6 січня 2025 р.

Поетичні рядки.


Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай — червону тінь калини
на чорних водах — тінь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров — така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились.
@Василь Стус
@Олег Шупляк

Василь Стус.

 Сьогодні, 6 січня, Василеві Стусу могло би виповнитися 87 років. Важливо розуміти, що якби не російсько-радянський терор,він міг би бути нашим сучасником, але не дожив усього кілька років до здобуття Україною незалежності. Стус був поетом рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13  провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк - Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”.

30 грудня 2024 р.

Амбасадори бібліотеки.

Дякуємо Оля Резнікова за чудовий відгук про книгу. 🔥📕💖
Надіємося, що у фонді нашої бібліотеки Ви знайдете ще не одну книгу📕📗📘, яка Вас вразить.

26 грудня 2024 р.

25 грудня 2024 р.

Вітаємо!

 Різдво - улюблене зимове свято багатьох українців.  Очікування першої зірки, що сповістила про народження Божого Сина, перетворюється в очікування дива і казкових перетворень. У цей чудовий день всі віруючі моляться Богу про заповітні бажання, оскільки вірять, що він обов'язково прислухається до молитов. А у всіх українців зараз спільне бажання — ПЕРЕМОГА! Тож бажаємо нам усім Перемоги, миру та процвітання нашій країні.

24 грудня 2024 р.

Поетичні рядки.

 Забутої молитви торжество...
Іди лісами, доріздвяна прозо...
Заносиш в хату дідуха з морозу,
Впускаєш в душу Бога і Різдво...
Ну скільки вже за часом навздогін?
У кого більше зловленого вітру?
Береш в коліна писану макітру,
І йде по колу древній макогін...
Двигтить макітри нещербата креш...
Ще дід навчив: то вліво, а то вправо -
Аж так, аби заплутався Диявол,
Що і для чого у макітрі треш...
Земної Діви неземне Дитя
Ось-ось і знов народиться в яскині
Колядка завтра і молитва нині.
Й на всі часи язичницька кутя...
Де ж три Царі? В різдвяній гіркоті
Лиш чорні зерна, в молоко розтерті,
Ти чуєш, Христе, затхлий подих смерті?
А нас, рішучих, бачиш при куті?
Звізда Твоя засвітить із пітьми.
Помолимось.Чи зможем відмолити?
Ми будем жити, Христе, будем жити.
Бо хто заколядує, як не ми?...
Богдан Томенчук
Малюнок Олега Шупляка

23 грудня 2024 р.

Ранок у бібліотеці.

 Ранок у бібліотеці починається не з кави ☕, а з ...руханки😊

20 грудня 2024 р.

Поетичні рядки.


 Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом
В своєму зорехмарному ряду.
Завіяло, заговорило снігом
У полі, попід садом і в саду.
Погасло небо, і землі не чути.
Сплять босі села в хаті на печі.
І сняться їм борщі та калачі,
Та день будущний, миром не забутий.
Лиш царство заяче гасає і живе,
Бринить деінде безголовий сонях,
І скирта-дума у сніги пливе,
Пливе стара, позаторішня соня…
Микола Вінграновський

А ви знали?

  А ви знали, що читання робить погляд гострішим. Ви будете краще розуміти і бачити навколишній світ і людей, а найголовніше, самого себе.