Запрошуємо на новорічний майстер-клас.

 🎄Шановні друзі!

🌟Хочете мати унікальну ялинкову прикрасу або створити особливий оберіг для рідних? Запрошуємо вас на надихаючий майстер-клас із талановитою майстринею ТАЇСІЄЮ КАЮК! 

Ви навчитеся створювати символ Нового року - оригінального коника власними руками.

 Це швидко, легко і дуже святково!

✨ Бонус: На зустрічі традиційно працюватимуть психологи Центру життєстійкості Звенигородської ТГ і  ви зможете отримати абсолютно безкоштовну консультацію.

📍Зустріч відбудеться 11 грудня об 11 годині у Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського

💥Приходьте! Буде цікаво і корисно.

А ви знали?

 А ви знали, що книга Артема Чапая “Звичайні люди не носять кулеметів” потрапила до списку 50 найкращих видань 2025 року за версією The Washington Post. Видання відзначило найсильніші книги, опубліковані англійською мовою цього року, і серед них – робота українського автора. На сторінках книги герой із філософським поглядом розповідає про досвід війни очима людини, яка не народилася воїном. Він говорить про руйнування, втрати, несподівані відкриття й особисту трансформацію, якою стає шлях захисника. «Це книга, написана передусім спеціально для іноземців, українською не виходила, бо це “пояснялка”., — написав Артем Чапай. Переклад книги вийшов у квітні 2025 року у незалежному американському видавництві Seven Stories Press. Роботу над англомовною версією виконала перекладачка американського походження з українським корінням – Зеня Томпкінс.
Це ще одне важливе свідчення того, що історії українців звучать у світі все голосніше – і що правда про нашу боротьбу доходить до читачів по всій планеті. Пишаємося українськими авторами, які творять і доносять голос України у світовий культурний простір.

З Днем Збройних Сил України!

  Наші захисники —  приклад незламності, самовідданості та віри в країну.
Це справжня армія нескорених!
Завдяки їм вистоїмо й переможемо!
Низький уклін героям!
Вічна пам’ять загиблим…
Віримо в ЗСУ!
Слава Україні!

Григір Тютюнник: "Завжди працюю над почуттями"

5 грудня 1931 року на Полтавщині народився Григір Тютюнник. За 48 років життя він був перекладачем, педагогом, але більшість знає його як письменника-шістдесятника. Літературне ім’я письменник обрав, щоб відрізнятися від старшого брата Григорія Тютюнника. Григорій-молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором. Його творча спадщина невелика за обсягом - близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність його літературної творчості надзвичайно висока. "Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені." - писав Григір Тютюнника у своєму щоденнику. У 1974 році, коли почалися переслідування української інтелігенції, його внесли до чорного списку для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях, твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, і він важко переживав це. "Так я ж написав тільки напівправду життя - і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що - мене вбити треба?". Його ніколи не обирали членом правління Спілки, не делегували на письменницькі форуми, йому не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи. 6 березня 1980 року письменник покінчив життя самогубством. У передсмертній записці написав "Мучте вже когось іншого, все, що я написав, спаліть".

Посмертно, у 1989-му його творчість відзначали Державною премією імені Шевченка.

З Днем Волонтера!

  Дякуємо всім, хто щоденно дарує своє тепло, час та сили для допомоги іншим.
 Дякуємо за ваше велике серце.💛💙💛💙
 Ви - янголи - охоронці. 💛💙

Григорій Сковорода.

 3 грудня ми відзначаємо день народження Григорія Сковороди – мислителя, поета і великого українця, чия свобода була ширшою за час, а внутрішній лад важив для нього більше, ніж будь-які кар’єри чи привілеї. Він не шукав звань і не приймав посад, зате говорив із людьми просто і чесно – про працю за покликанням, про самопізнання, про те, що людині добре там, де її життя не суперечить її внутрішній природі. Його думки залишаються напрочуд сучасними: про гідність, про відповідальність перед собою, про світ, який "ловить нас" тільки тоді, коли ми відступаємо від себе, про свободу, яка починається всередині. Григорій Сковорода залишив у спадок нащадкам не лише свої твори та роздуми, але й дав рідкісний приклад життя людини, яка дозволила собі жити за покликом душі і навчала того ж інших.

Андрій Любка.

 Сьогодні свій 38 день народження відзначає Андрій Любка - відомий український прозаїк, поет, перекладач, есеїст і волонтер. Він автор 3 збірок поезій та 10 прозових книжок (романи, есеї, оповідання). Учасник багатьох українських та європейських літературних фестивалів, окремі твори перекладені 15 мовами світу. Володар численних відзнак та стипендій. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну збирає кошти серед своєї аудиторії на автомобілі, купує джипи та пікапи і за кермом відвозить їх на Схід із друзями в різні підрозділи ЗСУ та ТрО. Перший автомобіль для бійців письменник придбав 19 квітня 2022 року. Гроші на нього зібрали за 12 годин. На сьогодні це понад 400 автівок ("за ваші гроші" - пише письменник на своїй ф/б сторінці). 

"Будь-який чоловік в Україні, який має хоча б грам сумління, має допомагати фронту зараз. У будь-який доступний йому спосіб. Бо хлопці там на фронті зараз захищають не себе - вони захищають всіх нас. Те, щоб вони вижили і могли далі це робити - наш спільний інтерес, і якщо ти не на фронті безпосередньо, то мусиш щось робити для фронту тут, вдома. Тому мій головний кайф - що я роблю потрібну справу і не протираю штани. Мій план - підтримувати армію, допоки є сили і є змога. Скільки треба, стільки й будемо працювати, кожен на своєму місці. Поки є актуальні автівки, можливо потім ця актуальність зміниться і потрібно буде інше, ми перемикнемося, можливо, на дрони" , - сказав Андрій Любка в одному з інтерв'ю.

Лист Святому Миколаю.

 Дорогий Святий Миколаю!🎅

Пише тобі колектив Звенигородської публічної бібліотеки імені Кримського від імені своїх читачів. Так як наша бібліотека для дорослих, тому книг для дітей у нас не багато. Але ж наші читачі часто приходять до нас зі своїми дітьми, які із задоволенням листають дитячі книги. Тому ми просимо тебе, Святий Миколаю, 🎅 допомогти нам поповнити наший книжковий фонд саме книгами для дітей від Видавництва "Ранок". Це сам перед комікси, серії книг "Детективи з вусами" "Друзяки-динозаврики" та інш. 

І, звичайно ж, наші дорослі читачі теж хочуть новинок.📚😇

Топ-3 книги 2025 року.

 Найпопулярнішими книгами серед читачів нашої бібліотеки у 2025 році стали книги: Артем Чех "Пісня відкритого шляху", Іван Багряний "Тигролови"та Ілларіон Павлюк "Я бачу, вас цікавить пітьма". Кожен з цих творів має свою унікальність, привабливість, сюжет і стиль і тому саме вони полюбилися нашим читачам.

Артем Чапай: «Я зрозумів, що завжди був частиною народу»

 2 грудня виповнюється 44 роки Артемові Чапаю (Антонові Водяному) - українському письменнику, перекладачу, репортеру, захиснику України (https://www.facebook.com/chapeye/?locale=ru_RU).  Книги Артема Чапая різні за жанрами. Це і художні твори, і філософські роздуми, і література "життєвих порад". Їх об’єднує вміння автора зацікавити читача з перших рядків. "Моменти гострого щастя бувають попри всі втрати, попри обмеження свободи й відірваність від сім'ї, проти непевність і фоновий страх вони бувають - хоч і недовгі. У "Людині в пошуках сенсу" Франкла є момент, коли в'язні концтабору дивляться на захід Сонця за колючкою й один каже: "Яким прекрасним міг би бути цей світ".", - Артем Чапай.

Будучи перекладачем текстів Махатми Ганді та прихильником ненасильницьких політичних змін, він, утім, узяв до рук зброю і тепер захищає Україну. У своїх інтерв’ю письменник робить висновок, що, на жаль, пацифістські ідеї не надто допомагають проти російських крилатих ракет і бомб.

Книги від Катерини Бахтурової.

Сьогодні наша бібліотека отримала в подарунок від Катерини Бахтурової  (https://www.facebook.com/kata.att) поетичну збірку “Вічноживі”, присвячену військовослужбовцям Збройних сил України, які загинули у російсько-українській війні з 2014 року, роман “В тіні магнолій“ та два номери Всеукраїнського літературно-мистецького журналу “VOLYA”.  Саме Катерина Бахтурова є засновницею та головною редакторкою цього видання. На сторінках цих журналів можна знайти поезію, прозу, тексти про війну, казки, пісні та літературно-критичні статті, а ще - прочитати твори письменників Черкащини - Миколи Темченка (с.Пединівка Звенигородського р-ну), Лани Краски (м. Черкаси), Лариси Магльованої (м.Кам'янка).
Щиро дякуємо пані Катерині за підтримку бібліотеки.
Незабаром видання будуть доступні для прочитання. 

Виставка "Рушники надії".

Сьогодні, в останній день експозиції виставки "Рушники надії", до нас завітали працівники управління соціального захисту населення Звенигородської РВА. Методист Звенигородської публічної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського Оксана Лещенко ознайомила відвідувачів з експонатами виставки, розповіла про Всеукраїнську акцію "Рушник надії", зініційовану ГО "Жінки роду" та ГО "Народжені вільними 2024", переповіла легенду про Сокальську вишивку. Відвідувачі залишили щедрий донат в розмірі 1000грн.

Дякуємо всім небайдужим відвідувачам виставки за донати.

"Берегині" відвідали виставку "Рушники надії".

Сьогодні члени клубу "Берегиня" відвідали виставку "Рушники надії", яка діє у Звенигородська публічна бібліотека імені Кримського.
🔸Завідуюча відділом обслуговування Ольга Гаркавенко розповіла присутнім про ідею створення цієї виставки, про те, що ці рушники, вишиті рідними захисників, про яких немає звісток чи хто перебуває в полоні, стали символом болю й водночас щоденної надії на повернення найдорожчих.
🔸На заході звучали вірші Василя Стрижиуса про героїзм наших солдат, про силу материнської любові, про важливість оберегів.
🔸Голова ветеранської організації Звенигородської територіальної громади, керівник клубу "Берегиня" Алла Мартиненко подякувала матерям та бабусям, чиї сини та внуки сьогодні захищають нашу землю та закликала всіх доєднатися до збіру на «Екофлоу» для військовослужбовця Маруса Богдана. Берегині задонатили 870грн. 🔥
На закінчення заходу учасники виконали спільну молитву за наших воїнів та перемогу.🙏

Дякуємо за книги.

Завдячуючи БО "Благодійний фонд КІ ФАНД" та БФ "Бібліотечна країна" ми знову маємо книжкові новинки. 📚 Кожна нова книга 📕— це можливість для наших читачів рости професійно та впевненіше рухатися до своїх мрій. 🔥 Дякуємо нашим благодійникам за турботу та внесок у популяризацію якісних знань.💜

Виставка "Рушники надії".

 Сьогодні у Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського відкрилася унікальна виставка рушників "Рушники надії", вишитих руками матерів, дочок, дружин, сестер тих захисників, які загинули, зникли безвісти чи перебувають у полоні. 

📌Відкрила виставку начальник відділу освіти Звенигородської міської ради Лариса Кочерга, яка зазначила, що ця виставка має на меті привернути увагу громадськості до проблем українських військовополонених та зниклих безвісти, а також підтримати їхні родини.

📌На відкриття виставки завітали представники Шполянської громади, безпосередні організатори цієї виставки Галина Лозова-Генчу, Галина Шпиця, Алла Снігир та Оксана Логвинюк. Саме Галина Лозова - Генчу, дружина безвісті зниклого військовослужбовця, стала ініціаторкою створення шполянського "Рушника надії", в якому кожен фрагмент - це окрема історія , в якій жінки вишивали віру і надію за своїх рідних: Дмитра Генчу, Олексія Шпицю, Олега Снігиря, Артема Самборського. 

📌На заході була присутня Валентина Вовкотруб з Калинополя, мама зниклого безвісті військовослужбовся Миколи Вовкотруба. Вона зазначила, як важливо,  не дивлячись на біль, єднатися, надіятися і вірити у життя, у повернення, у силу спільноти.

📌На закінчення заходу місцевий поет Василь Стрижиус читав власні вірші про героїзм наших солдат, про силу материнської любові, про важливість оберегів.

📌Ведуча заходу,  Оксана Лещенко, подякувала організаторам та присутнім за небайдужість, закликала підтримати збір на «Екофлоу» для військовослужбовця Маруса Богдана, позивний «Марс».

📌Виставка триватиме до 27 листопада.

Запрошуємо відвідати виставку, ознайомитися з експонатами, та долучитися до благодійного збору.

Запрошуємо на виставку.

 Шановні жителі громади!

25 листопада о 09:30 у Звенигородській публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського відбудеться відкриття виставки «Рушники надії». Експозиція представляє понад сорок рушників-оберегів, створених жінками з різних регіонів України та з-за кордону, які передають емоційний досвід матерів, дружин та сестер військовослужбовців, які перебувають у полоні 

або вважаються зниклими безвісти.

Запрошуємо відвідати виставку та долучитися до благодійного збору на «Екофлоу» 

для військовослужбовця Богдана Маруса, позивний «Марс».

Виставка діятиме до 27 листопада.

Свіча пам'яті.

 

На вікні свіча миготіла,

Кривді з-за плеча тріпотіла,

До правди летіла.

Там де рідний край,

Де Україну голоду нагай

Шмагав до згину

Не день, не годину...

Вогником свіча повівала.

Мати дитинча сповивала,

Пісні гомоніла

Про гірку біду, недолю голу,

Про чужу орду криваво-чорну,

Бодай скам’яніла.

На вікні свіча догасала.

Мати дитинча колисала

Не в колисці, ні,

Не в колисці, але у труні.

Мертві по ровах, їх мільйони.

По німих церквах стогнуть дзвони.

Хто ж то Україні, Боже,

Нині допоможе?!

На вікні свічі не задути.

Скарги і плачі досі чути –

Усе люди тямлять.

Досі жаль до сліз,

Тих що не в пору

Їх потяг укіс голодомору,

То ж вічна їм пам’ять.

На вікні свіча миготіла...

Богдан Стельмах

Пам'ятаємо.

 У борозні орач покинув рало...

Яка ж його сполохала орда?

Моє село від голоду вмирало,

могилками чорніло по садах.

Живі мерці бродили попідтинню

З благаннями припухнутих очиць,

Шукали крихти хліба, як святиню,

Для сівачів прийдешніх і для жниць.

І скімлили, мов цуценята, діти,

Їх не приймали навіть бур’яни:

Де вас ховать, куди з вами подітись,

Конаючими тяжко без вини?

Ось більшовик прийшов на допомогу

І виділив підводу з копачем,

Та ми малі, минаємо дорогу

І на багатті равликів печем...

Гриземо все, залякані звірята,

Мов хижа гусінь, точимо сади,

Хоч вигибає мовчки кожна хата

І з димарів не в’ється рідкий дим.

Відкрито навстіж в потойбіччя двері,

І вже вовками шастають вночі

З сокирами ті дикі людожери

Та на хатах пугукають сичі.

Михайло ІВАНЧЕНКО.

с.Гусакове

Запали свічку пам'яті.

 Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2025-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 22 листопада. 
Долучись до акції “Запали Свічку пам'яті” в пам'ять про мільйони замучених голодом українців.

З Днем Гідності та Свободи.

 21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Століттями українська нація доводила, що ніхто не позбавить нас цих якостей. Цю істину підтвердили й доленосні для незалежної України революції: Помаранчева революція 2004-го, революція Гідності 2013-го та війна з російським загарбником. Агресор може спробувати лишити нас світла чи тепла, спробувати захопити наш дім, нашу землю, але йому не забрати в українців ані Гідність, ані Свободи. В цей день ми вшановуємо тих, хто не тільки своїми справами, а й втраченим життям продемонстрував бажання жити у вільній та демократичній державі.

До Дня пам’яті жертв Голодоморів.

Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр.

Саме цій темі і була присвячена година пам'яті, яку провела завідуюча відділом обслуговування Звенигородскої публічної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського Ольга Гаркавенко, для джур куреня імені Агатангела Кримського, роїв "Завзяте козацтво" та "Звенигора" Звенигородського опорного закладу загальної середньої освіти ім. Т.Г.Шевченка. Ольга Леонідівна розповіла про причини штучного голоду в Україні, назвала його головних винуватців, його трагічні наслідки, зачитала спогади очевидців про голодомор зібрані у науково - популярному краєзнавчому журналі "Спадщина". А ще джури познайомилися з тематичною виставкою - інсталяцією “Неспечений хліб, непрожиті долі...”, яку доповнили копії робіт Михайла Іванченка. Михайло Іванченко першим виставив свої малюнки про Голодомор на Всесвітньому симпозіумі “Голодомор-33”. Його дослідження помістили Володимир Маняк та Лідія Коваленко у книзі “Голод-33” (Київ: Радянський письменник, 1991) та Асоціація дослідників голодоморів в Україні у книзі “Голодомори в підрадянській Україні” (Київ — Львів — Нью-Йорк, 2003).

На превеликий жаль сьогодні ми знову маємо справу з російським імперіалізмом, який і не приховує своїх злочинних намірів: знищити Україну та українську ідентичність. Десятки населених пунктів стерті з лиця землі, тисячі мирних українців стали жертвами обстрілів і бомбардувань, були закатовані й розстріляні. Нині українські воїни, які зупинили навалу і звільняють від ворога наші землі, не лише захищають територіальну цілісність і суверенітет України, але і нашу ідентичність, право бути господарями на своїй землі, шанувати власну мову, історію, культуру, героїв.

Шануємо. Пам'ятаємо. Перемагаємо.