Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр.
Саме цій темі і була присвячена година пам'яті, яку провела завідуюча відділом обслуговування Звенигородскої публічної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського Ольга Гаркавенко, для джур куреня імені Агатангела Кримського, роїв "Завзяте козацтво" та "Звенигора" Звенигородського опорного закладу загальної середньої освіти ім. Т.Г.Шевченка. Ольга Леонідівна розповіла про причини штучного голоду в Україні, назвала його головних винуватців, його трагічні наслідки, зачитала спогади очевидців про голодомор зібрані у науково - популярному краєзнавчому журналі "Спадщина". А ще джури познайомилися з тематичною виставкою - інсталяцією “Неспечений хліб, непрожиті долі...”, яку доповнили копії робіт Михайла Іванченка. Михайло Іванченко першим виставив свої малюнки про Голодомор на Всесвітньому симпозіумі “Голодомор-33”. Його дослідження помістили Володимир Маняк та Лідія Коваленко у книзі “Голод-33” (Київ: Радянський письменник, 1991) та Асоціація дослідників голодоморів в Україні у книзі “Голодомори в підрадянській Україні” (Київ — Львів — Нью-Йорк, 2003).
На превеликий жаль сьогодні ми знову маємо справу з російським імперіалізмом, який і не приховує своїх злочинних намірів: знищити Україну та українську ідентичність. Десятки населених пунктів стерті з лиця землі, тисячі мирних українців стали жертвами обстрілів і бомбардувань, були закатовані й розстріляні. Нині українські воїни, які зупинили навалу і звільняють від ворога наші землі, не лише захищають територіальну цілісність і суверенітет України, але і нашу ідентичність, право бути господарями на своїй землі, шанувати власну мову, історію, культуру, героїв.
Шануємо. Пам'ятаємо. Перемагаємо.