6 лютого 2020 р.

Книга чи фільм ? Читати чи дивитися ?

Більшість фільмів чи серіалів знято за мотивами книг і це не секрет. Навіть не так, практично всі успішні фільми і кінофраншизи починалися з книг чи навіть серій книг. І тому приємною несподіванкою для книголюба - дізнатися, що існує або планується екранізація його улюбленої книжки! Сьогодні ми пропонуємо вам підбірку яскравих книг, за якими зняті фільми, що запам’ятаються надовго. Це наш особистий книжковий топ. І якщо ви хочете побачити картину, яку створив письменник, читайте книги, уявляйте, аналізуйте. Якщо хочете порівняти своє бачення твору з іншими, дивіться фільм. Можливо хтось бачить історію зовсім по-іншому.















5 лютого 2020 р.

Вітаємо!

Колектив Звенигородської центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського щиро вітає Стрижиуса Василя Васильовича з нагоди славного ювілею. Бажаємо Вам, шановний Василю Васильовичу, міцного здоров'я, особистого щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх ваших справах. Нехай у вашому домі завжди панують мир і злагода, у справах – мудрість та виваженість. Нехай Ваша творча Муза і надалі буде прихильною до Вас. Чекаємо нових поетичних творінь і надіємось на подальшу співпрацю.

Поетичні рядки.

Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – не мала,
Суне й суне без числа.
Морозища, морозеньки –
І великі, і маленькі,
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки.
І Вітренко, і Вітрисько –
Вже вони близенько-близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.
Запита родину лютий,
Чи то кожен добре взутий?…
Гей, у танець! – і зі сну
Збудять танцями Весну.
Наталя Забіла

Скоро на полицях нашої бібліотеки.

Панченко Володимир. Старовинні герби українських міст. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018.
А чи знаєте ви , що слово ГЕРБ походить від німецького ERBE — спадщина — усталене символічне зображення, виконане за правилами геральдики, яке є атрибутом певної особи чи громади. У пропонованому виданні зібрані відомості та представлені герби з різних українських міст та містечок. В ньому наведені документальні джерела виникнення гербів. Є в книзі і старовинний герб нашого міста. 












Геральдична спадщина міст і містечок України від найдавніших часів до початку новітньої доби  - явище надзвичайно цікаве. У своїй символіці вона відображає найголовніші моменти народного життя минулих епох: від релігійних та звичаєвих світоглядних засад до характерних етнічно-регіональних відмінностей у побуті, господарстві, промислах, ремеслах тощо.
Українська міська геральдика минулих часів — насамперед найцінніше історичне джерело, яке стає в пригоді сучасним дослідникам рідної старовини. 

4 лютого 2020 р.

Борис Мозолевський - археолог і поет.

 4 лютого 1936 року народився Борис Мозолевський, український археолог і справжній щасливчик, якому вдалось знайти унікальна прикрасу 4 століття до нашої ери – золоту Скіфську пектораль. Плідна праця, впертість, хороша вдача і надзвичайно сильна інтуїція посприяли археологу обрати саме той курган, де і був схований один із найцінніших артефактів, які вдалося знайти на території України. А ще Борис Миколайович був поетом, чиї пророчі твори варто перечитувати...
Не всім судилось помирать під кулями.
Мій дід у землю вклав свої роки.
За пару коней діда розкуркулили
Та й повезли «спочить» на Соловки.
Я знов до моря, певно, не поїду.
Я «Жигулі» собі не наживу.
Я краще в Соловки піду за дідом,
Аніж неправду правдою назву.

Поетичні рядки.


                                                  "Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби — спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай раптовий порив".
Але для мене — у святім союзі
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить. Зате, коли сміюся,
І сміх мій рветься джерелом на волю.
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце — в хуртовині сніжній,
Купати душу — у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
                   Олена ТЕЛІГА                   

3 лютого 2020 р.

Це важливо!


Світлої пам’яті Андрія Кузьменка

Це зрозуміло, кожен в світі гість,
Ніхто не зна, чи доживе до ранку,
Але піти з життя у 46
Це долі незбагнена забаганка.
Чому вона зі смаком вибира
Талановитих, мужніх, повних сили,
Невже для долі і буття це гра,
А ми лише ляльки її безсилі?
Хто вибира to be or not to be?
Хто замовляє засухи і зливи?
Прости, Кузьма, я не казав тобі,
Ти був серед найкращих особливим.
Хай буде пухом батьківська земля,
Хай ангели зустрінуть твою душу!
Щось зимно!
Лиш твоє ім'я
Цю крижану гармонію порушить.
Євген РИБЧИНСЬКИЙ

"Очі чорні" і кохання Євгена Гребінки.

“Очі чорні” - романс , який впiзнають з перших акордiв. В уявi одразу постає образ циганки з чорними очима, у якi так закоханий автор пiснi. I мало хто знає, що слова цього вiдомого на весь свiт "циганського" романсу насправдi написав український письменник Євген Гребiнка! Вiдомий романс "Очi чорнi..." спершу був звичайним вiршем, який Євген Гребiнка написав у дусi епохи романтизму, закохавшись у Марію Ростенберг. Вона була чорнявою i дуже красивою. Розповiдають, що йому в душу так запали її чорнi очi, палкий та живий погляд, що той довго не знаходив собi мiсця, не мiг заснути, а потiм при свiчцi на одному подиху написав свiй найвiдомiший твiр. Ця історія має і своє щасливе продовження - незабаром Марiя та Євген побралися. Однак їхнє щасливе життя тривало недовго, оскільки письменник захворів на сухоти, стан його здоров’я почав різко погіршуватися, і невдовзі він помер...  А  вірш,  продовжив жити своїм життям.  У 1911році Федір Шаляпін  на честь своєї дружини, італійської прими–балерини, Іоли Торнагі трохи переробив текст романсу,  додав до трьох строф ще дві, проспівав і записав на платівку.
Романс «Очи черные» часто називають народною піснею або циганським романсом. Його співали: Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Хуліо Іглесіас, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Ізабелла Юр’єва. Звучить він у фільмах "Самаліта" та "Поцілунок на удачу".

Євген Гребінка.

2 лютого народився Євген Гребінка, людина-епоха, організатор і чудовий літератор. Народився той, чиї книги, здається, ми знаємо - а виявляється, що і не знаємо.  Хто ж він? Двомовний романтик. Автор романсу “Очи черные, очи страстные”, перший перекладач поеми Пушкіна “Полтава” українською – і цей переклад вийшов самостійним твором. Лірик, байкар, автор казок, повістей, легенд, п’єс, пригодницького роману з історії Запорізької Січі (“Чайковський” не дуже поступається “Тарасу Бульбі” Гоголя). А ще – автор фактично першого українського фентезі. За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, байок, романів і оповідань. Важко назвати, кого б з тогочасної інтелігенції не знав Євген Гребінка і з ким не співпрацював би: Іван Сошенко (який і познайомив з Тарасом Шевченком), сам Кобзар – коли ще був не Кобзарем, а юним художником; усі харківські романтики, Нестор Кукольник, Пантелеймон Куліш…  Він прожив коротке життя — усього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я в літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври.