6 березня народився Габріель Гарсіа Маркес (06.03.1927-17.04.2014) - видатний колумбійський письменник, один з найсильніших, найвизначніших письменників сучасності, засновник літературного напряму “магічний реалізм”, журналіст, сценаріст, видавець, навіть політичний діяч, і, безперечно, неординарна людина. В його чарівних романах – реальні факти з життя. В його офіційній біографії та спогадах – багато вигадок і одні й ті самі історії у різних інтерпретаціях обростають новими незвичайними подробицями. То що ж ми знаємо про нього? Ось кілька цікавинок:
✅До 9 років хлопця виховували бабуся Транкіліна Ігуаран Коутс і дідусь, полковник Ніколас Рікардо Маркес Мехіа. Саме вони познайомили майбутнього письменника з народними переказами, історіями, легендами, мовними особливостями, які й стали потім невід’ємною характерною рисою його творчості. Бабусю Транкіліну та дідуся полковника Ніколаса легко впізнати у багатьох творах письменника.
✅У свою майбутню дружину Мерседес Барчу юний Маркес закохався, коли та була ще дитиною, і у першу ж зустріч запропонував їй вийти за нього. “Я згодна, відповіла дівчинка, але дозвольте, я спочатку закінчу школу”. Це було на танцювальному майданчику десь році у 45-му. Вони одружились у 1958 і прожили щасливо 55 років.
✅У 1982 році Габріель Гарсіа Маркес отримав Нобелевську премію з літератури “За романи і оповідання, в яких фантазія і реальність, суміщаючись, відображають життя й конфлікти цілого континенту”. Він став першим колумбійцем, який отримав Нобелевську премію.
✅В 2004 році побачив світ останній твір автора “Згадуючи моїх сумних шлюх”. Цікаво, що за місяць до офіційного виходу книги, пірати викрали рукопис та запустили його у продаж. Тоді Маркес повністю переписав фінал книги. Офіційний мільйонний наклад було розпродано за рекордно короткий термін. А за піратськими примірниками й досі полюють колекціонери :)
✅У творчості письменника особливе місце займає місто Макондо, поселення, в якому будинки були розташовані таким чином, щоб кожен житель, приносячи воду з ріки, витрачав однакові зусилля, і в спекотні полуденні години однакова кількість сонячних променів зігрівала кожен будинок. А в будинках цих була така кількість птахів, що коли у циган спитали, яким чином вони змогли знайти Макондо, вони відповіли, що просто йшли на пташиний спів. В 2006 році мер містечка Аракатака, в якому народився письменник, запропонував перейменувати поселення в Макондо, на честь місця дії роману “Сто років самотності”. Серед місцевих жителів провели голосування, проте, хоча 90% проголосували за, місто так і не перейменували через недостатню кількість голосуючих.
#гарсіамаркес #маркес #габліельгарсіямаркес
.jpg)
