Ірена Карпа.

Сьогодні день народження Ірени Карпи – української письменниці, телеведучої, музикантки, журналістки, яку прозвали першою хуліганкою української літератури. Творчість Ірени Карпи читачі сприймають неоднозначно. Свідчать про це і різноманітні рейтинги і премії: так, книга "Добло і Зло" отримала одночасно і літературну антипремію, і місце в десятці найкращих українських книг року. Безумовно, Ірена Карпа людина обдарована і є яскравим представником  українських літераторів, яка пише на-гора про все, що пригнічує молодь. Серед своїх ровесників вона робить це найяскравіше – відверто, енергійно, іноді цинічно. Це альтернатива, якої хронічно бракує українській літературі, мистецтву, самому українському суспільству. Епатажна Ірена Карпа відома західному світу не лише своєю творчістю. Сьогодні Карпа живе у Парижі, де працює першим секретарем з питань культури в Українському посольстві у Франції. Ірена Карпа успішно суміщає усі свої заняття, а також активно подорожує особливо її приваблюють країни Південно-Східної Азії.

Василь Стефаник.

7 грудня 1936 року відійшов  у вічність Василь Стефаник (1871-1936), український письменник, громадський діяч, визначний майстер психологічної новели, зокрема діалогу. Видав збірки новел - “Синя книжечка” (1899), “Камінний хрест” (1900), “Дорога” (1901), “Моє слово” (1905). “…Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки…” Ці слова Василя Стефаника, найближчого соратника І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки,  якнайкраще характеризують його творчість. У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ – початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб. Радянський уряд у 1928 році призначив Стефанику персональну довічну пенсію, в обмін за це всіляко намагаючись “пофарбувати” його в “червоного” письменника і зробити “полум’яним революціонером”. Від пенсії митець у 1933 році відмовився, коли дізнався про штучно створений голод та про репресії “совєтів” проти української інтелігенції. У відповідь на цей сміливий вчинок ім’я письменника в радянській Україні не згадували майже до початку 40-х років.

Творець українського гімну: Михайло Вербицький

Сьогодні, 7 грудня, День пам’яті Михайла Вербицького (1815-1870), українського композитора, хорового диригента, священика, одного з перших українських професійних композиторів у Галичині; одного з авторів пісні “Ще не вмерла Україна” , що є нині Державним Гімном України. Цікаво, що музику пісні “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського, Вербицький написав спочатку для солоспіву в супроводі гітари, а вже згодом розробив її для хору.  Видатний композитор сучасності Валентин Сильвестров  зауважив: “Гімн України – дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Його створив Михайло Вербицький – церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар – це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів. У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це – гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають”.

Душа зачарована квітами: Катерина Білокур.

 Сьогодні виповнюється 120 років від дня народження Катерини Білокур (1900–1961), видатної української художниці, майстра декоративного розпису. Автор фантасмагоричних пейзажів та натюрмортів - «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948-1949), «Цар Колос» (1949), «Сніданок» (1950), «Квіти і берізка ввечері» (1950) та ін. Катерина Білокур не здобула навіть початкової освіти. Читати, писати і малювати навчилася самотужки. Батьки забороняли їй вчитися, спалювали малюнки. Вона потайки виривала аркуші з школярського зошита молодшого брата й малювала. А ще брала шматочки полотна у матері, дошки – у батька. Пензлики робила сама. Її кумиром, святим був Тарас Шевченко.  У 1954 році вісім картин художниці експонуватимуться на виставці в Луврі, удостояться компліменту Пікассо. Три картини, серед яких був і «Цар-Колос»,  яким вона увіковічила на полотні скромне колосся пшениці, назавжди залишаться за кордоном – їх викрадуть. 1977 року в селі Богданівка (батьківщина мисткині) відкрито музей-садибу художниці. На мольберті в її кімнаті – недописана картина – розкішні жоржини на синьому тлі.

З Днем української хустки.

 

В нашому роді, в нашім народі

Хустку, як символ всі бережуть.

В білих - дівчата веснами ходять,

В чорних - бабусі осені ждуть.

Все нам на долі збутися мусить!

Мрія - без края, світ - без кінця!

Ой, Україно, рідна матусю!

Як тобі хустка ця до лиця!

Ганна Чубач

Рільке в Україні і про Україну.

Райнер Карл Вільгельм Йоганн Марія Рільке – людина багатьох народів: австрійський поет, що народився в Чехії (Прага), дванадцять років жив у Парижі (Франція), помер у Швейцарії в старовинному будиночку, купленому йому друзями, які завжди ним опікувалися, у той час маловідомим автором. Майже двадцять років мандрував: Німеччина, Італія, Росія, Скандинавія, Африка, Близький Схід… і Україна.  “Я їду до Києва й Криму. Очікуючи цю подорож, я почуваюся так, немов дитина перед Різдвяними святами…”. На початку 1900 року прибув до Києва, де жив близько двох тижнів. Був вражений Києво-Печерською лаврою, захоплений святкуванням Зелених свят. Київ вважав містом “близьким до Бога” і хотів тут оселитися назавжди. Після Києва побував у Каневі на могилі Т. Г. Шевченка, відвідав Кременчук, Харків, Полтаву. У щоденнику зробив запис: “Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки й охоплює душу сум, що мене там немає”. Україна надихала поета своєю багатою культурною спадщиною та славним героїчним минулим. Українські мотиви – у творах “Пісня про Правду”, “Дух південної чарівної країни”, “Як старий Тимофій помирав, співаючи”, поезіях “Мазепа”, “Карл XII мчить по Україні”, “Казках про любого Бога” й інших. Письменнику-іноземцю вдалося точно передати національний колорит України, те, що вирізняє її з-поміж інших країн.

Райнер Марія Рільке.

 

Сьогодні виповнюється 145 років від дня народження Райнера Марії Рільке (1875-1926), австрійського поета, одного з найвидатніших поетів ХХ ст. Він увійшов в історію літератури оригінальними трактуваннями ”вічних” тем, пильною увагою до художньої спадщини минулих епох і стриманим естетичним новаторством. У 1899-1900 рр. був в Україні, відвідав могилу Т. Шевченка. Українською мовою твори Рільке перекладали Павло Тичина, Микола Зеров, Микола Бажан, Микола Лукаш, Василь Стус. Бажанові переклади Рільке із захватом читав Василь Стус на засланні. Перебуваючи в мордовському концтаборі, він – навіть за тих нелюдських обставин – намагався й сам перекладати з Рільке, насамперед його “Сонети до Орфея”. 

Андрій Любка.

Сьогодні святкує свій день народження Андрій Любка. Епатажний, харизматичний, артистичний, привабливий, іронічний. У свої 33 Андрій Любка уже є знаним поетом, прозаїком, журналістом і перекладачем. На його рахунку ряд поетичних збірок та прозових творів. Окремі твори перекладено англійською, німецькою, китайською, португальською, івритом, російською, чеською, польською, сербською, македонською, литовською, словацькою, грузинською, румунською та турецькою мовами. З-під його пера вийшли резонансні романи “Карбід”  і “Твій погляд, Чі-Чіо-сан” . Письменник має ступені бакалавра української філології (Ужгородський університет) і магістра балканських студій (Варшавський університет), вільно володіє кількома мовами, постійно представляє Україну на міжнародному рівні на літературних і перекладацьких форумах і конференціях, є лауреатом низки премій та відзнак.

З днем народження, філософе !

 Сьогодні день народження Григорія Сковороди (1722-1794), видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, істинного християнина і просто вельми оригінального чоловіка. Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу на довгі-довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. 

Афоризми від Сковороди

- Бери вершину і матимеш середину.

- З усіх утрат втрата часу найтяжча.

- Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.

- Більше думай і тоді вирішуй.

- З видимого пізнавай невидиме.

- Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.

- Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.

- Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.

- Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

- Чисте небо не боїться блискавки та грому.

- Що швидко запалюється, те раптово гасне.

- Більше думай і тоді вирішуй.

Увага! Оголошення.