День Європи в Україні.

З 2003 року третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року. У 2020 році День Європи в Україні припадає на 16 травня. Для українців це особливий день. Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини, об’єднаної прогресивними демократичними поглядами. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи. Пам’ятаймо, що Європа починається не за кордоном, а в серці кожного з нас.

Щоб більше дізнатися про історію і традиції європейських країн запрошуємо переглянути книжкові перегляди організовані у Звенигородській центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського.

Поетичні рядки.

Сім’я — це майбутнє, це дуже важливо,

Це той осередок, де щастя й тепло.

Сім’я — це любов, мир і діточки-диво,

Найкраще усе, що на серце лягло.

Це ласка, турбота, довіра, повага,

Терпіння, взаємність і щирі серця.

В сімейнім житті є своя перевага,

Бо тут зрозуміють усе до кінця.

Сім’я — це традиції, будні і свята,

Всього буде вдосталь у вас на путі.

Сім’я — це роботи багато-багато,

Але це найкраще, що є у житті.

Надія КРАСОТКІНА

                             

Міжнародний день сім'ї.

Щорічно 15 травня відзначається Міжнародний день сім’ї (International Day of Families). Це свято було проголошене резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1993 році. Сім’я - джерело любові та поваги. У сім’ї формується характер людини, її світогляд, моральні якості. Саме в родинному колі ми усвідомлюємо свою значимість і неповторність, набираємося сил та натхнення. Усе своє свідоме життя ми подумки повертаємося у сім’ю, до своїх рідних і близьких, згадуємо їх поради та добрі слова. Будучи основою суспільства, сім’я залишається берегинею культурних традицій, загальнолюдських цінностей і наступності поколінь.                                

Співець козацької вольниці. Андрій Чайковський.

15 травня 1857 року народився Андрі́й Я́кович Чайко́вський — український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині. Діяч Національно Демократичної Партії, згодом УНДО, один з організаторів УСС, повітовий комісар ЗУНР у Самборі.

Андрій Чайковський увійшов в українську літературу наприкінці XIX століття і працював на її ниві чотири десятиріччя. Його численні огювідання й повісті були високо оцінені Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Осипом Маковесм. Основні твори першого періоду (1888 – 1910 рр.) присвячені життю дрібної галицької шляхти – тієї суспільної верстви, з якої він сам походив і життя якої дуже добре знав як адвокат. В другому періоді (1910 – 1935 рр.) основні твори присвячені минулому України козацької доби. За життя А. Чайковського його твори користувались великою популярністю, але переважно в Галичині. В Україні під російським пануванням він був майже невідомий, а за московської більшовицької влади – забороненим. Наслідки цієї заборони не повністю подолані й нині: рясна творча спадщина письменника перевидається лише частково, немає повного зібрання його творів, на яке він давно заслужив.

Вітаємо!

Сьогодні, 14 травня, святкує свій День народження лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук. Йому виповнюється 45. Святослав вже багато років надихає українців своїми піснями і залишається символом української музики. Дякуємо тобі,  Святославе,  за неймовірні емоції, які ти дарує нам, своїм слухачам – в Україні та по всьому світу. Дякуємо, за те що підняв якість української пісні “вище неба”. З Днем народження!

Поетичні рядки.

Над шляхом, при долині, біля старого граба,

де біла-біла хатка стоїть на самоті,

живе там дід та баба, і курочка в них ряба,

вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,

і вишні чорноокі стоять до холодів.

Хитаються патлашки уздовж всії стежини,

і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.

А потім довго-довго на призьбі ще сидять.

Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,

а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.

І хтось до когось їде тим шляхом золотим.

Остання в світі казка сидить під образами.

Навшпиньки виглядають жоржини через тин…

Ліна КОСТЕНКО

Лицар свободи. Василь Стефаник.

Сьогодні минає 149 років від дня народження Василя Стефаника (1871–1936), українського письменника, визначного майстра психологічної новели, зокрема діалогу. Видав збірки новел: «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905). Радянський уряд у 1928 році призначив Стефанику персональну довічну пенсію, в обмін за це всіляко намагаючись «пофарбувати» його в «червоного» письменника і зробити «полум’яним революціонером». Письменник не пручався. Він просто мовчав. Так само як і Ольга Кобилянська, але після 1917 року Стефаник майже нічого не написав. 

Поетичні рядки.

 

Мені ти приснилась давно,

ввійшла ти у думи мої.

Я море люблю, бо воно

нагадує очі твої.

Розкрив я до сонця вікно

й дивлюсь крізь проміння рої…

Я небо люблю, бо воно

нагадує очі твої.

І радісні квіти весни,

коли у садах солов’ї,

люблю я фіалки — вони

нагадують очі твої.

Володимир СОСЮРА

Микола Хвильовий. Останній романтик.

Сьогодні День пам'яті Миколи Хвильового (Микола Григорович Фітільов; 1893-1933), українського письменника, історіософа, чільного діяча українського відродження 20-х років ХХ століття. Автор гострополемічних памфлетів «Камо грядеши», «Думки проти течії», «Україна чи Малоросія?»; оповідань, новел, віршів. Микола Хвильовий – один із фундаторів мистецької елітарної організації українських письменників ВАПЛІТЕ, де було зосереджено більшість із талановитих на той час митців. Успіх до Хвильового прийшов після виходу у світ прозової збірки «Сині етюди» (1923), яка стильово й тематично започаткувала нову модерну течію в українській літературі. Він був найпопулярнішим українським радянським прозаїком свого часу. Академік Олександр Іванович Білецький назвав Хвильового «основоположником справжньої нової української прози».

На час смерті письменнику було лише 39 років. Можна сказати, що це було демонстративне і протестне самогубство – життєлюб, закоханий у людину і мистецьке слово, він не міг далі жити в ідеологічній задусі московського тоталітаризму. А то й дійсно були страшні часи – між Голодомором і новими політичними чистками. Тодішня доба не давала таким людям як Хвильовий жодного шансу. І він сам обрав свою смерть.

Мудрий талант Панаса Мирного.

 

Сьогодня минає 171 річниця  від дня народження Панаса Мирного , українського письменника, громадсько-культурного діяча.  П.Мирний - автор романів «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», повістей «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне», драми «Лимерівна», «Казки про Правду і Кривду», оповідань, нарисів. В історію української літератури Панас Мирний увійшов як автор реалістично-психологічної прози. Розпочавши з традиційних для літератури першої половини ХІХ ст. оповідних жанрів, у зрілий період він створив великі епічні полотна, які склали цілий етап у розвитку української літератури. За радянської влади письменника неодмінно називали «революціонером-демократом», хоча сам Панас Мирний основним критерієм творчості вважав життєву правду: “Розказуй людям просто і правдиво”. та й до революційного руху не мав жодного відношення. З 1871 року і до кінця свого життя жив у Полтаві, працював у губернському скарбництві й казенній палаті, був дійсним статським радником, що в царській Росії дорівнювало військовому чину генерала.