8 січня 1935 року у селянській родині в глухому селі Біївці Лубенського району на Полтавщині, на другий день Різдвяних свят, народився Василь Симоненко, тонкий поет, вдумливий журналіст, впертий шістдесятник. Його називали "поетом без каменю за душею", а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України. Василь Симоненко прожив неповних 29 років, із них на літературну творчість припадає 10. У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію, та отримав він її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні. Посмертно. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив: "Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди". Його авторська спадщина і сьогодні надихає українців до боротьби за Незалежність України.
