Райнер Марія Рільке.

 

Сьогодні виповнюється 145 років від дня народження Райнера Марії Рільке (1875-1926), австрійського поета, одного з найвидатніших поетів ХХ ст. Він увійшов в історію літератури оригінальними трактуваннями ”вічних” тем, пильною увагою до художньої спадщини минулих епох і стриманим естетичним новаторством. У 1899-1900 рр. був в Україні, відвідав могилу Т. Шевченка. Українською мовою твори Рільке перекладали Павло Тичина, Микола Зеров, Микола Бажан, Микола Лукаш, Василь Стус. Бажанові переклади Рільке із захватом читав Василь Стус на засланні. Перебуваючи в мордовському концтаборі, він – навіть за тих нелюдських обставин – намагався й сам перекладати з Рільке, насамперед його “Сонети до Орфея”. 

Андрій Любка.

Сьогодні святкує свій день народження Андрій Любка. Епатажний, харизматичний, артистичний, привабливий, іронічний. У свої 33 Андрій Любка уже є знаним поетом, прозаїком, журналістом і перекладачем. На його рахунку ряд поетичних збірок та прозових творів. Окремі твори перекладено англійською, німецькою, китайською, португальською, івритом, російською, чеською, польською, сербською, македонською, литовською, словацькою, грузинською, румунською та турецькою мовами. З-під його пера вийшли резонансні романи “Карбід”  і “Твій погляд, Чі-Чіо-сан” . Письменник має ступені бакалавра української філології (Ужгородський університет) і магістра балканських студій (Варшавський університет), вільно володіє кількома мовами, постійно представляє Україну на міжнародному рівні на літературних і перекладацьких форумах і конференціях, є лауреатом низки премій та відзнак.

З днем народження, філософе !

 Сьогодні день народження Григорія Сковороди (1722-1794), видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, істинного християнина і просто вельми оригінального чоловіка. Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу на довгі-довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. 

Афоризми від Сковороди

- Бери вершину і матимеш середину.

- З усіх утрат втрата часу найтяжча.

- Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.

- Більше думай і тоді вирішуй.

- З видимого пізнавай невидиме.

- Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.

- Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.

- Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.

- Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

- Чисте небо не боїться блискавки та грому.

- Що швидко запалюється, те раптово гасне.

- Більше думай і тоді вирішуй.

Увага! Оголошення.

 

Поетичні рядки.

Звісно, щоб я не блукав в темнині

Ще на початку крутої стежини,

Небо всевладно послало мені

Очі і руки моєї дружини.

Небо дивилося із вишини,

Знати хотіло надлюдські журини.

Знати, на що ж то спроможні вони,

Очі і руки моєї дружини.

Хто б із таким тягарем не поник,

З дому мене ведучи на вершину,

Стали в путі незамінні навік

Очі і руки моєї дружини.

Володимир ЗАБАШТАНСЬКИЙ

День пам'яті Володимира Забаштанського.

Сьогодні, 2 грудня, День пам’яті Володимира Забаштанського (1940-2001), українського поета, перекладача, лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1986), щирого і справжнього патріота українського слова і України. В 1958 році стався нещасний випадок, внаслідок якого Володимир Забаштанський втратив зір і руки. Після дворічного лікування в Київському інституті травматології і ортопедії закінчив вечірню школу робітничої молоді, здобувши повну середню освіту. В 1969 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Перші вірші написав ще в шкільні роки. Друкуватись в періодичних виданнях розпочав з 1961 року. В 1967 році окремим виданням вийшла перша збірка поезій “Наказ каменярів”. Потім одна за одною з'являлися книжки: “Віра в людину”, “Крицею рядка”, “Грані краплі”, “Вага слова”, “Запах далини”, “Жага життя”, “Мужністю завдячую тобі”. Тема тяжкої долі українців стала визначальною для нього. За збірку “Запах далини” Володимира Омеляновича Забаштанського 1986 року удостоєно найвищої нагороди — Державної премії імені Тараса Шевченка, а ще він лауреат премій ім. Миколи Островського (1974), Євгена Гуцала (2000), Володимира Свідзінського (2001). Крім написання власних поетичних творів займався перекладацькою діяльністю, здійснював переклади з болгарської, азербайджанської, татарської, грузинської та інших літератур.

Володимир Омелянович Забаштанський в житті і творчості був втіленням незламного характеру, неймовірного зусилля волі, нестримної жаги до життя.

Запрошуємо до онлайн - розмови.

Запрошуємо долучитися до онлайн-розмови із письменником Олександром Михедом, автором книги «Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід». Трансляція відбудеться    08 грудня 2020 року о 18.30 год. на Фейсбук-сторінці нашої бібліотеки https://www.facebook.com/zvenlib.

У грудні, що не день — свято.

Ось і наступив грудень - перший зимовий місяць, місяць, у якому найбільше свят. І скільки б ми не нарікали на холод і темряву цього, через майже щоденність свят у ньому зазвичай він проходить яскраво, святково і натхненно. "Від Романа до Йордана" - є така гарна приказка про свята, які супроводжуватимуть нас майже пів зими: тут і кінець року, і цілий цикл різдвяно-новорічних свят: третя Пречиста, Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, Ганни і, нарешті, Спиридона Сонцеворота. Цьому місяцю присвячено чимало приказок і прислів’їв: “То сніг, то дощ, то завірюха, бо вже зима коло вуха”, “Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве”, “Сподівайся од нього добра, як від грудня тепла”, “У грудні так тепло, як за лихим паном”. А сьогодні, 1 грудня, - Романа. У народі кажуть, що "Роман дає заспіванку всієї зими: рік замикає, зиму починає, хитрі візерунки на вікнах розписує, очі снігами тішить".

Запрошуємо до зимового читання.

Зима – чарівна пора, яка ніби дає людині паузу, щоб віддихатися, подумати про минуле і помріяти про майбутнє. Довгі й затишні зимові вечори – саме час для теплого пледа й улюблених книг з чашкою ароматного чаю, кави чи какао. А підібрати книгу для зимового вечора допоможемо вам ми. Завітайте до нашої бібліотеки — нам є що вам запропонувати.

Дякуємо за книги.

“Я не претендую на цілковиту вірогідність  своїх досліджень, а прагну, наскільки це мені буде можливим, відтворити для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь історію нашого краю, в глибинах якої поступово виникало й настало наше сучасне.” - таким є вступне слово до однієї з книг Анатолія Красюка. В своїх книгах “Історія села Боровиків. Земля обітованна, насичена духом пращурів” та “Селище Юркове. У краю, як в раю” автор дослідив історію  цих населених пунктів від прадавніх часів до сьогодення, показав життя і побут сельчан у XVIII – на початку XIX століть, описав спогади односельчан про голодомор 1932-1933рр., про буремні роки Другої світової війни і звичайно, написав  про людей, якими пишаються сьогодні. Книги розраховані на науковців, викладачів, студентів, учнів. Тож запрошуємо усіх хто цікавиться історією рідного краю до нашої бібліотеки познайомитися з книгами Анатолія Красюка.