Міжнародний день чаю.

15 грудня відмічають Міжнародний день чаю. Крім економічних цілей, ціль свята — популяризація цього стародавнього напою. А хто найбільший поціновувач і любитель великих чашок чаю холодними вечорами? Правильно! Це читачі.  Отже це свято - ще один привід заварити  великий чайник запашного чаю, запросити у гості рідних чи друзів. Або ж ... присвятити вечір читанню за чашкою ароматного гарячого чаю.

Пропонуємо вам книги, в назвах яких використовується слово «чай». Читайте і насолоджуйтесь чаєм і читанням.

К. Уилсон “Чай с Джейн Остин”. 

М. Фрай “Чайная книга”. 

















П. Кэдиган “Чай из пустой чашки”. 

Дж. Маклеод “Любовь с ароматом чая”. 


















Ш. Оуэнс “Чайная на Малберри-стрит”. 

Г. Мортенсон “Три чашки чая”


















Лам Кам Чуєн “Путь чая”

И.Хагеруп "Чашка чаю с лимоном".

Тиждень правових знань.

В рамках Тижня правових знань в центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського було підготовлено і проведено ряд заходів, які сприяють підвищенню рівня правової культури читачів бібліотеки, інформованості молоді про їхні конституційні права та обов’язки, можливості їх реалізації та захисту. Сприяли організації тижня в бібліотеці фахівці Звенигородського бюро правової допомоги Смілянського МЦ з надання БВПД. 

Для учнів Звенигородської загальноосвітньої школи № 5 було проведено правову годину “Права і обов’язки. Поняття гідності”.           В.о. керівника  бюро Бондарчук Н.В. розповіла про права дитини в нашій країні , а працівник відділу обслуговування Мазира О.Я. провела коментований огляд новинок правознавчих видань із фонду бібліотеки.

 Учням було цікаво і корисно довідатись про свої права, обов’язки та відповідальність згідно чинного законодавства України та Декларації ООН про права дитини, адже дуже часто наші повсякденні вчинки мають правові наслідки. Життєві приклади, конкретні ситуації, які розглядалися під час зустрічі змусили замислитись учнів над необхідністю знати закони нашої країни та вміти їх застосовувати. Під час заходу було обговорено питання толерантності у підлітковому середовищі, проблему правопорушень серед неповнолітніх та відповідальність за їх скоєння. 

На закінчення заходу було проведено  правознавчу вікторину "Як я розумію свої права “. Учні жваво відповідали на питання вікторини, і показали хороший рівень правової освіченості. Присутні отримали  інформаційні буклети «Як захистити права дитини?» 

Протягом Тижня правових знань у бібліотеці діяла книжкова виставка “Єдність прав і свобод громадян”, постійно проводились тематичні огляди “Знання законів– знання прав”.                    

Тиждень права пройшов цікаво, змістовно і головне, засвідчив небайдужість нашої молоді до питань правової обізнаності, формування правової свідомості і правомірної поведінки.

В очікуванні Нового року...

До новорічних свят завжди хочеться подивувати своїх відвідувачів чимось цікавим та неординарним.  Тому працівники нашої бібліотеки змайстрували ось такі бібліоялинки ))))) 

Вихователь почуттів. (До 195-річчя від дня народження Гюстава Флобера).

Гюстав Флобер — одна з найпомітніших постатей французької літератури XIX століття. Його називали майстром «точного слова», затворником «вежі зі слонової кістки», «мучеником і фанатиком стилю». Ним захоплювалися, його цитували, у нього вчилися, його викривали в аморальності, його водили під суд і все ж виправдовували, тому що засумніватися в таланті Флобера-письменника і його відданості мистецтву слова не міг ніхто.

На відміну від літераторів-сучасників Гюстав Флобер ніколи не користувався лаврами, які дарує слава. Він жив самітником у своєму маєтку в Круассе, уникаючи богемних вечорів і виступів на публіці, він не гнався за тиражами, не докучав видавцям, а тому так і не зробив статки на своїх шедеврах. Немов закоханий фанатик, він не уявляв, як можна отримувати комерційну вигоду з літератури, вважаючи, що мистецтво не повинно приносити грошей. Джерелом натхнення для нього була робота — щоденна копітка праця, тільки і всього. 

Книги Гюстава Флобера, які ви можете взяти у нашій бібліотеці: 

Флобер, Гюстав
    Воспитание чувств [Текст]: Роман/Г.Флобер.-М.: Худож.лит., 1990.- 399с.

Флобер, Гюстав
    Пані Боварі.Проста душа [Текст]: Роман/Г.Флобер.-Х.:Фоліо., 2002.- 400с.

Флобер, Гюстав
    Саламбо [Текст]: Роман/Г.Флобер.-К.: Дніпро., 1973.- 262с.

“Шкільна бібліотека” №12/2016 рекомендує...

Найкращий спосіб зблизитись зі своєю  малечею — прочитати разом цікаву, добру різдвяну казку, адже різдвяна історія розкриває сутність цього світлого свята і допомагає зрозуміти важливі речі, вселяє віру в диво. Нeхaй мaлятa зрoзуміють спрaвжній зміст цьoгo святa, співпeрeживaють гoлoвним гeрoям, нaвчaться дaрувaти і прoщaти. A дитячa фaнтaзія крaще будь-якoгo рeжисeрa втілить у життя пoчуті істoрії.

Свен Нурдквіст “Різдвяна каша”.

О’Генрі “Дари волхвів”


















Джані Родарі “Планета новорічних ялинок”

Ганс Крістіан Андерсен “Дівчинка з сірниками”


















Чарлз Дікенс “Різдвяна пісня у прозі”

Михайло Коцюбинський “Ялинка”
















Марко Черемшина “Сльоза”

Микола Гоголь  “Ніч перед різдвом”

Новий рік та Різдво — це період, коли магія вступає у свої права. Навчайте своїх дітей вірити в диво, в силу любові і віри, і самим робити добро. А ці чудові історії вам у цьому допоможуть. 

Ці книги, та ще багато - багато не менш цікавих,  ви зможете взяти у центральній районній бібліотеці ім. Ю.С.Кримського або ж районній бібліотеці для дітей.

Презентація книги Братів Капранових.

Брати Капранови

 презентують новий роман 

у Звенигородській центральній районній бібліотеці

Відомі українські письменники та видавці Брати Капранови презентують новий історичний  роман «Забудь-річка» 16 грудня о 16.00  у приміщенні центральної районної бібліотеки ім. Ю.С.Кримського.

Під час презентації можна буде поспілкуватися з письменниками, придбати роман «Забудь-річка» та інші книги Братів Капранових, взяти автограф. Вхід для усіх охочих вільний. 

Ідеолог модернізації української літератури. (до 145 річниці від дня народження Миколи Вороного)

Микола Кіндратович Вороний (літературні псевдоніми — Арлекін, Віщий Олег, Микольчик, Сіріус та ін.) був людиною надзвичайно різносторонньою — талановитий поет, літературний критик, перекладач, театрознавець, публіцист, журналіст, актор, режисер, громадський діяч. Як митець- новатор він експериментував з поетичною формою, як знавець європейських літератур і перекладач з кількох мов упроваджував новітні художні стилі й методи, переносячи їх на український ґрунт. Зокрема, Вороний був прихильником символізму. Як теоретик літератури він також орієнтував вітчизняних митців на поетику модернізму. Але насамперед він був патріотом своєї Вітчизни.

Народився Микола Вороний 7 грудня 1871 року на Дніпропетровщині в сім’ї ремісника. 

Навчався в Харківському, пізніше в Ростовському реальному училищі; звідти його виключено за зв'язки з народниками: читав та поширював заборонену літературу. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Російської імперії. Продовжив навчання у Віденському і Львівському університетах(філософський факультет). У Львові зокрема познайомився з І. Франком. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Шевченка, режисером театру «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу . 1920 — емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де у 1921-му році вийшла друком його збірка поезі«Зоря»й «За Україну». Після повернення в Україну (1926) вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо. 1934-го М. Вороного заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім вислано на Одещину. 7 червня 1938 розстріляний з групою селян за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області.                                                                                                                       10 листопада 1957 ухвалою президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного реабілітовано.

Книги Миколи Вороного, які ви можете взяти у нашій бібліотеці:

Вороний, Микола Кіндратович
     Євшан-зілля  [Текст]: Вірші та поема/М.Вороний.-К:Веселка, 2003.- 128с.

Вороний, Микола Кіндратович
    Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. [Текст] /М.Вороний.-К:Наукова думка, 1996.- 699с.

Вороний, Микола Кіндратович
    У сяйві мрій [Текст]:Поезії. переклади/М.Вороний.-К:Київ, 2002.- 295с.

Григір Тютюнник. (До 85 річниці від дня народження)

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати. Після служби у Військово-Морському Флоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній школі, вперше пробує писати (російською мовою). Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного слова — найпотрібнішого, найвиразнішого, — тривале обдумування кожного твору. 

Перша зустріч письменника з читачем (за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский») — оповідання «В сутінки» .

Після закінчення Харківського університету (1962) Г. Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. В 1963 — 1964 pp. працює в редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання.

Зацікавившись кінематографом, Григір Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, — створює літературний сценарій за романом Г. Тютюнника «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністю віддається літературній творчості.

1966p. вийшла перша його книжка «Зав'язь». «Зав'язь» була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім'я Г. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді.

Тютюнник перекладав українською мовою твори В. Шукшина, М. Горького , І. Соколова-Микитова та ін.

У 1980 році  Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки . В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».
Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством.

1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Книги Григора Тютюнника, які ви можете взяти у  бібліотеках нашої системи:

Тютюнник, Григір Михайлович
  Вогник далеко в степу  [Текст] /Г.Тютюнник. - К:Веселка, 1979.- 182с.

Тютюнник, Григір Михайлович
  Зав’язь  [Текст: Оповідання] /Г.Тютюнник. - К:Молодь, 1966.- 158с.

Тютюнник, Григір Михайлович
   Климко [Текст] /: Казки, оповідання, повісті/Г.Тютюнник. - К:Веселка, 1981.- 189с.:іл.

Тютюнник, Григір Михайлович
   Коріння [Текст]:Оповідання /Г.Тютюнник. - К:Дніпро, 1978.- 294с.

Тютюнник, Григір Михайлович
   Степова казка [Текст]:Казки та оповідання /Г.Тютюнник. - К:Веселка,2008.- 96с:іл..

Краєзнавча вікторина "Славні сини Звенигородщини".

Підбиті підсумки краєзнавчої вікторини “Славні сини Звенигородщини”, оголошеної радою садиби-музею Героя України Вячеслава Чорновола, мета якої поглибити знання про життєвий шлях та діяльність В.Чорновола.

Переможцем вікторини став учень 8А класу Звенигородської загальноосвітньої школи ім. Т,Г,Шевченка Пилипенко Сергій.

Друге місце розділили: учень 11Б класу Звенигородської загальноосвітньої школи ім. Т.Г.Шевченка Бузунов Ілля та учень 11класу Звенигородської загальноосвітньої школи №2 Тимчак Данило.

На третьому місці — учениця 11 класу Звенигородської загальноосвітньої школи №3 Ярова Вікторія.

Захід пройшов у центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського. Переможців вітав директор  садиби-музею Героя України Вячеслава Чорновола В.В.Стрижиус, він вручив кожному переможцю невеличку бібліотечку книг та солодкий подарунок. Присутні мали змогу ознайомитися із книжковим переглядом “Борець за вільну Україну”, який представлений в читальному залі нашої бібліотеки.

До річниці від дня народження Олександра Олеся.

Олександр Іванович Кандиба - український письменник, свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько Олега Ольжича.

Народився в чумацько-селянській сім’ї. Батько загинув, коли йому було 11 років. У віці 15 років вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі неподалік від Харкова; навчаючись там, видає рукописний журнал «Комета». Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки залишає його й у 1903р. вступає до Харківського ветеринарного інституту.

Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві. Знайомиться з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою. Улітку 1907 року під час поїздки до Криму укладає першу книгу «З журбою радість обнялась».

У 1909р. вийшла збірка «Поезії» (митець мав намір назвати її «Будь мечем моїм»), у 1911 р. — третя збірка «Поезії».

Подорожував Гуцульщиною в 1912 році, у 1913 відвідав Італію. У 1917-19 роках палко підтримує становлення незалежності України, але в 1919 році емігрує, живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких – туга за Україною.

22 липня 1944 помер у Празі, невдовзі як одержав повідомлення про загибель сина Олега. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі. 

На початку 30-х років минулого століття, коли Україна опинилася в лещатах московських більшовиків, Європа мовчала, і Олександр Олесь написав рядки (вірш “Пам’ятай”):

Коли Україна за право життя

З катами боролась, жила і вмирала,

І ждала, хотіла лише співчуття,

Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі

Вся сходила кров'ю І слізьми стікала

І дружної помочі ждала собі,

Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі

Робила на Пана і в ранах орала,

Коли ворушились і скелі німі,

Європа мовчала.

Коли Україна криваві жнива

Зібравши для ката, сама умирала

І з голоду навіть згубила слова,

Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла

І ціла могилою стала,

Як сльози котились і в демона зла,

Європа мовчала. 

Творчість Олександра Олеся представлена на книжковій виставці “На літературному олімпі” яка організована на абонементі центральної районної бібліотеки ім. Ю.С.Кримського.