Сьогодні день пам'яті Миколи Вінграновського - видатного українського поета, прозаїка, режисера, актора, сценариста (1936-2004).
Він – один із найяскривіших представників творчої генерації шістдесятників. Того покоління, яке розквітло після страшних часів сталінського терору, і вже не боялося на повний голос заявити про себе в українському мистецтві. Експресивний, пристрасний лірик, Вінграновський не обмежувався самою тільки поезією. Він був і талановитим прозаїком, а також режисером, сценаристом й актором кількох фільмів, продовжувачем кінематографічних традицій Олександра Довженка.
***
Благословен, хто може не спішить
Міщанство роздивитися ще зблизька,
В чиїм запасі літ майбутніх низка,
Щоб потім вже без промаху палить!
Я так не міг! Мабуть, моя колиска
Гарячими руками колисалась.
І глиняна моя у квітах миска
Гарячими руками наливалась…
Спочатку чув: твій шлях - лише до тина!
А потім чув: ти - гвинтик, не людина!
А зараз чую: гордий і неспинний!
Стають тоді гіркотними години,
Коли стрічаюся з людьми такими я.
Рости й подвоюйсь, гордосте моя!
Вінок на березі юності. Уривок.
