14 січня 2022 р.

Поетичні рядки.

 Відро  защебетало  у  криниці.  
Совою  глухо  ухнула  вода.  
Ні  місяця.  Ні  зірки.  Ні  зірниці.  
І  мла  —  мов  горе!  Горе  ж  —  не  біда…  
Де  стежки  світло  фосфоричне,  кволе?  
Де  чорний  ліс?  Де  лісу  чорний  шум?  
Де  небокрай,  землі  де  видноколо,  
й  старі  дуби,  згорбатілі  від  дум?  
У  скронях  кров,  як  циган,  бенкетує…  
І  так  мені  у  темряві  нічній  —  
немов  за  дужку  не  відро  несу  я,  
а  всю  планету.  І  себе  на  ній…  
Євген Гуцало.