , до якого ще в 1963 році звернулися представники страхової компанії «State Mutual Life Assurance Company of America» з проханням придумати логотип. Художник запропонував розробку, яка припала їм до душі, і добре знайома зараз кожному з нас – смайлик. Цей малюнок став популярним в одну мить як в самій компанії, так і по всьому світу. А у 1999 році, з ініціативи самого художника, вперше було відсвятковано Всесвітній день посмішки!

Звенигородська районна бібліотека святкувала свій 120-річний ювілей.

Відзначення Всеукраїнського дня бібліотек на Звенигородщині збіглося зі ще однією поважною датою – 120-річним ювілеєм Звенигородської центральної районної бібліотеки ім. Юхима Кримського. Так, минуло рівно 120 років відтоді, як Юхим Степанович Кримський – педагог-просвітитель, видавець, літератор й бібліограф, батько всесвітньовідомого академіка Агатангела Кримського, передав місту свою бібліотеку в понад 2000 томів. Її читачем міг стати кожен мешканець міста та довколишніх сіл.

 

Докладніше читайте за посиланням: http://viche.ck.ua/item/7154?fbclid=IwAR042iJOiIxVSRSnrFNHCjU8qHT7emJyT11COetj_5O-a21MvlZ_F7E7ZzI

Бібліотека - це...

"...Бібліотеки – це свобода. Свобода читати, свобода думок, свобода спілкування. Це освіта (що не є процесом, який зупиняється в день, коли ми закінчуємо школу або університет), це розваги, це створення безпечних просторів, а також доступ до інформації." – Ніл Ґейман

Це цікаво. Із фонду нашої біліотеки.

Жовтень. Час жовтого листя. В народі цей місяць мав назву грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Називали його і весільником, бо, завершивши збирання осіннього врожаю, люди справляли весілля. Жовтень особливий місяць, тому про нього  варто знати більше. Про місяці осені, про традиції українського харчування, про народну медицину та про те, як приготувати осінні смаколики читайте в жовтневому випуску журналу "Українська родина".

Журнал вже в читальному залі нашої бібліотеки. Приходьте, читайте, пізнавайте нове.

Поетичні рядки.

Шепіт, шелест, шерех листя...

Ходить осінь золотиста,

Жовтокоса, багряниста,

З тихим шумом падолисту.

Шелест, шурхіт по діброві...

Стиха осінь колискові

Шепче нам про неба просинь.

Шепче осінь. Шепче осінь...

Т. Корольова

Ніл Ґейман про бібліотеку і читання.

Чому майбутнє світу залежить від читання? Що художня література дає людям і як змінює їх? Чому паперові книжки ніколи не зникнуть? Навіщо у сучасному світі бібліотеки та бібліотекарі? Як звичайна уява здатна покращити наше життя? Які обов’язки ми, дорослі, маємо перед дітьми та світом? Відповіді на ці та інші важливі питання спробував дати всесвітньо відомий письменник Ніл Ґейман.
Детальніше читайте на сайті: https://bokmal.com.ua/…/gaiman-future-libraries-reading-d…/…

Поетичні рядки.

Упала осінь листом на долоні, 

Кладу в букет і ніжно пригортаю. 

До шибки притулю на підвіконні, 

Нехай осіннім золотом палає. 

Тут проминуть дощі та вітровії, 

Похмурі проганятиму тумани, 

Теплом душі я осінь обігрію 

Нехай такою буде поміж нами. 

Забарвлю листя гронами калини, 

Вдихаю щедрість осені багату… 

А в спомині – ще ті осінні днини, 

Які отак букетом гріли хату. 

У спомині – та зустріч із дощами, 

Останній крок осіннього прощання. 

Тепер ця осінь дихає не нами… 

Букетом ... зігріваюся … востаннє.

Тетяна ЛУКІВСЬКА