Книга чи фільм ? Читати чи дивитися ?

Більшість фільмів чи серіалів знято за мотивами книг і це не секрет. Навіть не так, практично всі успішні фільми і кінофраншизи починалися з книг чи навіть серій книг. І тому приємною несподіванкою для книголюба - дізнатися, що існує або планується екранізація його улюбленої книжки! Сьогодні ми пропонуємо вам підбірку яскравих книг, за якими зняті фільми, що запам’ятаються надовго. Це наш особистий книжковий топ. І якщо ви хочете побачити картину, яку створив письменник, читайте книги, уявляйте, аналізуйте. Якщо хочете порівняти своє бачення твору з іншими, дивіться фільм. Можливо хтось бачить історію зовсім по-іншому.

Вітаємо!

Колектив Звенигородської центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського щиро вітає Стрижиуса Василя Васильовича з нагоди славного ювілею. Бажаємо Вам, шановний Василю Васильовичу, міцного здоров'я, особистого щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх ваших справах. Нехай у вашому домі завжди панують мир і злагода, у справах – мудрість та виваженість. Нехай Ваша творча Муза і надалі буде прихильною до Вас. Чекаємо нових поетичних творінь і надіємось на подальшу співпрацю.

Поетичні рядки.

Лютий в гості на гостину

Кличе всю свою родину.

Та родина – не мала,

Суне й суне без числа.

Морозища, морозеньки –

І великі, і маленькі,

Завірюхи капловухі,

І сніжинки-балеринки.

І Вітренко, і Вітрисько –

Вже вони близенько-близько.

Ще до ночі в темнім борі

Вся родина буде в зборі.

Запита родину лютий,

Чи то кожен добре взутий?…

Гей, у танець! – і зі сну

Збудять танцями Весну.

Наталя Забіла

Скоро на полицях нашої бібліотеки.

Панченко Володимир. Старовинні герби українських міст. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018.

А чи знаєте ви , що слово ГЕРБ походить від німецького ERBE — спадщина — усталене символічне зображення, виконане за правилами геральдики, яке є атрибутом певної особи чи громади. У пропонованому виданні зібрані відомості та представлені герби з різних українських міст та містечок. В ньому наведені документальні джерела виникнення гербів. Є в книзі і старовинний герб нашого міста. 

Геральдична спадщина міст і містечок України від найдавніших часів до початку новітньої доби  - явище надзвичайно цікаве. У своїй символіці вона відображає найголовніші моменти народного життя минулих епох: від релігійних та звичаєвих світоглядних засад до характерних етнічно-регіональних відмінностей у побуті, господарстві, промислах, ремеслах тощо.

Українська міська геральдика минулих часів — насамперед найцінніше історичне джерело, яке стає в пригоді сучасним дослідникам рідної старовини. 

Борис Мозолевський - археолог і поет.

 4 лютого 1936 року народився Борис Мозолевський, український археолог і справжній щасливчик, якому вдалось знайти унікальна прикрасу 4 століття до нашої ери – золоту Скіфську пектораль. Плідна праця, впертість, хороша вдача і надзвичайно сильна інтуїція посприяли археологу обрати саме той курган, де і був схований один із найцінніших артефактів, які вдалося знайти на території України. А ще Борис Миколайович був поетом, чиї пророчі твори варто перечитувати...

Не всім судилось помирать під кулями.

Мій дід у землю вклав свої роки.

За пару коней діда розкуркулили

Та й повезли «спочить» на Соловки.

Я знов до моря, певно, не поїду.

Я «Жигулі» собі не наживу.

Я краще в Соловки піду за дідом,

Аніж неправду правдою назву.

Поетичні рядки.

                                                  "Не треба слів. Хай буде тільки діло.

Його роби — спокійний і суворий,

Душі не плутай у горіння тіла,

Сховай свій біль. Стримай раптовий порив".

Але для мене — у святім союзі

Душа і тіло, щастя з гострим болем.

Мій біль бринить. Зате, коли сміюся,

І сміх мій рветься джерелом на волю.

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

А може в цьому й є моя сміливість:

Палити серце — в хуртовині сніжній,

Купати душу — у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, я тверда й сувора:

О краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

                   Олена ТЕЛІГА                   

Це важливо!

Світлої пам’яті Андрія Кузьменка

Це зрозуміло, кожен в світі гість,

Ніхто не зна, чи доживе до ранку,

Але піти з життя у 46

Це долі незбагнена забаганка.

Чому вона зі смаком вибира

Талановитих, мужніх, повних сили,

Невже для долі і буття це гра,

А ми лише ляльки її безсилі?

Хто вибира to be or not to be?

Хто замовляє засухи і зливи?

Прости, Кузьма, я не казав тобі,

Ти був серед найкращих особливим.

Хай буде пухом батьківська земля,

Хай ангели зустрінуть твою душу!

Щось зимно!

Лиш твоє ім'я

Цю крижану гармонію порушить.

Євген РИБЧИНСЬКИЙ

"Очі чорні" і кохання Євгена Гребінки.

“Очі чорні” - романс , який впiзнають з перших акордiв. В уявi одразу постає образ циганки з чорними очима, у якi так закоханий автор пiснi. I мало хто знає, що слова цього вiдомого на весь свiт "циганського" романсу насправдi написав український письменник Євген Гребiнка! Вiдомий романс "Очi чорнi..." спершу був звичайним вiршем, який Євген Гребiнка написав у дусi епохи романтизму, закохавшись у Марію Ростенберг. Вона була чорнявою i дуже красивою. Розповiдають, що йому в душу так запали її чорнi очi, палкий та живий погляд, що той довго не знаходив собi мiсця, не мiг заснути, а потiм при свiчцi на одному подиху написав свiй найвiдомiший твiр. Ця історія має і своє щасливе продовження - незабаром Марiя та Євген побралися. Однак їхнє щасливе життя тривало недовго, оскільки письменник захворів на сухоти, стан його здоров’я почав різко погіршуватися, і невдовзі він помер...  А  вірш,  продовжив жити своїм життям.  У 1911році Федір Шаляпін  на честь своєї дружини, італійської прими–балерини, Іоли Торнагі трохи переробив текст романсу,  додав до трьох строф ще дві, проспівав і записав на платівку.

Романс «Очи черные» часто називають народною піснею або циганським романсом. Його співали: Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Хуліо Іглесіас, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Ізабелла Юр’єва. Звучить він у фільмах "Самаліта" та "Поцілунок на удачу".

Євген Гребінка.

2 лютого народився Євген Гребінка, людина-епоха, організатор і чудовий літератор. Народився той, чиї книги, здається, ми знаємо - а виявляється, що і не знаємо.  Хто ж він? Двомовний романтик. Автор романсу “Очи черные, очи страстные”, перший перекладач поеми Пушкіна “Полтава” українською – і цей переклад вийшов самостійним твором. Лірик, байкар, автор казок, повістей, легенд, п’єс, пригодницького роману з історії Запорізької Січі (“Чайковський” не дуже поступається “Тарасу Бульбі” Гоголя). А ще – автор фактично першого українського фентезі. За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, байок, романів і оповідань. Важко назвати, кого б з тогочасної інтелігенції не знав Євген Гребінка і з ким не співпрацював би: Іван Сошенко (який і познайомив з Тарасом Шевченком), сам Кобзар – коли ще був не Кобзарем, а юним художником; усі харківські романтики, Нестор Кукольник, Пантелеймон Куліш…  Він прожив коротке життя — усього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я в літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври.