1
Сивіють трави, злом погнуті,
Тривога в маминих словах...
Це незбагненно... А, по суті, -
Світ на частини розламавсь,
На дві недолі — чорну й сіру,
І та, і та — з’їда сльозу...
В розломі атом нищить віру
І гне дуби немов лозу.
І ліс рудий зурмить дротами,
Диявол розмахавсь мечем
невидимим...
і ранить, ранить...
І біла в горлі кров пече.
2
Так у безчасся йдуть літа,
Збагнути це не може розум,
...Був птахом, мить і відлітав,-
Остання стадія лейкозу.
А в того вибрав ворон зір,
А в того силу атом виссе...
" А той дожив он до цих пір..."
Щось вимагає, входить в спір...
І переводиться на пси все.
Ні, не присяга не дала
Зробити крок назад -
в спасіння...
Реактор світом же хитав...
Навіть не було б воскресіння.
Отак і вистояли всі,
Мов відстрілялись до патрона...
Нехай земля зійде з осі,
Якщо забудеться нам зона.
3
Чорнобиль свічкою палає,
І свічка та до нас волає...
М.Солончук
