Поетичні рядки.

 Коли і я за караваном

Піду, згорнувши днів сувій,

Я скіфським золотом курганним

Залишусь в пам’яті твоїй.

Не зви мене, не бий на сполох,

Не витрачай себе в журбі.

Можливо, інший археолог

В житті зустрінеться тобі.

Він сум в очах твоїх розтопить,

І ти промовиш тихо: «Мій!..»

Не дозволяй йому розкопок

В душі і пам’яті твоїй…

Борис Мозолевський

Борис Мозолевський : поет, шукач скарбів і волі.

 4 лютого 1936 року у селянській родині на Миколаївщині народився Борис Мозолевський . Його батько загинув на одному з фронтів Другої світової війни, мати тяжко працювала на колгоспних полях, аби заробити на окраєць хліба. Від голоду Борисові порадили втікати до армії, і він (хоча й був замалим) спершу прибився до авіаторів, а потім – до одеських моряків. Пізніше став льотчиком. Після служби десять років кочегарив у Києві. Писав вірші, переважно ліричні. Спочатку російською мовою, а згодом і українською. Про археологію до 30 років навіть і не мріяв, хоча й побував у кількох експедиціях, керував археологічним гуртком у Київському палаці піонерів. Якби склалося подальше життя Мозолевського невідомо, але у степових краях розгорталося широкомасштабне будівництво. Кургани розорювалися, опинялися під загрозою знищення. Археологи квапилися їх розкопувати. Фахівців катастрофічно бракувало. Саме тоді й згадали про опального кочегара-поета. Все змінилося 21 червня 1971 року, коли під час археологічних розкопок кургану Товста Могила, Борис Мозолевський знайшов золоту пектораль. Незабутню мить свого життя вчений зафіксував так: “Я побачив, як зблиснуло золото, і, якимсь невідомим відчуттям збагнув, що це саме те: річ була велика і явно лежала на своєму первісному місці, не зрушена грабіжниками. На хвилю я заціпенів...” Плідна праця, впертість, хороша вдача і надзвичайно сильна інтуїція посприяли археологу обрати саме той курган, де і був схований один із найцінніших артефактів, які вдалося знайти на території України.

Нові надходження від Українського інституту книги.

 Володимир Саркісян. Хімія повсякдення. Від шампуню і прального порошку до смаженої картоплі.

Наше повсякденне життя — суцільна хімія. У ванній, на кухні, в автівці, аптечці й навіть на природі. За найпростішими речами — від прянощів до антисептика — стоїть складна формула і щонайменше кілька хімічних сполук зі страшними назвами, які взаємодіють між собою у той чи інший спосіб (незрозумілий для нас зазвичай). У своїй книжці хімік-токсиколог Володимир Саркісян пояснює, як на хімічному рівні функціонують речі та явища, з якими ми стикаємося щодня, — приготування їжі, прибирання та прання, купівля ліків, ожеледь на дорогах. Тут не лише формули та схеми, а й цілком буденні та практичні приклади. Коли потрібно посолити смажену картоплю та чому гомеопат не зможе нікого отруїти (як і вилікувати)? За яким принципом працюють марихуана, пестициди і шампунь? Звідки взялися мило, антисептик та чи існують чудодійні креми «все в одному»? Про все це розповідає Володимир Саркісян, пояснюючи принцип дії простих сполук і речовин, ділячись при цьому кулінарними лайфхаками та історіями від Плінія, Дюма та Агати Крісті.

Книга отримана за сприяння Українського інституту книги.

Подаруй бібліотеці книгу.

 14 лютого кожного року книголюби з усього світу святкують Міжнародний день дарування книг (Book Giving Day). Саме у цей день люди не лише зізнаються один одному в коханні, а й дарують книги рідним, знайомим та бібліотекам.   Вважається, що у цей день мають об’єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто заохочує любов до читання. Таке свято - чудовий привід потішити свою улюблену бібліотеку  гарними книгодарунками. Наша бібліотека  також очікує, що її фонди поповняться цікавинками. 

Валер’ян Підмогильний .

 2 лютого народився Валер’ян Підмогильний (1901–1937), письменник і перекладач, одна з провідних постатей літературного життя України 20-30-х років. Він був настільки талановитим у своєму жанрі психологічно-модерністської прози, що зумів саме завдяки рівню літературного мистецтва протистояти тоталітарній системі тих часів. Його сміливість полягала не в лозунгах, клятвах та зізнаннях у любові до України. Він говорив мовою літературного стилю та сюжету, сутністю своїх героїв про Голодомор, про справжній патріотизм, про людяність, що вище за будь-яку ідеологію. У свій час він був новатором всесвітнього рівня. Своєчасне визнання та увага до нього західних літературних кіл та видавництв свідчать про це. Він і "справді був надто оригінальним явищем в українській літературі. Пройшовши чорну смугу півстолітнього ігнору та забуття, як жертва тоталітарної системи, він лише в теперішній час постає перед нами без образливих наличок і всіляких упереджень, у всій своїй повноті", — саме так казав про нього Тодось Осьмачка.

Євген Гребінка.

2 лютого виповнюється 210 років від дня народження  українського письменника, байкаря, педагога, видавця Євгена Павловича Гребінки. Він прожив коротке життя - всього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я і в українській, і в російській літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври. За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, романів і оповідань. Впродовж 1830-х – початку 1840-х років Є. Гребінка, разом із Г. Квіткою-Основ’яненком, М. Костомаровим, А. Метлинським, М. Шашкевичем, був ключовою постаттю українського національного відродження. Гребінка був знайомий з Тарасом Шевченком, якого підтримував матеріально, допомагав йому у самоосвіті, взяв безпосередню участь в організації викупу поета з кріпацтва, сприяв виданню «Кобзаря» 1840 року. Відомий Гребінка і як автор романтичних віршових і казкових творів. Окремі вірші, покладені на музику, ще за життя письменника стали народними піснями.

Всесвітній день читання вголос.

 Щорічно у першу середу лютого світ відзначає цікаве й доволі молоде свято – Всесвітній день читання вголос. Цю подію започаткував міжнародний освітній проєкт «LitWorld» у 2010 році. У 2022 році Всесвітній день читання вголос відзначається 2 лютого. Це свято спрямоване на те, щоб долучитися до читання книжок  вголос разом із другом або друзями, обговорювати зміст твору, ділитися враженнями та думками щодо прочитаного, просто більше читати і спілкуватися між собою. Для святкування достатньо обрати цікаву книжку й знайти  слухачів. То ж читайте з друзями, з родиною, читайте з дітьми. А ми допоможемо підібрати для вас цікаву книгу.

Нові надходження від Українського інституту книги.

 Мішель Бюссі. Чорні водяні лілії.

Всі події в книзі відбуваються в невеликому селі Живерні, яке існує насправді і яке багатьом відоме через французького художника, одного із засновників імпресіонізму - Оскара Клода Моне. Завдяки Моне, Живерні стало улюбленим місцем паломництва багатьох туристів та шанувальників творчості художника. Але ця історія не тільки про Моне. Це розповідь про мешканців цього маленького села: про стару, що спостерігає за буднями села і туристами, про жінку, яка мріє про кохання і втечу, про дівчинку одинадцяти років, що живе живописом. Кожна з них має свій секрет, але перш ніж зрозуміти, в чому він полягає, потрібно розворушити старі рани.                                                                  

Книга отримана за сприяння Українського інституту книги.

А ви знали?

А ви знали, що 1 лютого відзначають одне з незвичайних щорічних свят – День Робінзона Крузо. Свято ініціювали у 1999 році видавці Книги про незвичні свята — The Chase’s Calendar of Events. Ідея була в тому, аби згадати мореплавця, якого викинуло на безлюдний острів на початку XVIII століття, і якому вдалося там протриматися чотири роки. Саме 1 лютого 1709 року команда англійського судна знайшла на безлюдному острові Хуан Фернандес у Тихому океані моряка Олександра Селькірка, який став прототипом героя роману Даніеля Дефо "Робінзон Крузо". День Робінзона Крузо святкують ті, хто любить подорожі, нові відкриття та природу. Хороша ідея для проведення свята – вирушити хоч на один день у непрохідні місця дикої природи та замислитися про виживання у її умовах. Або ж прочитати книгу “Робінзон Крузо” 📙📘📗. Вибір за вами😊.

Поетичні рядки.

А місяць лютий, не такий вже лютий!

І сонце посміхнулося згори!

Південний вітер трохи вже забутий

Полоскотав заснулі явори.

Дволикий місяць - і такий мінливий,

Лютневий сніг весною вже пропах.

То завірюхи, то мороз, то зливи,

А небо - синє! мов казковий птах!

Міняються січневі панорами,

Зима згортає білі килими...

Як не крути - весна не за горами,

Бо місяць лютий - це кінець зими!

majra