Лягають барви на тканину візерунком,
Творець мережива — тендітні руки.
Вкриває бабця голову онуки
Щемким й тремтливим поцілунком.
“Дивись дитино, як творити долю
На полотні білесенькім нитками.
Запам’ятай, лиш чистими думками
Я про наснагу Матір Божу молю.”
Влягались хрестини рядочком на канві,
У символи на вишивці єднались,
І кожна лінія в народному шитві
У дерево життя перетиналась.
Валентина РУЩАК
