21 липня 2016 р.

Поетеса вогняних кіл. До 110-річчя від дня народження Олени Іванівни Теліги.

Олені Телізі
Душа — вулкану кратер, а серце — магма й пил.
Думки — небесний прапор, слова летять без крил.
Така людина — вічна, бо в ній — живе усе.
Її життя — то свічка, що істину несе.
Богдан Козак 

Олена Теліга (Шовгеніва)  (1906-1942), українська поетеса, діяч української культури.                                                                 У своїй короткій біографії Олена Теліга пройшла шлях з російськомовної гімназистки до незламного борця за волю і честь української нації, частиною якої вона себе усвідомила. «Я була петербуржанка. Я там виросла, там вчилася, там провела війну, там насичувалась Петром І, Катериною Великою... Ну й, розуміється, культурою імперії, главою якої був Олександр Сергійович Пушкін». У 1918 році Шовгеніви переїхали до Києва, де батько Олени був призначений міністром Української Народної Республіки, а вона навчалась у Жіночій приватній гімназії Дучинської. Але скоро безтурботне дитинство дівчини закінчилося. Через політичний стан в державі батько змушений був емігрувати. Родина залишилася без засобів для існування і відчула всі незгоди громадянської війни: зміни влади, бої на вулицях, голод, холод, арешти, розстріли.
У 1922 році сім'я переїхала у чеське містечко Подєбрад де батько працював ректором Української господарської академії (УГА). Саме тут Олена потрапила в українське середовище, активно включилась в життя української громади, полюбила мову й літературу, нарешті відчула себе українкою.                                                                                          
Вишукана красуня-аристократка, яка здобула вищу освіту — закінчила історично-філологічний відділ Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі, обрала в житті складний і небезпечний шлях патріота-борця за щасливу долю Батьківщини. І хоча політичне, громадське, творче життя її проходило в еміграції, вона марила Україною, золотоверхим Києвом. Не зупинила хоробру патріотку навіть присутність у Києві фашистських загарбників. Свою активну громадську діяльність вона продовжила в окупованому Києві. Але, на жаль, не довго. У лютому письменниця була заарештована фашистами і розстріляна в Бабиному Яру.
У творах Олени Теліги відчуваються кращі традиції української літератури, також риси, притаманні для поетів «празької школи», відомої митцями, які хоча і перебували та творили в еміграції, але думками і душею залишалися з рідною Україною.
Літературна спадщина письменниці невелика за обсягом, але вельми значна за своєю сутністю і пуб­ліцистичною спрямованістю і зробила б честь будь-якій національній літературі.
Розпорядженням Звенигородської міської ради №19 від 18.02.2016 "Про перейменування вулиць та провулків м.Звенигородки" провулок Революції перейменовано на провулок імені Олени Теліги.