Намалюю себе зі свічею,
поки сонця на небі нема,
поки землю і душу пітьма
чорнотою вкриває своєю.
Хоч самому собі присвічу
Хоч себе обнадію — і, може,
саме це мені і допоможе
на папері палити свічу.
І чим більше при ній серед ночі
зрячих гоїтиме собі очі,
тим скоріше у темних мине
сліпота, наче віра у Бога, -
і розвидниться їм ця дорога,
що веде через пекло мене.
Анатолій КИЧИНСЬКИЙ
