Збірка есеїв
«Гемінґвей нічого не знає» є прозовим дебютом українського поета та ветерана російсько-української війни Артура Дроня. Він створив її під час перебування на лікуванні після важкого поранення. Автор пише просто, чесно, іноді жорстко, не прикрашаючи реальності, не ховаючи емоцій, болю та люті. Артур Дронь не лише описує досвід, а й критично осмислює попередню літературу про війну, написану Еріхом Марією Ремарком, Ернстом Юнґером, Івліном Во, Томасом Кініллі, Куртом Воннеґутом і, звісно, Ернестом Гемінґвеєм, порівнюючи їхній погляд і досвід із сучасною війною і досвідом українських воїнів. В книзі автор ділиться власним досвідом і спогадами про побратимів, розмовами з ними, своїми снами, подіями, думками щодо віри, страху, надії, любові, братерства.
Ця книга терапевтична як для автора, так і для читачів. Воїни можуть упізнати в описаних ситуаціях і словах себе, а цивільні — трішки краще зрозуміти захисників, які ще зовсім недавно були такими ж цивільними й мали своє життя, але зробили вибір стати солдатами. Проте це не скасовує того, що вони досі мають мрії та звичайні людські прагнення, і про це варто пам’ятати всім, хто знаходиться у тилу.
Книга важка, важка емоційно, але її повинен прочитати кожен.
