Поетичні рядки.

Гроза пройшла… зітхнули трави,

 Квітки голівки підняли,

 І сонце, тепле і ласкаве,

 Спинило погляд на землі.

 Здаля розвіялись тумани,

 Знов ясно, пахощі, тепло…

 Спинилась кров, замовкли рани…

 Прибите серце ожило.

 Літає радість, щастя світе,

 Дзвенять пташки в садах рясних,

 Сміються знову трави, квіти…

 А сльози ще тремтять на них.

Олександр ОЛЕСЬ.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

23 липня православні християни вшановують пам'ять преподобного Антонія Печерського, який був засновником Києво-Печерської Лаври. Житіє Антонія оповідає, що святитель мав талант чудотворення - зціляв хворих, передбачав події. А в народі його прозвали Громоносцем, тому що 23 липня зазвичай була літня гроза. Вважалося, що різкий грім на Антонія – ознака того, що буде невеликий дощ, гучний грім – до зливи. А ще його називали  Антоній Рясочник. У цей період на водоймах з’являлася велика кількість ряски . Говорили, що там, де є ряска, живуть русалки, тому намагалися в цей день не ходити до водойм без особливої ​​необхідності, оскільки вважалося, що ці духи можуть заманити людину і тягнути її під воду.                Більше про русалок та інших духів природи ви можете прочитати у книзі Дари Корній “Чарівні істоти українського міфу”.

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

23 липня в світі відзначається Всесвітній день китів та дельфінів.  Ми ж вирішили згадати книгу Германа Мервілла “Мобі Дік або Білй кит”. Цей найвідоміший роман американського письменника був написаний у 1851 році. Цікаво, що книгу відразу після видання суспільство не прийняло і не зрозуміло. Популярність твір отримав уже після смерті письменника.  Роман важко назвати художнім твором. Цей дивний твір поєднав у собі захоплюючі пригоди, глибокі філософські роздуми і велику людську драму. Автор розповідає про мандри на китобійному судні — сюжет наче б і простий і в той же час багатоплановий. Герой роману капітан Ахаб вирушає у дуже ризикований рейс, він сповнений рішучості відшукати в океані кита-альбіноса на прізвисько Мобі Дік. Що штовхнуло його на цей крок: ненаситна жага помсти (капітан колись постраждав від кита) чи спроба довести свою владу над силами природи? Хто може стати переможцем у такому поєдинку, в жахливому вирі людських почуттів і непередбачуваної стихії?..

Запрошуємо до нашої бібліотеки перечитати чи вперше познайомитися з цією книгою. Читайте, думайте, аналізуйте, робіть свої неупереджені висновки.

Пам'ятаємо!

Сьогодні День пам’яті Богдана Ступки, якого ще називають "душею українського театру та кіно". Ми пам’ятаємо Богдана Сильвестровича як актора, Героя України, лауреата Шевченківської премії та директора Національного академічного театру ім. Франка. Він зіграв у ста фільмах, а також мав більше сотні персонажів на сцені театру. Актор став цілою епохою та символом українського кіно. Він був і лишається прикладом української інтелегентності і мудрості. Пам`ятаємо!  Світла, вічна пам`ять!

Олександр Олесь. Між журбою і радістю.

Сьогодні День пам’яті Олександра Олеся (справж. – Олександр Іванович Кандиба; 1878-1944), українського прозаїка, драматурга, поета. Його називали «українським Гейне» і «українським Надсоном». Понад вісімдесят композиторів – українських, російських, чеських, французьких – клали його вірші на музику. Крім поезії, драматичних творів, у творчій спадщині митця — прозові, публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті. 1919 року, після жовтневого перевороту, Олесь опиняється за кордоном. Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною:

Душа розірвана, як рана…

Бальзам далеко так, як сонце,

А сонце, сонце, як і щастя,

Там, там, лише в краю коханім.

Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор 1933 р. в Україні, про арешти і розстріли української інтелігенції, зокрема про розправу над особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 р. Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 р. драми «Земля обітована». 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі. 29 січня 2017 року прах Олеся і його дружини Віри було перепоховано на Лук'янівському кладовищі у Києві.

Життя в ім'я дітей.

Сьогодні виповнюється 142 роки від дня народження Януша Корчака (справж. – Генрік Гольдшмідт; 1878-1942), польського письменника, педагога, лікаря. Автор повістей «Діти вулиці», «Моськи, Йоськи й Срулі», «Банкротство малого Джека», «Король Матіуш Перший», «Щоденника». Закінчив Варшавський університет. Працював лікарем. Був успішним спеціалістом. Отримував високі гонорари від багатих пацієнтів і безкоштовно лікував дітей з бідних родин. В 1911 р. очолив Будинок сиріт. «Сином своїм я обрав ідею служіння дитині…», - написав він через 30 років. Під час 1-ї світової війни перебував в Україні, брав участь в організації будинку для польських дітей у Києві. Після початку 2-ї Світової війни записався добровольцем на військову службу, але його не прийняли з огляду на вік. Загинув у гітлерівському таборі смерті Треблінка разом з 200 своїми вихованцями. Видатний педагог і письменник був твердо переконаний, що казкою і добрим словом можна вилікувати поранену дитячу душу. Все своє життя він присвятив роботі зі знедоленими, позбавленими тепла і ласки сиротами, прийнявши разом з ними мученицьку смерть. Головна думка, яка звучить в творах Януша Корчака, полягає в тому, що зміна світу - це в першу чергу реформування виховання. Педагог-письменник вважав, що війни розв'язують ті, хто в дитинстві недоотримав любові і кому старші невірно пояснили життєве світоустрій.

Поетичні рядки.

Дощ одшумів, пройшов...

Мовчать листки промоклі,

і срібло крапельок свій

зупинило біг,

неначе дивляться в малюсінькі біноклі

на мене очі їх...

Володимир СОСЮРА

Письменник - легенда.

Сьогодні виповнюється 121 рік від дня народження Ернеста Гемінґвея (1899–1961), американського письменника, журналіста, лауреата Нобелівської премії з літератури (1954), одного з найвідоміших американських письменників «загубленого покоління», кому вдалося надзвичайно вдало поєднати високу літературу з масовістю. Автор романів «Прощавай, зброє!», «По кому подзвін», збірок новел «Чоловіки без жінок», повісті-притчі «Старий і море». Вже після смерті письменника побачила світ книжка мемуарів «Свято, яке завжди з тобою», присвячена Парижу. Світ Гемінґвея – це суто чоловічий світ першої половини ХХ сторіччя: війна, полювання, риболовля, спорт, коррида, і звісно, жінки – часом стерви, часом ангелоподібні, але неодмінно вродливі. Війну Гемінґвей ненавидів, називав її «невпинно зухвалим, смертовбивчим, брудним злочином». А ще вважав, що війну затіває свинота, яка максимально наживається на ній...

Поетичні рядки.

                                                  Захочеш – і будеш. В людині, затям,                                                    Лежить невідгадана сила.

Зрослась небезпека з відважним життям,

Як з тілом смертельника крила. 

І легко тобі, хоч і дивишся ниць,

Аби не спіткнутись ні разу,

І нести солодкий тягар таємниць

І гостру петарду наказу. 

Навчишся надать блискавичність думкам

І рішенням важкість каміння.

Піти чи послати і стать сам на сам

З своїм невблаганним сумлінням.

Олесь ОЛЬЖИЧ.

Вічно живий і мудрий Олесь Ольжич.

8 (21) липня 1907 року народився Олег Кандиба-Ольжич. У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни. Прожив він лише 36 літ, а залишив по собі слід планетарної людини. Бо вже в 23-и став наймолодшим доктором археології, хоча з малолітства чудово малював і виявляв здібності до музики. Олесь Ольжич унікальний поет, він писав про людські почуття, котрі здатні виховати в українцях волю і честь, цілісну натуру і залізний характер. Він усіляко пропагував цінності, що підкреслювали героїчну суть українця та української нації. В одній із статей  писав: "Віднайшовши героїчний життєвий ідеал, нація не боїться уже ніяких фізичних ударів. З почуттям власного благословення на чолі, назавжди рішена на свойому шляху, в революції народжена, сучасна Україна спокійним ликом зустрічає негоди і бурі, знаючи, що вони розвіються, а вона буде". Ольжич гартував характер української людини, бо хотів, щоб залізний характер мала українська нація.