Заховалась між хмарами зірка руда
Від потужних ракетних ударів.
Крізь пробоїни в небі стікає вода
На руїни колишніх базарів.
Десь у хмарах лунає відлуння пісень,
Що співало старе покоління..
Світ – цілком ілюзорний, як демон, що вдень
На майдані торгує насінням.
Зорі падають, наче насіння, в поля́ –
Квітнуть маки на зо́лоті по́ля.
Про космічне шумить в лісосмузі гілля,
Про земне посміхається доля.
Літній вітер до саду шепоче теплом
З ароматом червневого меду...
Світ – реальний, мов янгол, що десь за селом
До світанку збиває «шахеди».
Небесам все одно, хто стріла, хто мішень:
Тхнуть безглуздістю ві́рші пророчі.
Люди кажуть, що Бог відсипається вдень
Після дикого гуркоту ночі.
Ніч проходить. І ранок завжди настає.
Щось рахує зозуля у га́ї...
Щоб не трапилось, світ – він такий, який є.
А інакшого світу немає.
Артем Сенчило
