Минає 30 років після того, як 26 квітня 1986 року, вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС, що спричинило масштабну радіоактивну катастрофу.
Саме цій сумній даті присвячений масовий захід , який підготували і провели бібліотекар відділу обслуговування центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського Мазира О.Я., бібліотекар Звенигородського центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів (ЦППРК) Захарченко Н.М., учні Іващенко Антоніна, Хмельницька Яна та Шкільна Яна.
Присутні ознайомилися із сторінками усного журналу “Дзвони Чорнобиля”, з яких дізналися про саму трагедію на атомній електростанції, про героїв — пожежників, які ціною власного життя зупинили пожежу, про зону відчуження і самоселів у зоні, дізналися про наслідки аварії. Ось деякі факти зі сторінок журналу:
Чорнобиль — адміністративний центр зони.
До аварії в Чорнобилі проживало 12,5 тисячі осіб, всі вони були евакуйовані через кілька днів після трагедії. На даний момент місто входить у 30-кілометрову зону відчуження і є її адміністративним центром. Персонал підприємств, що тут працюють, проживає в занедбаних багатоквартирних будинках Чорнобиля. При перетині кордонів зони відчуження всі зобов'язані проходити дозиметричний контроль.
Після чорнобильської катастрофи виникла необхідність контролю над територіями, які зазнали найбільшого забруднення - це міста Чорнобиль і Прип'ять. Через зараження довгоживучими радіонуклідами цю зону закрили для вільного доступу. Нині в Чорнобилі розташоване підприємство з управління зоною відчуження, там же проживає до 2800 працівників підприємств, що будують укриття для саркофага.
Прип’ять — місто — привід.
Атомоград Прип'ять мав стати гордістю радянської України. Місто розташоване на березі однойменної річки Прип'ять в 3 кілометрах від ЧАЕС. Для працівників ЧАЕС були створені максимально комфортні умови. Саме воно піддалося найбільшому забрудненню через аварію. Населення Прип'яті складало 47,5 тисяч осіб, всі були евакуйовані наступного дня після катастрофи. Навіть після робіт з дезактивації рівень забруднення радіонуклідами залишається занадто високим, тому місто визнали непридатним для життя. Нині ж тут як у сюрреалістичному кіно: вулиці заросли деревами, вікна без шибок, у багатьох будівлях обвалилися внутрішні перекриття. Зараз у місті діє лише спецпральня, станція фторування і знезалізнення води, а також гараж спецтехніки ЧАЕС. У місті не проживає жодної людини.
Арка — нове укриття для саркофага.
Для ліквідації аварії було задіяно понад 600 тисяч осіб. Основним їх завданням було будівництво бетонного саркофага для 4-го енергоблоку. Під дією зовнішніх факторів і радіації старе укриття почало руйнуватися, що несе небезпеку - там досі зберігається близько 200 тонн радіоактивних речовин. Нова арочна споруда повинна повністю накрити саркофаг і дозволити його частковий демонтаж.
Евакуація — сподівались, лише на три дні.
Через кілька днів після аварії відбулась евакуація населення з 30-кілометрової навколо Чорнобильської АЕС. З собою дозволяли брати тільки найнеобхідніше, обіцяли що за три дні всі повернуться додому. Але досі рівень радіоактивного зараження дуже високий, що не дозволяє зняти обмеження в зоні.
Через деякий час після аварії та евакуації частина місцевих жителів під різними приводами поверталися до рідних домівок. Цих людей стали називати "самоселами". На сьогоднішній день в зоні проживає близько 180 самоселів: 80 осіб у Чорнобилі і ще близько 100 в селах 30-кілометрової зони. Люди живуть на своїх хуторах, вирощують овочі та фрукти, збирають гриби в лісі і п'ють воду з колодязів. З комунальних послуг у них - тільки електрика. Раз на місяць листоноша розвозить пенсії, двічі на місяць приїздить мобільна продуктова крамниця.
Зона екзотичного туризму.
Щорічно Чорнобильську зону відчуження відвідує кілька тисяч туристів-екстремалів. До початку збройного конфлікту на сході України серед туристів-іноземців лідирували росіяни. Нині найбільше туристів - з Польщі, Чехії та США.
Наприкінці заходу Ольга Ярославівна Мазира ознайомила присутніх з бібліографічним оглядом літератури “Життя обпечене ураном.”
