Сьогодні, 2 грудня, День пам’яті Володимира Забаштанського (1940-2001), українського поета, перекладача, лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1986), щирого і справжнього патріота українського слова і України. В 1958 році стався нещасний випадок, внаслідок якого Володимир Забаштанський втратив зір і руки. Після дворічного лікування в Київському інституті травматології і ортопедії закінчив вечірню школу робітничої молоді, здобувши повну середню освіту. В 1969 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Перші вірші написав ще в шкільні роки. Друкуватись в періодичних виданнях розпочав з 1961 року. В 1967 році окремим виданням вийшла перша збірка поезій “Наказ каменярів”. Потім одна за одною з'являлися книжки: “Віра в людину”, “Крицею рядка”, “Грані краплі”, “Вага слова”, “Запах далини”, “Жага життя”, “Мужністю завдячую тобі”. Тема тяжкої долі українців стала визначальною для нього. За збірку “Запах далини” Володимира Омеляновича Забаштанського 1986 року удостоєно найвищої нагороди — Державної премії імені Тараса Шевченка, а ще він лауреат премій ім. Миколи Островського (1974), Євгена Гуцала (2000), Володимира Свідзінського (2001). Крім написання власних поетичних творів займався перекладацькою діяльністю, здійснював переклади з болгарської, азербайджанської, татарської, грузинської та інших літератур.
Володимир Омелянович Забаштанський в житті і творчості був втіленням незламного характеру, неймовірного зусилля волі, нестримної жаги до життя.
