Світлої пам’яті Андрія Кузьменка

Це зрозуміло, кожен в світі гість,

Ніхто не зна, чи доживе до ранку,

Але піти з життя у 46

Це долі незбагнена забаганка.

Чому вона зі смаком вибира

Талановитих, мужніх, повних сили,

Невже для долі і буття це гра,

А ми лише ляльки її безсилі?

Хто вибира to be or not to be?

Хто замовляє засухи і зливи?

Прости, Кузьма, я не казав тобі,

Ти був серед найкращих особливим.

Хай буде пухом батьківська земля,

Хай ангели зустрінуть твою душу!

Щось зимно!

Лиш твоє ім'я

Цю крижану гармонію порушить.

Євген РИБЧИНСЬКИЙ

"Очі чорні" і кохання Євгена Гребінки.

“Очі чорні” - романс , який впiзнають з перших акордiв. В уявi одразу постає образ циганки з чорними очима, у якi так закоханий автор пiснi. I мало хто знає, що слова цього вiдомого на весь свiт "циганського" романсу насправдi написав український письменник Євген Гребiнка! Вiдомий романс "Очi чорнi..." спершу був звичайним вiршем, який Євген Гребiнка написав у дусi епохи романтизму, закохавшись у Марію Ростенберг. Вона була чорнявою i дуже красивою. Розповiдають, що йому в душу так запали її чорнi очi, палкий та живий погляд, що той довго не знаходив собi мiсця, не мiг заснути, а потiм при свiчцi на одному подиху написав свiй найвiдомiший твiр. Ця історія має і своє щасливе продовження - незабаром Марiя та Євген побралися. Однак їхнє щасливе життя тривало недовго, оскільки письменник захворів на сухоти, стан його здоров’я почав різко погіршуватися, і невдовзі він помер...  А  вірш,  продовжив жити своїм життям.  У 1911році Федір Шаляпін  на честь своєї дружини, італійської прими–балерини, Іоли Торнагі трохи переробив текст романсу,  додав до трьох строф ще дві, проспівав і записав на платівку.

Романс «Очи черные» часто називають народною піснею або циганським романсом. Його співали: Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Хуліо Іглесіас, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Ізабелла Юр’єва. Звучить він у фільмах "Самаліта" та "Поцілунок на удачу".

Євген Гребінка.

2 лютого народився Євген Гребінка, людина-епоха, організатор і чудовий літератор. Народився той, чиї книги, здається, ми знаємо - а виявляється, що і не знаємо.  Хто ж він? Двомовний романтик. Автор романсу “Очи черные, очи страстные”, перший перекладач поеми Пушкіна “Полтава” українською – і цей переклад вийшов самостійним твором. Лірик, байкар, автор казок, повістей, легенд, п’єс, пригодницького роману з історії Запорізької Січі (“Чайковський” не дуже поступається “Тарасу Бульбі” Гоголя). А ще – автор фактично першого українського фентезі. За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, байок, романів і оповідань. Важко назвати, кого б з тогочасної інтелігенції не знав Євген Гребінка і з ким не співпрацював би: Іван Сошенко (який і познайомив з Тарасом Шевченком), сам Кобзар – коли ще був не Кобзарем, а юним художником; усі харківські романтики, Нестор Кукольник, Пантелеймон Куліш…  Він прожив коротке життя — усього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я в літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври.

Живі книги Су Блеквел. Чарівні скульптури із старих книг.

Англійська художниця Су Блеквел створює абсолютно чарівні об'ємні світи з плоских книжкових сторінок. Надихнувшись ілюстраціями всередині самої книги, вона створює з них приголомшливі скульптури за допомогою самих звичайних ножиць, скальпеля, лез і клею. Су ретельно обходить букіністичні магазини Лондона і блошині ринки в пошуках необхідних для роботи книг. Перш, ніж приступити до роботи, вона уважно читає книгу, і часом не один раз. Потім виконує олівцем ескіз майбутньої скульптури і після цього виконує шаблони для вирізання. Книжкові скульптури експонуються в дерев'яному ящику, що надає їм певну театральність; або - під скляним ковпаком, що нагадує різдвяні сувеніри і створює приховане відчуття свята.

Це важливо!

Поетичні рядки.

Моя душа й по темнім трунку

Не хоче слухатись порад,

І знову радісно і струнко

Біжить під вітер і під град.

Щоб заховавши мудрий досвід

У скринці без ключа і дна,

Знов зустрічати сірий розсвіт

Вогнем отрути чи вина.

Щоб власній вірі непохитній

Палить лямпаду в чорну ніч

І йти крізь січні в теплі квітні,

Крізь біль розлук — у радість стріч.

Олена ТЕЛІГА

Всеволод Нестайко: той, що дарує дитинство.

Сьогодні відзначаємо 90 років з дня народження Всеволода Нестайка! Всеволод Зіновійович говорив, що побути дитиною йому перешкодила Велика Вітчизняна війна, тому і став він дитячим письменником. Майже не мавши дитинства, він присвятив життя тому, щоб дарувати казкове, сповнене пригод дитинство мільйонам українців і не тільки українців, адже його твори перекладені багатьма мовами світу. Тільки його геніальні “Тореадори з Васюківки”  перекладені двадцятьма мовами. Ця повість внесена до переліку Особливого Почесного списку Андерсена як один з найвизначніших творів світової літератури для дітей. А найголовніше, що “Тореадори з Васюківки” - це окремий світ, який промовляє до читача мовою дитинства. Тож пропонуємо вам познайомитися чи пригадати по дитячого смішні та мудрі думки “тореадорів з Васюківки”:

- Ото дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона тобі стає приємною. І навпаки, той кому ти заподіяв, щось зле, неприємний тобі.

- Радість не поділена з другом, - це не радість, це навіть не піврадості, а якась поганська четвертушка, мізерія якась...

- Як добре живеться на світі, коли знайдено вихід з безвихідного становища.

- ...веселі, дотепні люди — дуже, по моєму потрібні для життя, потрібніші за серйозних, поважних і суворих.

- От я зараз піду,  прямо скажу йому, що він талант, і ... дам у вухо. Щоб не задавався. Для талантів головне — це не задаватися, їм обов’язково требе час від часу давати у вухо.

Це важливо.

Згадайте про героїв Крут. Це був бій за наше майбутнє.

Ну, а ти, як прийдеш в місто

Моїй матері скажи:

“Син твій впав в бою, як лицар.

Горда будь, а не тужи!”

А тепер прощай! Я військо

За собою поведу.

Я отаман... Я вестиму...

Зброю перший я знайду”.

Мов крило простяг він руку,

Блиснув шаблею в руці...

Крикнув голосно і дзвінко:

“По набої, молодці!”

Наче скошені косою

В полі чистому квітки,

Як один, почувши голос,

Повставали вояки...

“По набої! По набої!”

Заспівали як пташки...

Подивились, попрощались

З білим світом на віки.

І пішли шукати зброї...

Спів поволі затихав.

Срібним лебедем у хмарах

Місяць груди обмивав.

Олександр ОЛЕСЬ

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

 “Крути. Січень. 1918 року.” : док., матеріали, дослідж., кіносценарій / Іст.-культурол. т-во "Герої Крут"; упоряд. Я. Гаврилюк ; [редкол.: С. І. Білокінь (голова) та ін.]. – Київ: Просвіта, 2008. – 839, XLVIII c. : іл.

До книги увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учас­ників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С. Єфремова, Д. Дорошенка, М. Грушевського, Є. Маланюка, Людмили Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей доби Української революції 1917-1921 рр.

Збірник упорядковано у хронологічному порядку, починаючи з кінця 1917 р. по 2008 р. Завершує видання кіносценарій "Крути".

Адресується дослідникам, викладачам вищих навчальних закладів, учителям шкіл, студентам, широкому колу читачів.