А ви знали?

 8 жовтня проводиться День "Подивися своїм страхам в обличчя". Ми часто опиняємося в ситуаціях, коли наші страхи починають нами керувати і диктувати нам, як жити далі. Страхи можна ігнорувати, але вони все одно не зникнуть.  Можна втікати, але тоді перетворишся на втікача на все життя. Почуття страху – це знак вашої підсвідомості про те, що треба щось змінити. А щоб почати щось змінювати, потрібно розібратися в причинах виникнення проблеми.  Єдиний спосіб їх позбутися – це визнати та поглянути їм в обличчя. Надіємося, що наша добірка книг вам у цьому допоможе.

А ви знали?

А ви знали, що сьогодні шанувальники яєць, омлетів, запіканок і яєчні святкують Всесвітній день яйця. А почалося все в 1996 році на конференції у Відні, Міжнародна яєчна комісія оголосила, що святкувати "яєчне" свято будуть у другу п'ятницю жовтня. В 2021 році Всесвітній день яйця припадає на 8 жовтня. То ж у цей поживний та славний день - Всесвітній день яйця, ми приєднуємося до привітань і поздоровлень на адресу всіх любителів цього зручного і корисного продукту. Бажаємо Вам приємного апетиту і задоволення, здоров’я та радості! А ще запрошуємо до нашої бібліотеки, щоб дізнатися нові рецепти страв, які можна приготувати з яєць.)))

Сергій Єфремов.

6 жовтня 1876 року народився Сергій Єфремов (1876-1939), перший український професійний публіцист, блискучий літературознавець, який відкрив літературні таланти Володимира Винниченка та Спиридона Черкасенка, один з лідерів провідних політичних українських партій початку XX ст. (Українська демократична партія, Українська радикальна партія, академік (з 1919) і віцепрезидент ВУАН (з 1922). Входив до київської Громади, обстоюючи переважно неонародницькі ідеї; був активним діячем Центральної Ради. Брав участь у розробці концепції української державності, національної освіти і культури. Автор книги «Історія українського письменства», упорядкував і видав антологію української поезії «Вік» (т.1-3). Ще за життя його цілком слушно називали «апостолом українознавства». Будучи віце-президентом ВУАН, Єфремов готував до друку безсмертні твори Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського та ін., відкидаючи щедрі обіцянки червоних комісарів, які пропонували йому перейти на службу антиукраїнському режиму. Однак, коли у 1925 р. в Україну прибув сталінський посланець Лазар Каганович, суспільно-політичний клімат почав різко погіршуватися, Єфремова стали відверто цькувати. На спеціально організованих зборах його шельмували, чіпляли до його імені всілякі політичні ярлики. Коли розпочалася кампанія знищення національно свідомої інтелігенції, Сергій Олександрович став "ідеальною" кандидатурою для політичного процесу як керівник "контрреволюційної організації", т. зв. "Спілки визволення України" (СВУ). Сфабриковані звинувачення визначили подальшу його долю. У 1930 році Сергія Єфремова було засуджено у справі так званої Спілки визволення України. Загинув у березні 1939-го у сталінських таборах.

Запрошуємо до бібліотеки.

Поетичні рядки.

 Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,
невже ж тобою не п’яніти?
Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.

Богдан - Ігор Антонич.

Богдан - Ігор Антонич.

 5 жовтня 1909 року народився Богдан-Ігор Антонич, український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. Здобувши за життя славу одного з найкращих поетів західноукраїнських земель, викликавши багато суперечок своєю творчістю, він після смерті випав з історії української поезії. Поет, який прожив усього двадцять вісім років, стільки ж років перебував у зоні мовчання. Але залишилось найголовніше  - залишились вірші, які не поглинув час. Через тридцять років майже одночасно вийшли видання за кордоном  та в Україні. Завдяки тому наступні покоління українських літераторів виростали вкорінені не лише у шевченківську, але й в антоничевську традицію. Новий виток "антоничеманії" почався наприкінці вісімдесятих: дотепер вийшло близько десятка видань із текстами поета, написано чимало наукових робіт, захищено кілька дисертацій… У 1994 р. у Львові був започаткований літературний конкурс імені Антонича “Привітання життя”. Вірші поета вже перекладено англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами… Антонич поборов і рутинність власного життя, і невідворотність смерті, й руйнівну силу часу, лишившись навіки співцем кохання та молодості, поетом весняного похмілля.

Вадим Скуратівський.

5 жовтня 1941 року народився Вадим Скуратівський, мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, академік Академії мистецтв України, один з учасників ініціативної групи "Першого грудня". Вадим Скуратівський із тих, кого на Заході прийнято називати інтелектуалами. Коло його інтересів і знань – вражає. До того ж, ці знання надзвичайно глибокі, ґрунтовні. Він є автором автором низки книжок, присвячених німецькій та світовій літературі, українському бароко, екранним мистецтвам, має понад тисячу публікацій з історії української, російської та західних літератур, філософії, кінематографу та театрального мистецтва, усесвітньої історії. Сьогодні науковець святкує своє 80-річчя. 

Петро Болбочан.

Цього дня у 1883 році  народився Петро Болбочан, український військовий, полковник Армії УНР, одна з найяскравіших постатей Української революції 1917–1921 років. Його називали контрреволюціонером, старорежимним генералом, реакціонером, звинувачували у зраді. За ним полювали білогвардійські та більшовицькі агенти, плелися численні інтриги. Легендарного командира і творця добровольчої Запорозької дивізії полковника Петра Болбочана ненавиділи чорні, білі, червоні. Навіть свої… Бажання служити Україні і власному народу, а не партіям чи шкурним інтересам було найбільшим злочином Петра Болбочана. Незважаючи на всі перепони, Запорозька дивізія стала однією з найбоєздатніших частин Армії УНР. Їх боялися і поважали. Більше про Петра Болбочана ви зможете дізнатися з книги Бориса Монкевича "Похід Болбочана на Крим", яка є у фонді нашої бібліотеки. 
Приходьте у бібліотеку. Читайте. Робіть власні висновки.

Міжнародний день людей похилого віку.

  За оцінками спеціалістів, нині в світі налічується майже 700 мільйонів людей старше 60 років. Передбачається, що до 2050 року число таких людей сягне двох мільярдів, що буде дорівнювати 20% світового населення. Все це свідчить про те, що особливим потребам і проблемам багатьох літніх людей необхідно приділяти особливу увагу. Разом з тим не менш важливою є і та обставина, що більшість чоловіків і жінок похилого віку можуть і надалі робити важливий вклад у функціонування суспільства, якщо їм будуть гарантовані для цього відповідні умови. Саме сьогодні у публічній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського на чергове засідання  зібралися члени клубу "Берегиня". Програма сьогоднішнього заходу була насичена. Це і знайомство з новими членами клубу і вшанування ветеранів педагогічної праці і інформування голови районної організації Червоного Хреста Володимира Слинька про поширення короновірусу в Україні і в Звенигородському районі зокрема. Особливо зацікавив берегинь виступ головного лікаря комунального некомерційного підприємства  "ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ" Звенигородської міської ради Радьоги Г.В. Галина Вікторівна розповіла про важливість  вакцинування проти COVID-19, зупинилася на кожній вакцині, пояснила кому якою вакциною краще робити щеплення та запропонувала бажаючим вакцинуватися. З головним лікарем на зустріч з ветеранами прибула мобільна бригада медиків, тому берегині мали змогу на місці зміряти артеріальний тиск, провірити сатурацію, зробити щеплення. Після медичного обстеження засідання продовжилося за чашкою чаю з ліричними віршами та піснями. Музичний супровід на заході забезпечив Терещенко Валерій Борисович. На закінчення заходу голова клубу "Берегиня" вручила кожному учаснику солодку медаль з побажаннями здоров'я та гарного настрою.

Адріан Кащенко.

 1 жовтня 1858 року народився Адріан Кащенко (1858-1921), український письменник, автор численних прозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі. Майже все своє життя працював головним контролером Катеринославської залізниці. Організував у Катеринославі (тепер Дніпро) "Видавництво А. Кащенка", автор численних оповідань і повістей, у тому числі й історичних ("Запорозька слава", "На руїнах Січі", "Під Корсунем"), а також історико-краєзнавчих нарисів, історичних портретів національних героїв України. Основна його праця – "Оповідання про славне Військо Запорозьке низове" свого часу було справжнім бестселером.