Зоряне сяйво. Пізня година.
Вітер гуляє за руку з дощем.
Хмару, неначе маленьку дитину,
Ніжно колишуть під довгим плащем.
Люди гуляють. Місто чарує.
І парасолькових танців краса..
Хтось в переході кричить-галасує,
Світло в кімнаті, втомившись, згаса..
Десь музикант під гітару співає,
Пара закоханих, рідних людей
Холод дозволив її обійняти
І притулити до теплих грудей..
Зорі згасають. Місто без копій.
Сонце вкриває землю плющем.
Вітер дарує кохання і спокій
Тим, хто не проти гуляти з дощем..
автор: @lia_poems
