Сьогодні пам'ятний день - 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його “Заповітом”, написаним ще в 1845 році, на рідній землі – “Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...”.
Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі . А 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві “Кременчук” перевезли з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, і вже 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі книгу Зінаїди Тарахан-Берези “Святиня”.
“Святиня» присвячена історії Шевченкової могили – духовного храму українського народу. Книга народилася внаслідок глибокого осмислення її автором величезної кількості документальних, історичних, літературних, мемуарних і фольклорних джерел та власних спостережень. Науково-документальна та водночас натхненно написана книга звернена до всіх шанувальників Генія, яким дорога національна історія та культура. Видання широко ілюстроване фотографіями та документами. Книга фактично є єдиним повним джерелом про основні етапи створення та діяльності Шевченківського національного заповідника.
