Памʼятаймо!

 Сьогодні, 7 липня, виповнився б 41 рік відомому українському фотожурналісту, документалісту, вбитому рашистами в березні цього року на Кивщині - Максу Левіну (1981-2022).Він працював як фотокореспондент, документальний фотограф та оператор у багатьох українських і міжнародних виданнях. З 2014 р. висвітлював російсько-українську війну. "Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну", - пояснював журналіст. За визначний внесок у розвиток української фотографії, відданість професії і відвагу Макса Левіна було посмертно відзначено Спецвідзнакою, запровадженою премією імені Георгія Гонгадзе. 

Поетичні рядки.

 На Івана, на Купала

Дівка босою скакала

Через полумʼя віків,

Через поле із вінків.

І шукала квітку долі,

Що дрімала в білій льолі.

І шукала свого Гриця

Як відважна в небі птиця.

І плела з квіток віночки.

Їх тулила до сорочки,

І пускала по воді

Трави й квіти молоді.

І була така цнотлива.

І була така зваблива,

Що її хотів Іван,

Гриць, Петрусь, Марко, Степан.

А вона, як та орлиця,

Притулилася до Гриця

І промовила - кохаю,

Лиш на тебе я чекаю.

І сміялося Купало.

І стелило покривало

Їм під ноги і під плечі,

Від Іванка, від Предтечі...

Галина Потопляк.

Івана Купала.

7 липня в народі святкують особливе свято - Івана Купала. В ніч проти 7 липня наші предки збиралися разом, вмивалися росою, купалися у водоймах, перестрибували через багаття та шукали міфічний цвіт папороті. Вважалося, що в цей день можна було пустити "за водою" всі напасті і нещастя, "змити" хвороби, оновити життя, зустріти справжнє кохання і навіть знайти скарб. У купальські дні прийнято було дарувати близьким букети квітів і бажати всього найкращого і, головне, виконання задуманого. Ми ж пропонуємо вашій увазі невеличку підбірку книг, які допоможуть вам більше дізнатися про святкування цього свята, зокрема на Звенигородщині. 

#Поезія_народжена_війною

 Здається, краю вже нема зимі..
24-е ...Лютий..лютий..лютий...
Війна немає чисел , назви днів..
Тривога...Біль..І  будні..Будні..Будні..
І час застиг.. Чи,може ,зупинивсь ?
Вже літо, липень.. Тільки знову лютий..
Плюс тридцять у тінку....А на душі..
Мороз і холод від новин почутих
І моляться усі ...Хто й не моливсь...
В надії ,будуть все ж ,колись ,почуті
І будуть дні без втрат,без горя ,сліз..
Ще буде час ..Теперішній..Майбутній..
Господь почує...Скінчиться війна..
Молитва долетить високо в Небо..
І будуть пори року...І життя..
І рідні поруч...Все ,що людям треба..
Взято з Інтернету

Важливо!

Важливо!

А ви знали?

 А ви знали, що 5 липня відзначають День роботоголіка. Роботоголізм — надмірна працьовитість, яку порівнюють із залежністю, адже людина повністю себе присвячує роботі. Роботоголіки ставлять роботу понад усе: сім'ю, друзів, особисте життя, здоров'я. І це погано позначається на інших сферах їх життя. Люди, які страждають залежністю від роботи, зазвичай незадоволені своєю роботою, тоді як звичайні роботяги, як правило, - задоволені. То ж обов'язково знайдіть привід для відпочинку. А відпочинок з книгою - то ідеальний відпочинок. І якщо вам складно вибрати книгу, адже цікавої літератури безліч, - ми з радістю допоможемо. Чекаємо на вас у бібліотеці.

А ви знали?

 А ви знали, що 4 липня 1937 року Зінаїду Тулуб арештували; весь її архів, найкращий у Києві альбом автографів великих людей було знищено. 5 вересня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила українську письменницю Зінаїду Тулуб до тюремного ув'язнення строком на 10 років. І лише у вересні 1956 року завдяки Максиму Рильському Зінаїду Тулуб реабілітували за відсутністю складу злочину. Знесилена і хвора повернулася в Київ. Плакала, коли одержала паспорт: він був не темно-зеленого кольору, як у всіх, а сірого із записом за графі "військово зобов’язаний" – "лишен права защиты Родины". 

Петро Панч.

4 липня виповнюється 131 рік від дня народження Петра Панча (Панченка) - відомого українського письменника, одного з небагатьох, хто вижив з покоління розстріляного Відродження (1891–1978).

Петро Панч зустрів революцію царським офіцером, закінчив командиром червоних військ, а між тим воював за армію гетьмана Скоропадського та директорії УНР. Він дивом вижив під час сталінських репресій 30-х років. Як зауважив Олесь Гончар, він "був одним із тих небагатьох фізично уцілілих, морально стероризованих, та все ж таких, що й далі залишаються вірні собі і, як можуть, в найскладніших умовах тоталітаризму підтримують ледь жевріюче життя української культури". За радянських часів зазнавав критики, але репресій уник, тоді як його друзі, з якими він починав, стали жертвами сталінського терору – Григорій Епік, Майк Йогансен, Василь Вражливий та інші.

Важливо!