23 червня 2020 р.

Поетичні рядки.

Встають "діди"... Їй-богу, задощить!
За лісом грім бухика басовито.
Струмок в долині сріберно плющить, 
На луках, ген, вилежується літо. 
А по землі верткі гарпійчуки, 
Сини самої Гарпії-богині, 
Гарцюють через межі, навпрошки, 
Піднявши в небо куряву на спині.
В польоті ластівка шугає мошкару, 
Ширяючи низенько над травою. 
Живиці дух в сосновому бору 
Теплом мене вкриває з головою. 
Та раптом обрій густо потемнів 
І вітерець завмер перед грозою. 
Вже зовсім поруч грім забубонів, 
Аж тихий шепіт скинувся лозою. 
Зненацька злива ринула туга, 
Та й покотилася ревучою стіною. 
А Громовержець стріли витяга 
І кидає вперед, переді мною.
 Та сонце пронизало товщу хмар 
І вже блищить трава, як діаманти. 
Стихає дощ, як срібний дзвін литавр 
І знову вже кортить мені у мандри. 
Ще мчить вода з довколишніх висот, 
В"юняться скрізь розмиті борозенки, 
А літній день, на тлі земних красот,
Сміється вже під куполом веселки!