.jpg)
Сьогодні, 5 серпня в Україні вшановують пам’ять жертв Великого терору — однієї з наймасовіших хвиль політичних репресій в історії ХХ століття. За оцінками істориків, на території УРСР було засуджено 198 918 осіб, із яких близько двох третин розстріляли. Решту відправили до тюрем і таборів ГУЛАГу. Офіційним початком Великого терору став оперативний наказ НКВС СРСР № 00447 від 30 липня 1937 року. Документ запроваджував фактично «плани» на репресії: для кожної республіки визначали кількість людей, яких потрібно було розстріляти або ув’язнити. Для УРСР ці ліміти неодноразово збільшували. Вироки виносили так звані «трійки» — позасудові органи, що діяли всупереч навіть радянському законодавству. Людей позбавляли права на захист і справедливий суд, а зізнання вибивали психологічним тиском і тортурами. Великий терор був спрямований не лише проти політичних опонентів. Його метою було залякати суспільство, знищити будь-який опір, сформувати атмосферу тотальної недовіри та безумовної покори. Доноси, нічні арешти, показові процеси й масові розстріли стали буденністю. Серед жертв Великого терору — тисячі українських учених, письменників, митців, військових, священників і звичайних громадян. Саме тоді було знищено значну частину покоління, яке ми сьогодні називаємо Розстріляним відродженням.