І світ якийсь ні в тих, ні в сих...
Як у маленькому Парижі -
Це місто вуличних музИк
Живе від мУзики до тиші...
Така висока висота,
Що аж маліє сірий побут,
І Бог стоїть серед октав,
Прийнявши знов людську подобу...
Цей дощ з Чумацького Ковша,
Ці пелюсткИ, як ноти з бруку,
Чиясь заплакана душа
Веде тебе кудись за руку...
Час дефілює, наче франт,
Футляр, відкритий під банкноти,
Стоїть мандрівний музикант
У місті, що ні за, ні проти...
Богдан Томенчук
