Ти вибрав шлях не для параду
Й відкинув рабство на узбіч,
То не зважай на помсту й зраду,
А прямо йти грозі навстріч.
Тебе спинятимуть невдачі,
Але щоб духом не поник,
Давай їм завше влучно здачі
І не гальмуй звитяги крик.
Не падай під копита ордам
Й своє сумління не знівеч, -
Ген молода вже йде когорта,
Готова взять свій вірний меч.
Ти не виходиш вічно з січі,
Як зарубцьований рубач,
Дивись неправді прямо в вічі
Й нікому кривди не пробач.
1997
Михайло Іванченко
