«…Моє слово не вогнисте, в моїй поезії — метелики, бджоли…
Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і ви українці».
Сьогодні - день народження Василя Голобородька, одного з найталановитіших поетів нашого "задушеного Відродження" 1960-1970-х. Народився Василь Голобородько на Луганщині, а в 2014 році війна позбавила його житла, землі батьків. Наразі мешкає в Будинку творчості в Ірпені, що неподалік від Києва.
Його поезія — це найкращий доказ того, наскільки глибоким і автентичним є українське коріння Луганської землі. Він ніколи не кричав про патріотизм. Він просто плекав його у кожному слові.
Викрали моє ім'я
(не штани ж - можна і без нього жити!)
І тепер мене звуть
той, у кого ім'я викрадено.
Я вмію сіяти і мурувати білі стіни,
і коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той,
у кого ім'я викрадено,
а на білих стінах я завжди пишу:
стіну вибудував той, у кого ім'я викрадено.
Привітальні телеграми і листи
ідуть уже на моє нове ім'я,
на ім'я того, у кого ім'я викрадено.
Уже всі примирилися (бо ж і сам давно)
із моїм новим ім'ям.
Дружина теж звикла.
Тільки от не знаю, як бути дітям,
як їх кликатимуть по батькові?
