14 травня 1871 року народився Василь Стефаник - видатний український письменник-новеліст, громадський діяч, політик. Селянський син за походженням, соціаліст за переконанням, інтернаціоналіст за духом, Стефаник залишив нам високохудожні твори про селянське життя в капіталістичному суспільстві. Володарем дум селянських і поетом мужицької розпуки називали Стефаника за глибоке знання селянської душі і правди життя. Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Його лаконічна проза – наче запечена кров. Кожне Стефаникове слово вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжности. У Стефаникову прозу або закохуєшся одразу – вона полонить тебе назавжди, або залишаєшся до неї байдужим – вона не розкривається, залишаючись складною і незрозумілою. Недарма Стефаник – майстер “різьбленого як камінь” слова, був одним із улюблених прозаїків іншого великого Василя – Стуса.
