Химерна ніч і тіні неживі.
Під ранок зорі падали і гасли.
Збирались в небі хмари снігові,
А їх вітри на горизонті пасли.
Світились вікна, ранок бовванів.
Холодна ніч пошкандибала в хащі.
Вже на причілку промінь зазорів
І стара вишня помолилась натще.
І верби клякли, дихали в мороз.
І яблуні ковтали сіру пару.
І білий іній, скульптор-віртуоз,
Ліпив зірки і сипав на кошару.
Зимовий ранок заспаний дрімав.
Не спали бабця і дідусь кульгавий.
Їх ніч втомила, холод їх кусав
І вже не грів старий кожух дірявий.
Проснувся котик, лащивсь, муркотів.
І було чути песика знадвору.
Вже ранок відрами у сінях торохтів
І заглядав у хату і комору.
Поволі дрова блимали в печі.
Дим покотився і запах млинцями.
Збиралися в дуплі до сну сичі,
А ніч блукала в полі манівцями.
Галина ПОТОПЛЯК.
