Сьогодні пропонуємо вашій увазі:
Агатангел Кримський — один із найколоритніших українських прозаїків раннього модернізму. Його оповідання виповнені експериментальним пафосом, проникненням у внутрішній світ і темні закутки душі психічно розщеплених, невротичних і самоздивованих натур.
Антін Крушельницький сміливо порушував табуйовані теми, відтворюючи ранньомодерністське світовідчуття. Його оповідання насичені духовною атмосферою галицької інтелігенції на початку ХХ ст. і львівським колоритом. Розгортаючи події у внутрішньому світі персонажів, переважно жінок, він активно використовував психоаналіз, натуралістичну стилістику і прийоми «потоку свідомості».
Проза Валер’яна Підмогильного природно вписується в контекст високого європейського літературного модернізму. Останній його твір «Повість без назви…» визнано найблискучішим у тогочасній українській літературі. Це — досконала за художньою формою, а за пафосом близька до сковородинівства самодискусія, в якій протистоять актуальні для того часу і людського майбутнього ідеї та принципи.
