14 листопада — день народження Андрія Малишка, поета, перекладача, журналіста, літературного критика та громадського діяча. У літературу він увійшов за часів сталінщини, коли в нашій поезії, здавалося, не було вже нічого живого. Та якимось дивом він таки зумів залишатися Поетом! Його “Пісня про рушник” ( “Рідна мати моя…”), “Цвітуть осінні тихі небеса…”, “Стежина”, (“Чому, сказати сам не знаю…”), “Пісня про Київ” – ці та інші пісні, ліричні поезії, цикл віршів “Україно моя” стали його творчою візитівкою, зробили Андрія Малишка відомим не лише в Україні, а й далеко за її межами. Якби він не став поетом, він міг би стати характерним актором — частенько грав у житті. Якби він не став поетом, він міг би стати добрим співаком, бо голос мав оксамитовий, розкішного тембру баритон. Якби він не став поетом, то міг би стати композитором, бо частенько сам підбирав мелодії до своїх текстів. Якби він не став поетом, він міг би стати вчителем. Хлопчики та дівчатка школи в Овручі, де він працював завучем та викладачем української мови і літератури, надовго запам’ятали свого натхненного, запального, але завжди справедливого вчителя. Йому багато було дано від бога, життя відкривало перед ним тисячі шляхів, тисячі ролей, кожну з яких він зіграв би блискуче. Але він став поетом, великим українським поетом.
