Вітаємо!

 Вітаємо всіх з прийдешнім світлим святом Покрови Пресвятої Богородиці! 

Особливі  вітання нашим славним воїнам - це їх свято - День захисників України! 

На межі: 7 великих письменників, які страждали психічними розладами.

10 жовтня, відзначають Всесвітній день психічного здоров'я. У цей день нагадують, як важливо вчасно боротися зі стресами і депресіями, які призводять до психічних захворювань.
Ми розповімо про великих письменників, які все своє життя балансували на межі божевілля. Психічно хворі або просто ексцентричні люди завжди змінювали планету. Напади люті чи депресії, та й просто інший спосіб мислення, породили математичні теорії, дивовижні винаходи, чудову поезію, а також музичні та художні творіння. Складно сказати де знаходиться межа між здоровим глуздом і божевіллям, а у талановитих людей вона практично невловима.

Ернест Гемінґвей
Ернест Гемінґвей, лауреат Нобелівської та Пулітцерівської Премії, страждав від депресії і алкоголізму. Він покінчив життя самогубством. Батько, брат, сестра і внучка Ернеста також самостійно обривали свої життя. Його схильність до самогубства, напевно, передалася по генах, але його психічний стан був обумовлений прийняттям алкоголю і ліків, в побічні ефекти яких входив вплив на психіку. Шокова терапія, яку він проходив у лікарні, призвела до втрати пам'яті і посилення депресії.

Едгар Аллан По.
Відомий своїми "похмурими" історіями, Едгар Аллан По сильно цікавився психологією. Його зацікавленість виявлялася в психологічних трилерах про божевільних. Чи був він сам божевільним? Його суперник, Руфус Грізвольд (Rufus Griswold), стверджував, що Едгар був божевільним, в наклепницькому некролозі, написаному в помсту за те, що По писав і говорив про нього. Хоча думка Грізвольда була неправдивою, По міг страждати від біполярного афективного розладу. Едгар По вживав багато алкоголю, і в одному з листів розповідав про свої думки про самогубство. Автор написав сенсаційну новину про подорож через океан на повітряній кулі, яка згодом виявилася не правдивою.

Лев Толстой. 
Письменник страждав від частих, глибоких і тривалих нападів депресії. Перед смертю він навіть вирішив стати мандрівником і обрав шлях стриманості і строгий спосіб життя. Дане рішення і погубило його - в подорож Лев Миколайович «підхопив» запалення легенів і помер від цієї хвороби.

Володимир Маяковський
Сучасні психіатри назвали б його психопатичною особистістю. Найвідоміша фобія поета - страх заразитися і померти від зараження крові, як його батько. При цьому він постійно говорив про самогубство, буквально шантажував цим оточуючих.
Хоч про смерть великого поета сперечаються історики досі. Але більшість сходяться в тому, що нервові розлади, тривожна недовірливість, клінічна депресія в кінці кінців і змусили Маяковського вчинити самогубство.

Микола Гоголь
Всі знайомі з тим фактом, що гоголь боявся виявитися заживо похованим. Письменник не виносив замкнутих просторів. І панічно боявся невиліковних захворювань. В результаті він став відмовлятися від їжі і фактично довів себе до виснаження. За словами багатьох біографів, геніальний український письменник все життя страждав від шизофренії, посиленою періодичними психозами. У Гоголя бували слухові і візуальні галюцинації, апатія і пригнічений стан могли різко змінитися на активність і крайню ступінь збудженості.

Сергій Єсєнін
Історики, які вивчили життя і творчість поета сходяться на думці, що у Єсеніна була присутня хвороба - маніакально-депресивний психоз, яку той посилив алкоголізмом. Айседора Дункан, кохана поета, часто і відкрито заявляла про його хворобу і навіть возила його на консультації до кращих психіатрів світу. Він страждав манією переслідування з боку представників влади, а напади його нестримної люті раптово змінювалися на періоди повного заспокоєння. Згідно з офіційною версією, саме через це Сергій Єсенін добровільно покинув світ.







Федір Достоєвський
Відомий у всьому світі автор геніальних творів страждав від епілепсії. Хворобу письменника пов'язують з трагічною загибеллю батька, з яким у письменника були досить складні відносини. Але сам Достоєвський запевняв, що вперше напад епілепсії у нього трапився під час перебування на каторзі. Згодом захворювання проявлялося досить часто: від одного разу на місяць до двох разів на тиждень. Після кожного нападу він ставав злим і дратівливим, постійно шукав привід для сварок з оточуючими. До всього іншого письменник був азартним гравцем, іноді програвав в рулетку все дочиста. Бажання грати переростало в манію. Також Достоєвський, як і Гоголь боявся бути похованим заживо, а тому писав записки про те, що завтра впаде в летаргічний сон.

Коли на Землі стає небезпечно.

Надзвичайні ситуації та стихійні лиха не мають кордонів і не вибирають народ. Боротьба з наслідками природних катаклізмів обходиться дорожче, ніж попередження самої катастрофи. У людства є як пережиті катастрофи в минулому, що й досі приносять свої негативні наслідки  і сувора реальність, коли гори сміття навіть на мікрорівні заважають вільно дихати.
Пропонуємо книги про екокатастрофи, зміни клімату та причини забруднень, які допоможуть підтримати дискусію про головне занепокоєння ХХІ століття.

 Світлана Алєксієвич "Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього."

 Білоруська письменниця, лауреатка Нобелівської премії дає змогу поглянути на аварію на ЧАЕС з точки зору окремих осіб — як не лише на спільну, світову, а й як на особисту проблему багатьох окремих людей, що її пережили. В документальні розповіді вплетені елементи художності, що робить книгу близькою читачеві і здатною викликати в нього емпатію.

Елізабет Колберт "Шосте вимирання"                                 Темпи вимирання окремих видів тварин і рослин збільшуються через негативну діяльність людини. саме вона спричиняє цю катастрофу, цю шосту хвилю вимирання, яка насувається і тягне за собою важкі наслідки, що за ланцюгом можуть привести до екологічного апокаліпсису. За книгу авторка отримала Пулітцерівську премію. 

Томас Гілланд Еріксен "Сміття і люди"                                  Екокатастрофа розгортається прямо на наших очах — людство погрузло у смітті, особливо в пластику.Здавалося б, люди усвідомлюють, що сміття виділяє небезпечні хімічні елементи, зменшує природні ресурси та погіршує клімат, однак ми не можемо не смітити, — це зворотня сторона нашого бажання споживати, це те, що ми витісняємо. Автор надає реалістичний погляд на реальну кількість відходів — та причини, чому Homo Sapiens схильний залишати після себе брудний шлейф. 

Маргарет Етвуд "Оповідь служниці"

У антиутопічному майбутньому лише кожна сота жінка зможе мати дітей. Така жахлива статистика і поступове вимирання людства спричинені неабияким серйозним забрудненням навколишнього середовища. Жінки потрапляють в становище рабинь, і одна з них, Джун, вирішує побороти таку несправедливість. 

Кормак Маккарті  “Дорога”

Роман "Дорога" справляє незабутнє враження. В якійсь мірі це емоційний шок! Сюжет простий. Після катастрофи Батько і Син йдуть через випалені землі, перетинаючи континент. Всю книгу пронизують глибокі питання, що ранять в саме серце. Чи є сенс жити, якщо майбутнього немає? Взагалі немає. Чи є сенс жити заради дітей? Це роман про те, що все в житті відносне, що такі поняття, як добро і зло, в певних умовах перестають працювати і втрачають сенс.

Фантастичний Микола Реріх.

9 жовтня 1874 року народився Микола Костянтинович Реріх.                                                                                      Микола Реріх відноситься до плеяди видатних діячів  світової культури. Художник, вчений, мандрівник, громадський діяч, письменник, мислитель - його багатогранне дарування порівнянне за своєю величиною хіба що з титанами епохи Відродження. Творча спадщина М.К. Реріха величезна - більше семи тисяч картин, розсіяних по всьому світу, незліченні літературні твори - книги, нариси, статті, щоденники...                                          Навчаючись у Петербурзьскій Академії, Микола Реріх ставив за ескізами М. Микешина на українських вечорах “живі картини” з “Кобзаря” Тараса Шевченка. Відвідав Київ. За ескізами Миколи Костянтиновича було виконано мозаїки церков в селі Пархомівка Київської області і Троїцькому соборі Почаївської лаври (1910).

(Не)радянський Бажан.

9 жовтня виповнюється 115 років від дня народження Миколи Бажана, видатного українського поета і перекладача. Постать  Бажана – потужна, складна і суперечлива. Творець неперевершених шедеврів  (прочитавши «Гофманову ніч», перед її 25-річним автором вклякнув на коліна сам Микола Хвильовий) і – найталановитішого з віршів про Сталіна. Видатний релігійний поет. Невтомний орач на ниві української культури. Глибокий філософ. Кавалер усіх можливих радянських відзнак. Митець, якого українська еміграція запропонувала для висунення  на Нобелівську премію, але він,  пам’ятаючи про трагічну долю нобеліата Б. Пастернака, свідомо відмовився. Людина, чиє життя було зіткане зі зрад і спокут…                          Його  оминула куля, не поглинули Соловки. Щоправда, вночі телефонуфали і зловісно мовчали. Вже аж за наших часів виявилося, що НКВД зібрав на Бажана чимале досьє. Поза сумнівом, поет розпізнавав і стеження, й подих агентів у потилицю. Поета заковує невимовний жах – і він здається на милість тодішній владі. Його вірші робляться пройнятими «правильними» ідеями й настроями, вони цілком «соцреалістичні» й, що дуже важливо, – залишаються талановитими. Влада схвалює його «повернення на широкий шлях пролетарської революції»: орден Леніна, дві сталінські премії…  всесоюзне і українське депутатство… Він стає академіком, членом радянської делегації в ООН,  віце-прем’єром в уряді Радянської України і навіть членом ЦК… У 1946р. з трибуни ООН Микола Платонович Бажан вимагав видати радянських емігрантів московській владі. Коли цькували Олександра Довженка і Юрія Яновського, він  був серед гонителів. Це жахливе, повільне самознищення…  ця роздвоєність сильної, цілісної особистості  Один Бажан, принизливо слугуючи катові, рятував другого Бажана – великого поета, котрий дивом зберіг свій талант і проривався  вистражданим і стражденним словом крізь морок  страху, болю, сплюндрованої гнідності. У своїй прощальній ліриці він, ніби реінкарнувавшись, раптом  постав юним, чистим, яким був кількадесят років тому. А водночас — збагаченим великою мудрістю втрат, каяття, переосмислення й переоцінки свого буття у світі, просвітлено усвідомлюючи і приймаючи свою земну минущість:

…Запаморочений, дрімотний, заблукаю,
І ввійду в сон, і вже не вийду з сну,
І мовчазливо добреду до краю
Крізь білу, добру, вічну тишину...

Поетичні рядки.

Усе так просто. Просто у природі -

Дощі, хмарини, літо і жара.

І осінь на бабусинім городі

Ще вчора поміж буряків цвіла.

Ще вчора з грушки падали гнилиці.

Траву косив то вітер, то коса.

А нині біля нашої криниці

Вода зашерхла й сивіє роса.

І бідкається бабця - холоди...

А ще на дворі  не остання злива.

Стоять червоні й золоті сади

І кожна яблунька заплакана й щаслива.

Це ж просто перетерпіть, пережить.

Навчитися в природи входить в осінь.

Навчитися у неї світ любить

І жить в полоні людяних відносин.

Галина ПОТОПЛЯК.

Права людини понад усе.

Сьогодні, 8 жовтня, в Україні своє професійне свято відзначають юристи.  Вважається, що саме 8 жовтня в 1016 році Київський князь Ярослав Мудрий видав перше зведення законів Руська правда. Порядок в державі і благополуччя його громадян невід’ємно пов’язано з максимальним дотриманням і повагою прав і свобод людини. Це важке завдання для молодої держави, але від її вирішення залежить життєздатність будь-якого цивілізованої суспільства. Саме до цієї дати в Звенигородській центральній районній бібліотеці ім. Ю.С.Кримського організовано тематичний перегляд літератури та статей періодичних видань "Права людини понад усе."  Представлені  матеріали допоможуть відвідувачам бібліотеки  довідатись про свої права, обов’язки та відповідальність згідно чинного законодавства України.

Небуденний талант. До 110 річниці від дня народження Богдана-Ігоря Антонича.

5 жовтня 1909 року народився  український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець Богдан-Ігор Антонич. Культового й сьогодні поета, що став частиною легенди Львова часто звуть Поетом Атлантиди, землі, якої немає — Лемківщина зникла з лиця землі після сумнозвісної операції "Вісла"— поділу між Польщею та  СРСР... Богдан-Ігор Антонич за життя був не лише тонким поетом, а й вправним ліриком. Він захоплювався музикою, гарно грав на скрипці, яку потім згадував у віршах як "музичне дерево", підлітком компонував мелодії й навіть виступав на шкільних концертах, прекрасно малював та глибоко цікавився образотворчим мистецтвом. Тихої вдачі, у приватному житті літератор справляв враження малоговіркої людини, швидше – літературного пустельника та задумливого самітника, ніж полум’яного революціонера чи вправного трибуна. Не більше восьми років тривала літературна активність Богдана-Ігоря Антонича. За той сліпучий спалах у творчості він здолав величезний шлях – від підліткового школярства до рівня зрілого художника. Феномен Антоничевої слави полягає втому, що сам поет навряд чи її прагнув – у його текстах не має ні самомилування, ні натяку на манірність. Таке враження, ніби поет дивився на світ із відстороненою мудрістю: "Від’їду вже. Тут був я тільки принагідним гостем…"

Поетичні рядки.

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита,

золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита,

і берізка біла мерзне під вікном.

 Володимир СОСЮРА

Всесвітній день посмішки.

В першу жовтневу п’ятницю відзначається одне з найвеселіших свят – Всесвітній день посмішки !  Це хороший привід із самого ранку посміхнутися і провести в гарному настрої весь день. Існуванню цього веселого свята ми завдячуємо Гарві Белу, талановитому художнику з США , до якого ще в 1963 році звернулися представники страхової компанії «State Mutual Life Assurance Company of America» з проханням придумати логотип. Художник запропонував розробку, яка припала їм до душі, і добре знайома зараз кожному з нас – смайлик. Цей малюнок став популярним в одну мить як в самій компанії, так і по всьому світу. А у 1999 році, з ініціативи самого художника, вперше було відсвятковано Всесвітній день посмішки!